Звертання. Вставні слова

слово чи сполучення слів, що називає того, до кого звертаються.

слова, які вказують на впевненість чи невпевненість мовця

слова, які вказують на ставлення до висловловлюваного

слова чи сполучення слів, які вказують на привернення уваги до мовця

упевненість мовця

невпевненість мовця

на оцінку повідомлюваного як звичайного

увічливість

У центрі Києва, на Софіївському майдані, понад дев'ять століть височить Софійський собор.

На місці собору було колись поле поза містом.

Напевно, кожному доводилося спостерігати за красою давніх пам'яток.

Загалом споруді властива невимушена, але водночас вишукана врівноваженість та досконалість композиції.

Здрастуй, чарівна зимова казко!

Ти прийшла чиста й непорочна, як снігурочка-чародійка.

Вийшов зранку з будинку на поріг та й застиг від подиву.

Природо, я у полоні твого незвичайного зимового пейзажу!

Тебе, земле,всю сходив до краю!

Любий тату, запрягайте коника мені!

Не розгубися, синку, в дорозі.

Не шуми про минуле, тополе!

того, до кого звертаються

залежність від головних членів речення

впевненість або невпевненість

наявність другорядних членів речення

було, бувало, як завжди, як водиться

по-моєму, як мені здається, кажіть, на думку...., за свідченням , як відомо,

як зазначено

по-перше, по-друге, отже, нарешті, таким чином, значить, виявляється, виходить

уявіть собі, зверніть увагу, вірите, зрозумійте, знаєте, між нами кажучи

Підметом

Присудком

Не буває членом речення

Додатком

Складними

Ускладненими

Двоскладними

Односкладними

іменником у формі кличного відмінка

іменником у формі родового відмінка

іменником у формі орудного відмінка

прикметником у формі знахідного відмінка

звертання до присутніх людей, предметів, явищ

звертання до відсутніх людей, предметів, явищ

відношення до присутніх людей, предметів, явищ

оцінка відсутніх людей, предметів, явищ

Тебе земле всю сходив до краю!

Любив дід гарну бесіду й добре слово!

Може орел здійматися вище хмар?

Сичі гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.