Виховний захід "Мова – це глибина тисячоліть "

Мова – скарбниця розуму народу

(до Дня української писемності та  мови)

Святково прикрашена зала, звучить ніжна мелодія, на сцені троє дівчат ведуть розмову, тримаючи гілочки калини, чорнобривців  та колоски.

-Бачиш, осінь за вікном? Жовтень…За ним листопад…За тим інший, і так з року в рік…Таке життя.

-Бачиш, осінній опалий листок закружляв у жвавому танго і влігся на своїй рідній землі?

- А ген калина зачервонілась густими кетягами, запишалась багряним листям, красується!

-А там ліс пожовтів, свої жовтогарячі барви простягнув до блакитного неба, нагадуючи рідні серцю жовто-блакитні кольори! То моя українська мова чарує усе довкола.

-Чи відчуваєте ви пахощі?

-Так! Це мова моя,  вона пахне чорнобривцями і любистком, рутою-м’ятою і барвінком, свіжим духмяним хлібом, спеченим українськими трудівницями і яблуками,  грушами!..

-Ви чуєте звуки? Що там бринить за вікном?

-Вслухайтесь! То- мова! Її ніжна мелодія торкається струн людського серця!

 –То, мабуть, крапельки роси падають на стомлену землю!

-А може, то б’є джерельце, що пробива вже тверду її поверхню?

-Напевно, пташка, що дозбирує останні крихти із пшеничного поля!

-То легіт грає сумну  симфонію на струнах бабиного літа!

-А я чую десь громи й блискавиці, що крешуть у далекому піднебессі!

-Десь лунає тривога, а потім летить зловісний шахед, а десь пролітає літак-винищувач, а там дрон-розвідник, а там і там, і он там працює ППО… десь краплі крові гучно стікають додолу, десь чутно крик і стогін , і плач чиєїсь зболеної душі! То теж звуки моєї мови, хоч і тривожні…Сумно…Страшно…Але й радісно, коли грізно й нескорено зазвучать  на повні груди «Слава Україні!- Героям слава!». То моя велична і незламна МОВА!

1 учень. Отак воно усе й пішло,

Що на початку було Слово,

Тоді на світ з’явилась Мова,

Назвімо третім – Джерело.

 Ви не дивуйтесь!

Все, як треба,

Була такою воля Неба:

2 учень. Сам Бог послав нам цей струмок,

Що став володарем думок.

 Людина в світі б не жила,

Коли б не мала Джерела .

3 учень. Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

4 учень. Хай вона в казках лунає

І щодня, і в свято,

Соловейком хай співає

В українських хатах.

5 учень читає вірш Ліни Костенко

Ти знаєш, мови кращої нема, ніж українська мова.

Прислухайся до звуків. Ти подих затаїв? -

Це ж музика, це переливи шелесту гаїв,

Цвірінькання пташок, дзвіночок лагідного слова,

Тож мови кращої нема, як українська мова.

Я інші мови поважаю, але якось інакше їх сприймаю.

Та це ж природньо, бо «своє» - ти серцем розумієш,

Душею відчуваєш, що ж подієш?

Я мови інші чула, то так у них (мені в уяві це здається)

Щось замість слова бовкає та по залізу ріже і скрегоче,

Чи гуркає, мов в жорнах, чи хлище батогом і б’ється,

То клацає, як звір зубами, неначе з’їсти тебе хоче.

6 учень. А наша – річечкою тихою тече,

Та гріє душу, не пече.

Пройме наскрізь і згладить - не завадить.

Часом дзюркоче і бринить,

Як в струнах тих чудних.

Як неспокійне серденько бува твоє –

Тоді ніби шепоче щось пророче,

І лагідними дотиками звуків чарівних

Здається, лікувати хоче.

Тож не даремно у хорошії часи і в час буремний,

Казали: є така країна, що має назву УКРАЇНА,

Що в неї є співуча мова – «СОЛОВ’ЇНА»,

Бо так Тарас, коли оспівував її,

То влучно солов’їною назвав.

А він не простачок якийсь тобі,

А геній. Тож дуже добре знав, що він казав!

7.Ведучий. Кожна епоха дарує людству нові винаходи і відкриття. Але найбільшим винаходом людства було письмо. Тож нині, у День писемності та мови, складаємо шану своїй берегині, бо писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.

8 учень

Мова кожного народу,

Неповторна і — своя.

В ній гримлять громи в негоду,

В житі — трелі солов'я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Будем всюди й повсякчас,

Бо ж єдина — так, як мати —

Мова в кожного із нас.

9 Ведуча. Кожен народ іде своїм шляхом до створення писемності. Та етапи розвитку письма у різних народів земної кулі приблизно однакові.

Первісні люди, щоб запам'ятати місце перебування, напрям руху мисливців, сигналізували про наявність якихось предметів або істот на тому чи іншому місці, використовували зламані гілки дерева, укладені в певному порядку стріли, камінці. Це були перші спроби людини передати повідомлення. Чи можна вважати ці знаки письмом? Предметні знаки  не збігалися з одиницями мовлення.

10 Ведучий .Таким було письмо кіпу, поширене у древніх інків,— вузликове письмо: на паличку нав'язувалися різнокольорові шнурки з вузликами. Таким було письмо ірокезів — вампум: різноманітні черепашки, кожна з яких мала певне значення, про яке домовлялися заздалегідь. Так, черепашка, пофарбована в білий колір, позначала щастя, мир; у чорний — небезпеку, у червоний — війну. Своєрідним предметним письмом є палички гінців в Австралії — палички із зарубками різної конфігурації. Вони допомагали посланцю краще запам'ятати і передати зміст повідомлення.

11.Ведуча. Сучасні слов'янські алфавіти беруть початок з кирилиці — системи писемних знаків, за допомогою яких Кирило — один із двох братів-солунян, посланих до Моравії,— записав деякі релігійні тексти. До прибуття Кирила і Мефодія на Русі вже існувало письмо: у вжитку його було кілька типів: устав, півустав, скоропис, в'язь. Слов'янський алфавіт обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі.

12.Ведучий. У 1113 році з'явилася славнозвісна праця печерського Нестора «Повість минулих літ».

13 учень (читає текст про Нестора-літописця). Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, літописцем, а й батьком української історії.

14 учень

І виставили греки сто тисяч проти Святослава,

І не дали дані.

І пішов Святослав на греків,

І вийшли вони проти Русі.

І побачили греки Русь,

І дуже злякалась безліч воїнів,

І рече Святослав: «Уже нам діватися нікуди,

І волею, і неволею станемо супроти:

Так не посоромимо землі Руської,

А ляжемо тут кістьми,

Бо мертвий сорому не має.

Коли ж побіжимо, то сором нам.

Тож не маємо втікати, а станем кріпко.

Я ж попереду вас піду.

А коли моя голова поляже, то про свої думайте самі».

І сказали воїни: «Де твоя голова поляже, там і наші положим».

15.Ведуча.  В ближніх печерах Київської лаври знайдено прах майже дев'ятсот літ тому похованого тут Нестора. Після вивчення черепа історика скульптори виліпили його ймовірний портрет, високе чоло, аскетичне обличчя ченця, довге волосся, задумливий погляд. Одягнений у чорну одіж Нестор з пером у руках застиг перед чистим аркушем. Його губи міцно стиснуті, а у великих очах світиться думка про минуле й про сучасне...

16.Ведучий. У цілісності збереглася найцінніша пам'ятка давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». А найперша наша пам'ятка - «Остромирове Євангеліє», написана у Києві 1056—1057 років. На «Пересопинському Євангелії» присягають на вірність Україні наші президенти.

17 учень. Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках починаючи з найдавніших джерел.Сучасна українська літературна мова пов'язується з конкретного датою — виданням «Енеїди» Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

18 учень. Ще одна дата — 1840 рік, коли вперше було видано твори Т. Г. Шевченка,— можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху були і перепони, і заборони.

19 учень. Українська походить від праслов’янської мови, на відміну від слов’янських, має 7 відмінків іменника, найбільша кількість слів починається літерою «П», найменш уживана «Ф», дитинчата усіх тварин мають назви середнього роду, багата на зменшувальні форми та синоніми, найдовше слово – 30 літер, У нашій мові є особливі слова – паліндроми, або «дзеркальні» фрази, їх можна читати зліва направо і навпаки. Українська входить у «тридцятку» найпоширеніших мов, посідає 2 місце за милозвучністю, напівофіційний статус має у США, округ Кук.

20 учень. Ну що б здавалося, слова?

Слова та голос.

Більш нічого.

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує…

До залу входять тринадцять україночок. Вони по черзі виходять наперед, зачитують по одній із дат з історії української мови ( під музику).

1-ша україночка. 1720 рік — Петро І. Заборона друкувати книги українською мовою.

2 – га україночка. 1769 рік —  Російська церква. Вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

3-тя україночка. 1775 рік — зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

4-та україночка. 1862 рік — закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури.

5-та україночка. 1863 рік — указ  Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

6 - та україночка. 1876 рік — указ Олександра II. Заборона друкування нот українських пісень.

7-ма україночка. 1884 рік — закрито всі українські театри.

8-ма україночка. 1908 рік. — визнано культурну й освітню діяльність в Україні шкідливою.

9-та україночка. 1914 рік — російський цар Микола II забороняє українську пресу — газети і журнали.

10-та україночка. 1923 рік — початок відродження української мови.

11-та україночка. 1938 рік — Сталін. Обов'язкове вивчення російської мови.

12-та україночка. 1983 рік — Постанова про  посилене вивчення російської мови у школах ,що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

13-та україночка. 1989 рік — Постанова про російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні.

21 учень

Слова я чую барвінкові,

І серце щемно завмира,

Так, ніби сонце у струмкові

Сміється спалахом тепла.

Того освітленого дива,

Яке у рідній мові є —

Душа вогненна і правдива,

Що первоцвітом виграє...

22 учень

Моя ти пісне калинова,

Моя ти зіронько свята!

Живи, цвіти, вкраїнська мово,

Зціляй і душу, і вуста.

Своєю паростю гінкою

Вростай у різнобарв'я мов,

Буди всесильною рукою

В серцях і ніжність, і любов!

ПІСНЯ про мову ( гурт «5-й ОКЕАН»)

23.Ведуча. Ми переконані, що немає жодного справжнього українця, який би не був зачарований мелодійністю, душевністю нашої мови. І чи можемо ми не згадати  Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, який став основоположником української літературної мови, але сам ніколи не забував її родоначальника Івана Петровича Котляревського.

24 учень

Все у ній з'єдналося, злилося —

Як і помістилося в одній!

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносить правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі — великого народу

Ніжна і замріяна душа.

25. Ведучий. Інколи стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знівечуючи  власні душі.

Інсценізація поезії Володимира Сіренка «Балада про перевертня»

(Сільська хата. Біля воріт стоїть стара мати.).

Голос. Ой за ворітоньками тітка Харитина. Билася, мов горлиця, виглядала сина.

Мати.  Зранку виглядаю, лиш зоря заграла, а його не видно, а його немає.. Хлопчаком в Росію виїхав блукати. І забув дорогу до рідної хати...

Тільки прилітають із країв далеких щовесни до мене стомлені лелеки. Та іще дві ластівки під зруділу стріху. На легку розраду, на веселу втіху.

(У глибині сцени з'являється юнак, розігрується сцена зустрічі матері і сина.)

Голос. І, почувши, мабуть, матері зітхання, син таки приїхав рано, на світанні. Йде він через поле, йде він попід гаєм. Тітка Харитина з хати вибігає. І летить назустріч, наче біла птиця. Простягає руки, чорні від землиці. До свого серденька сина пригортає.

Мати. Милий мій лебедику, як живеш?

(Син відсторонюється від матері) Син. В общем я живу неплохо. Ну зачем, маманя, эти слезы, вздохи...

Голос. Тітка заніміла.

Мати. Що це він белькоче?

(На фоні читання тексту оживає картина)

Голос. Уночі не спала, виплакала очі. А як засиніло у долинах зранку, Відшукала в скринях нашу вишиванку. Випрала, на сонці вигріла сорочку, Мов колись у біле одягла синочка. Й повела за луки, у густу діброву. У проміння щедре, у росу ранкову. Заспівали сину солов'ї про літо. Посміхнулось небо, уклонились квіти. Закружляло всюди маєво зелене. Син просяяв раптом і промовив...

Син. Нене! Вибач, нене!

26 учень

 Чи живеш біля моря синього,

Чи в степу, чи обіч гори,

Ти не будь малоросом, сину мій,

Українською говори.

Чи ідеш ти міською дорогою,

А чи стежкою на селі,

Говори українською мовою,

Бо живеш на своїй землі

І не слухай ворожих натяків,

Мов "забули за сотні літ",

Це ж бо так, як забути матінку,

Що пустила тебе у світ.

Чуєш, як розмовляють соняхи,

Як шумлять густі явори,

Як від рідної мови сонячно?

Українською говори!

27 учень

ПОЕЗІЯ «Я був російськомовним українцем»

Я був російськомовним українцем, Було, що мову Пушкіна й любив.

Але в мій дім сусід прийшов чужинцем, І вмить оту любов мою убив.

Прийшов на мою землю захищати Мене "русскоязычного хохла",

Вдягнувшись у військові свої шати З емблемою двоглавого орла.

В руках тримав сусід смертельну зброю. Облиш, сусіде, недолугий жарт!

Я чув колись, що ми брати з тобою, А ти мені, як ніби, старший брат.

Нема тих біля мене і навколо, Від кого мене треба захищать.

Братів таких, як ти, ніде й ніколи Не можна хлібом - сіллю зустрічать.

Прийшов ти руйнувати мою хату, Ти цілиш в мене й тиснеш на курок.

Тебе слід за агресора сприймати Й ненавидіти "Русский говорок".

Тепер я перейшов на українську, На мову своїх пращурів, батьків.

Забути хочу мову ту російську І говір тих бандитів - вояків…

28 учень

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіше від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм життям.

29 учень Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти — розуму народного скарбниця!

30 учень

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти — як і насущий хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити.

 

31 учень.Не цурайтесь, люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово,

Не буде народу.

32.ВЕДУЧА. Не вдалося і не вдасться нині ворогам знищити нашу мову, наш народ, тому що ми відважна, хоробра, патріотична нація. А інакше і бути не може, адже ми нащадки славних козаків.

33.ВЕДУЧИЙ. Сьогодні зі щирими словами ми звертаємось до Господа, щоб він оберігав нашу мову, нашу батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй же землі. Щоб наші вороги усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, єдина, неподільна – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі, і нікому ніколи не вдасться поставити її на коліна.

34.ВЕДУЧА. Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності!

(Виходить дівчина зі свічкою)

35 учень

Молитва за мову

 Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи. Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи.

 Уклади в уста мого народу

Незнищенні істини прості,

 Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.

Дай нам милосердя і терпіння,

До байдужості не доведи!

Від змертвіння і від запустіння

Усі: Отче, збережи і захисти!

 

Танець ( пісня «Терпи, терпи, терпець тебе шліфує…»)