ДЗВЕНИТЬ СТРУМОЧКОМ РІДНА МОВА
Мета: Поглибити знання учнів з української мови, ознайомити з окремими етапами її розвитку. Формувати в учнів розуміння того, що українська мова – скарб, без якого не може існувати ані народ, ані Україна як держав. Розвивати уважність, кмітливість, спостережливість. Виховувати любов до рідної мови, прагнення її вивчати.
Обладнання: ІТК, державна символіка, українська атрибутика, вишивані рушники.
Хід заняття:
І Вступна частина
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки. Тут основа роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово…
Мова – душа народу. І сьогодні ми будемо говорити про нашу рідну українську мову.
3. Вірші дітей про рідну мову
1. Ми живемо в Україні,
де в степу із краю в край,
на добро усій країні
визріває урожай.
2. Де пшениця достигає
колосиста, золота,
де неначе море грають
і шумлять густі жита.
3. Українка я маленька,
українці батько й ненька.
На Вкраїні родилася,
в свою маму удалася.
4. Все, що рідне, я кохаю,
всім, хто рідний, помагаю,
своє ціню, свого вчуся
і до рідного горнуся.
5. Солов’їну, барвінкову,
колосисту навіки
українську рідну мову
в дар дали мені батьки.
6. Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина, так, як мати,
мова в кожного із нас!
7. Рідна мово українська,
Ти - душа мого народу,
Будь від роду і до роду,
Рідна мово материнська!
8. Не цурайтесь мови, люди,
Рідного джерельця,
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця,
9. Хай вона в піснях лунає
І щодня, і в свято,
Соловейком хай співає
В українських хатах,
10. Бо ж вона така багата,
Українська мова!
Неповторна і крилата,
І така чудова.
ІІ Основна частина
Без мови не може існувати народ, його культура. Мова - це один з найдивовижніших скарбів, які людина створила за свою історію.
Але багато років тому, коли люди жили в печерах, мова була дуже бідною. Вона складалася з небагатьох слів. Минали століття, змінювалися люди, удосконалювалась і мова, далі відбулась велика подія: люди винайшли письмо.
Наше слов’янське слово бере початок за 30 століть до нашого часу у давнього народу - фінікійців. Це письмо запозичили і вдосконалили стародавні греки. Слов’янська азбука була зроблена за зразком грецької. До 24 грецьких літер було додано ще 9 літер. На нашій українській землі ця азбука прийшла 1000 років тому. Вона повсякчас змінюється і вдосконалюється.
9 листопада наш народ відзначає велике свято – День української мови та писемності. Це свято було встановлене указом президента України Леоніда Кучми в 1997 році. А відзначаємо ми його на честь літописця Нестора – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього, як вважають дослідники, і починається писемна українська мова.
До краси української мови зверталося багато письменників і поетів.
Ми живемо в місцевості, де розмовляють багатьма мовами: українською, російською, болгарською, молдавською, татарською та іншими. Але найчастіше ми чуємо українську і російську мови.
На жаль, не всі прагнуть добре вивчити рідну мову і частіше поєднують ці мови в одну. Це часто призводить до кумедних ситуацій. До вашої уваги сценка з життя.
Автор Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші - не мина
Жодної крамниці.
Попросив він…
Дід Покажіть кухлик той,
що скраю.
Продавець. Што? Чєво?
Я нє понімаю.
Дід Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
Продавець Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Автор Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови.
Дід В Україні живете
Й не знаєте мови!
Продавець У меня єсть свой язик.
Да к чєму мнє мова?
Дід Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика,
Та не знає мови.
Щоб розумним й мудрим стати,
треба рідну мову…( знати).
А щоб вміти говорити,
треба рідну мову …( вчити).
Знає кожен з нас чудово –
не прожити нам без…( мови).
Рідна ж мова пелюсткова,
мудра, світла, …( світанкова).
І дзвенить щодня і в свята,
бо вона така…( багата).
В ній слова такі чудові.
хліб і сіль на…( рушникові).
В ній в віках батьки і діти,
як без мови нам …(прожити)?
Понад світом хай лунає,
хай ніхто…(не забуває)!
В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. У загадці зашифрований якийсь предмет чи явище. Спостережлива людина завжди відгадає загадку. Перевіримо, чи спостережливі ви. Отже, відгадаємо загадки.
1. Що за пані у білім жупані?
Дружить з рогачами, горщиками, казанами.
В роті в неї смакота.
Що ж за пані то така! (Піч ).
2. Без рук, без ніг, кланяється в кожній бік (Колиска)
3. Кольорова дуга через річку пролягла. (Веселка)
4. Мене крають - не сумую, а весь рік усіх годую (Земля)
5. Нахилилась над водою, наче та дівчина.
В вітоньках лягла журба. Відгадали? Я….(Верба)
6. В нас однакове ім’я.
А скажіть, хто брат, хто я?
Я скажу: “З дерев лечу”.
Брат: “Я поштою примчу”. (Лист)
7. Двоскладове, яснокриле,
Світу я тепло даю.
І тоді я людям миле,
Коли другий склад гублю. (Сонце, сон)
8. Назва якої птиці складається з 40 “а” (Сорока)
9. В них багато є роботи,
Хоч стоять вони весь час
Від дощу чи від спекоти
Захистять, врятують нас.
Не лягають спать ніколи.
Не бояться плину рік,
Суховію, вітра реву.
Хто ж вони такі? (Дерева)
10. Як написати одним словом з чотирьох букв словосполучення “суха
трава”. (Сіно)
11. Що стоїть посеред Києва? “є”
12. Чим вечір кінчається, а ранок починається? “р”
13. У небі одна, а в баби дві? “б”
1) Сидів на віконечку,
Як маленьке сонечко.
Від діда з бабою утік,
Побіг у ліс і раптом зник. («Колобок»)
2) Щось дідусь наш посадив,
Поливав, полов, ростив,
А як виросла велика,
Всю сім՛ю на поміч кликав. («Ріпка»)
3) Вигнав дід козу із хати,
Та пішла вона блукати.
В зайця хатку відібрала.
Всі козу ту виганяли.
Рак козуню ущипнув,
Зайцю хатку повернув. («Коза-Дереза»)
4) Я бичок-третячок,
Смоляний в мене бочок.
Із соломи дід зробив,
Бік смолою засмолив. («Солом՛яний бичок»)
ІІІ Заключна частина
Вже кінчається свято,
Нам прощатись пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Щастя, миру,добра.
Добро хай панує у вашому домі,
І мир нехай буде завжди.
Здоров’я міцного і щедрої долі
Бажаємо на довгі роки.
Не цурайтесь мови, люди,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово, –
Не буде народу…
Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.