Виховний захід із зарубіжної літератури "Поріг безсмертя"

Виховний захід

із зарубіжної літератури для 8 класу

Тема. Поріг безсмертя.

Мета. Ознайомити учнів з особливостями доби англійського Відродження,

розвитком театру й драматургії в Англії, з фактами біографії й творчим

спадком В.Шекспіра.

Розвивати навички роботи з довідковою літературою.

Розширювати кругозір учнів.

Розвивати усне мовлення, логічне мислення.

Виховувати пошану до надбань великого драматурга.

Обладнання: портрет В.Шекспіра, виставка творів письменника, вислови, проектор,

фільм «Ромео і Джульєтта», презентація.

Хід заходу

1. Вступ.

О Шекспір! Як мило й любо чути,

Що твої талант і велич вічні.

Нам, Шекспір, ніколи не забути

Зміст твоїх трагедій таємничий.

Величчю душі чарують знов,

Принца Датського рішучі дії

Досі ще чарують юну кров.

Шекспір, ти – незрівнянний геній,

Твоїх ідей реальний світ.

Шекспір живий! Ти знов на сцені,

І будеш жити сотні літ.

Людині 446 років, а вона живе. А вона не старіє і молодша за нас. Це довголіття і молодість генія. Його творіння віками хвилюють читача своєю досконалістю і людяністю. Шекспір завжди з нами, із покоління в покоління.

Та коли вона почалася, ця любов до Шекспіра? Який її родовід? В яку добу міг розвинутися такий великий талант?

Сьогодні ми про все дізнаємося, перегорнувши сторінки усного журналу «Поріг безсмертя», присвяченого життю і творчості великого англійського письменника – Вільяма Шекспіра.

ІІ.Основна частина.

Перша сторінка. Доба англійського Відродження. Розвиток театру.

Відродження (або Ренесанс ) – це доба культурного та ідейного розвитку європейських країн. Розпочався Ренесанс в Італії і незабаром поширився в західній Європі. Не оминуло Відродження й Англію. Воно почалося в кінці ХV і тривало до початку ХVІІІ століття. У цей час англійські гуманісти створювали нову, антифеодальну й анти буржуазну літературу, яка знайшла своє відображення на театральній сцені. Залишилися в історії літератури імена талановитих драматургів Томаса Кіда, Крістофера Марло, Роберта Гріна, Вільяма Шекспіра. Наприкінці ХVІ ст.. англійський театр був на першому місці. Будуються публічні театри, тільки в Лондоні їх було 19 на 300 тисяч населення. Такі публічні театри відзначалися доступністю для всіх верств населення й мали виховне значення: вони порушували найважливіші суспільні проблеми. Цензура забороняла показувати сцени з проблемами суспільства, але драматурги вплітали їх в історичні п’єси. Ось у такий час і розквітнув талант великого англійського драматурга – Вільяма Шекспіра.

Друга сторінка. Біографія В. Шекспіра.

Як не дивно, але про життя В. Шекспіра відомо дуже мало. Народився він 23 квітня 1564 року у Стретфорді-на-Ейвоні в сімї торговця й чинбаря. Навчався в «граматичній школі». Батько – Джон Шекспір – Був успішним комерсантом. Мати – Мері Арден – походила зі старовинної багатої родини. В сімї Джона Шекспіра було восьмеро дітей.

У18 років В. Шекспір одружився з Енн Хетуей, 26-річною донькою багатого фермера. У 20 років Шекспір став батьком трьох дітей. А потім з невідомих причин покинув усе й поїхав до Лондона. Там він почав працювати у трупі театру «Глобус». В. Шекспір не цурався грати на сцені й писати п’єси.

Поступово його популярність як драматурга зростає, він стає не тільки актором, а й режисером власних вистав. Разом з тим драматург починає клопотатися про одержання дворянського герба (показ герба). Це тривало протягом двадцяти років. Відомо, що герб Шекспірів мав форму щита, який пересікався по діагоналі списом. Угорі щита на вінкові стояв сокіл, що тримав у піднятій лапі спис: «Той, що вражає списом».

У 1613 році В. Шекспір повертається до рідного містечка. 23 квітня 1616 року у 52 роки помирає.

Творчий доробок митця складає 37 пєс, 154 сонети і 2 поеми.

Перший період ( 1590-1600рр. ) – «оптимістичний»:

•           комедії «Багато галасу з нічого», «Комедія помилок»;
•           трагедія «Ромео і Джульєтта»;
•           хронічки «Генріх ІV», «Річард ІІ», «Генріх VІ», «ГенріхV».

Другий період (1601-1608рр. ) – «драматичний»:

Трагедії «Отелло», «Гамлет», «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Клеопатра».

Третій період ( 1609-1612рр. ) – «романтичний»:

«Зимова казка», «Буря», «Перикла», «Цимбеліна».

Третя сторінка. Сонети В. Шекспіра.

Сонети Шекспіра схожі на своєрідний ліричний щоденник, у якому поет розкриває свою душу.

Шекспір торкається в сонетах проблеми буття, що завжди хвилювала людство, розмірковує про щастя і сенс життя, про співвідношення часу і вічності, про тлінність людської краси і її величі, про мистецтво, здатне перебороти невблаганний плин часу.

                                                        Сонет 66

Tired with all these, for restful death I cry;

As, to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimmed in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honour shamefully misplaced,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgraced,

And art made tongue-tied by authority,

And folly, doctor-like, controlling skill,

And simple truth miscalled simplicity,

And captive good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I begone

Save that, to die, I leave my love alone/

 

                                                   Сонет 130

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її вуста,

Не білосніжні пліч овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

 

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між диких трав.

 

І голосу її рівнять не треба,

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

 

І все ж вона – найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

 

Від часу створення шекспірівських сонетів минуло чотири століття, але вони й досі приваблюють читачів своєю художньою довершеністю, глибиною філософської думки, актуальністю порушених у них проблем. Це – один із блискучих взірців західноєвропейської лірики епохи Відродження.

 

Четверта сторінка. Трагедії В. Шекспіра.

«Ромео і Джульєтта»

(Звучить музика).

Послухайте!.. Це співає кохання… Голос кохання пробивається крізь темряву, відстані і століття. Сила кохання підіймає людину над землею, вона може піднести її аж до зірок. Пісню кохання не здатна заглушити навіть смерть.

У кожної людини своя історія кохання. Одну з таких історій розповів світові В. Шекспір у своїй трагедії «Ромео і Джульєтта». У трагедії кохання – це зірка, що світила надзвичайно яскравим світлом життя двох молодих людей, зірка, що продовжує сяяти й сьогодні.

Ніч у В. Шекспіра досить незвична. Це не темрява, а світло, сповнене почуттями, блиском очей, сподіваннями на щастя.

( Показ уривку з фільму «На балконі»)

 

«Гамлет»

Життя – це корабель, який на повних вітрилах мчить у безкінечність. У всякої людини він свій, а штурманом корабля є кожен з нас. Найголовніше вибрати правильний курс. Звичайно, всяке трапляється в далекому плаванні. Але тоді, коли вітрила судна надимає вітер фортуни, і тоді він натикатиметься на рифи, - завжди треба сміливо й непохитно йти до мети, що яскравою зіркою сяятиме прямо по курсу.

Не можна схибити, вагатися, впадати у відчай, бо загубиш сам себе. Керуйся в дорозі розумом і серцем – і твій шлях буде вірним. У кінці плавання ти зрозумієш найголовніше – сенс буття.

І синій птах щастя прилетить під дах твоєї оселі. А люди назвуть тебе мудрим і будуть приходити за порадами.

У Датському королівстві панують підступність, лицемірство, ницість, однак там є й сила, що здатна протистояти злу. Це – принц Гамлет.

Його монолог «Бути чи не бути?» - єдине правдиве людське слово на тлі суцільної неправди.

 

Так. Бути чи не бути – ось питання,

В тім більше гідності: терпіти мовчки.

Важкі удари навісної долі,

Чи стати збройно проти моря, лук

У край покласти їм борнею? Вмерти –

Заснуть, не більш. І знати, що

Скінчиться

Сердечний біль і тисяча турбот,

Які судились. Цей кінець

Жаданий був би кожному.

Померти – заснути…

 

To be or not to be: that is the question;

Whether’tis nobler in the mind to suffer

The slings and arrows of outrageous fortune,

Or to take arms against a sea of troubles

And by opposing end them? To die:

To sleep;

No more; and by a sleep to say we end

The heart – ache and the thousand natural

Shocks

That flesh is heir to,’tis a consummation

Devoutly to be wished. To die, to sleep.

 

«Король Лір»

Лір потрапив у полон до ренесансних ілюзій. Він наділив владою поганих дочок Гонерілью та Регану і відлучив від королівства благородну Корделію.

Це лише свідчення його королівської сліпоти, підтвердження відомої істини, за якою влада псує людину. Досить швидко старий король опинився в ролі безсилого жебрака, вірність якому зберегли лише Корделія та старий блазень…

(Інсценізація уривка)

Лір. Вас, дочки, я питаюсь тепер,

Коли відрікся і турбот державних,

І земель отчих, і ясних клейнодів,-

Котра із вас мене найбільше любить?

Бажаючи найкращий дар віддать

Тій, що зєднала ласку від природи

З найвищими заслугами, даємо

Тобі як первородній, Гонерільє,

Ми слово перше.

Гонерілья. Сір, я вас люблю

Сильніш, ніж теє висловити можна.

Мені дорожчі ви за світло дня,

За простір, волю, за дива й багатства,

За вроду й честь, життя моє й здоровя.

Я вас люблю, як, може, ще ніколи

Дитя свойого батька не любило.

Щоб виявити всю мою любов –

Бліді слова, безсилий голос людський,

Моїй любові жодних меж нема.

Корделія. (вбік) А ти, Корделіє? Люби й мовчи.

Лір.  Ми віддаєм тобі в обладу землі,

Окреслені границями оцими,-

Тут пишні ниви, тіняві гаї,

Зелені луки та розкішні води,-

Усе твоїм відписуєм нащадкам.

Що скаже нам тепер дочка Регана?

Регана.З того ж я

Металу викувана, що й сестра,-

Одна й ціна нам. Серце відчуває

В її речах любов, з моєю схожу,

Та сказано, проте, занадто мало.

Ненавиджу всі радощі земні,

Хоч би які були вони принадні.

Одно лише чуття мене щасливить:

До вашої величності любов.

Корделія. (вбік) Корделіє яка ж ти бідна! Ні,

Я добре знаю, що за мій язик

Моя любов багатша і щедріша.

Лір. Тобі й твоїм даємо в вічний спадок

Оцю третину наших володінь,

Не меншу й на придоби не скупішу,

Як та, що Гонерільї ми дали.

Тепер, утіхо наша, доню третя,

Кажи.

Корделія. Нічого, сір.

Лір. Як, як? Нічого?

Із нічого і вийде

Нічого. Ще подумай – і скажи.

Корделія. Нещасна я – уста мої не вміють

Мойого серця висловити голос.

Я вас люблю, королю, як велить

Мені моя повинність.

Владарю мій, мені дали життя ви,

Плачу за це належною ціною:

Шанобою, любовю та слухнянством.

Навіщо сестрам чоловіки їхні?

Вони ж бо, кажуть, люблять тільки вас.

Ніколи так не вийду заміж я,

Як сестри, щоб любити лиш самого

Свойого батька.

Лір. Щиро це, від серця?

Корделія. Так, володарю.

Лір. Молода така

І вже така скупа й черства душею!

Корделія. Я молода, мілорде, і правдива.

Лір. Що ж, хай так. Нехай твоя правдивість

Тобі за посах буде! Присягаюсь

Тебе не знаю я.

Моєму серцю ти тепер чужа.

 

На основі творів Шекспіра створювалися балетні спектаклі, писалася музика до  сонетів. Та самі  твори Шекспіра – безсмертні.

( Показ переліку екранізацій)

ІІІ. Заключна частина.

Сьогодні ми перегорнувши сторінки усного журналу «Поріг безсмертя», тим самим піднялися на одну сходинку у вивченні перлин світової літератури.

Шекспір живе серед нас -  на сценах театрів, на кіноекранах, на полицях книгарень.