Виховний захід на тему: «Пам'ять серця: біль, що не згасає». (До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни в Україні)

  ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»

Виховний захід на тему: «Пам'ять   серця: біль, що не згасає».

(До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни в Україні)

Підготував вихователь 

ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»

Сергій ВАХУЛА

Виховний захід на тему: «Пам'ять серця: біль, що не згасає».

(До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни в Україні)

Мета заходу:

1.Вшанувати пам’ять мільйонів українців, які загинули у полум'ї Другої світової війни, та провести паралелі з сучасними випробуваннями України.

2.Розвивати почуття патріотизму, національної свідомості та поваги крізь призму історичної пам’яті.

3.Виховувати глибоку повагу до борців проти нацизму та сучасних захисників України, які виборюють мир.

Оформлення та обладнання:

Державний Прапор України з чорною стрічкою.

Тематичний стенд або мультимедійна презентація (фотографії воєнних років, кадри сучасної України).

Свічки пам'яті (або електронні свічки).

Музичний супровід (композиція «Пливе кача», класична реквіємна музика, сучасні патріотичні пісні).

Хід заходу

І. Вступна частина

(Звучить тиха, тужлива мелодія. На сцену виходять двоє ведучих).

Ведучий 1: Щороку 22 червня наш народ схиляє голови у глибокій скорботі. Цей день увійшов в історію України як День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. День, коли для мільйонів українців звичне життя назавжди розділилося на «до» та «після».

Ведучий 2: Друга світова війна прокотилася нашою землею кривавим смерчем. Вона руйнувала міста, спалювала села, калічила людські долі й забирала найцінніше — людські життя. Україна опинилася в самому центрі цього страшного протистояння, зазнавши колосальних втрат.

ІІ. Основна частина: Сторінки історії

(На екрані демонструються хроніки або фотографії Другої світової війни в Україні).

Учень 1:

« Війна — це не просто цифри у підручниках історії. Це плач дитини, яка втратила батьків. Це порожня хата, де більше ніхто не сміється. Це мільйони нездійснених мрій, які згоріли в полум’ї бомбардувань».

Ведучий 1: Україна заплатила неймовірно високу ціну за перемогу над нацизмом. За різними оцінками, війна забрала життя від 8 до 10 мільйонів українців — як військових, так і цивільних. Тисячі міст і сіл були перетворені на згарища.

Ведучий 2: Ми згадуємо всіх: воїнів, які загинули в боях, в’язнів концтаборів, тих, хто помер від голоду і ран у тилу, та замучених мирних жителів. Їхній біль — це наша спільна рана.

ІІІ. Міст пам'яті: Минуле та сьогодення

(Музика стає більш напруженою, на екрані з’являються кадри сучасної війни в Україні).

Ведучий 1: Протягом десятиліть ми повторювали гасло «Ніколи знову», вірячи, що жахи такої масштабної війни більше ніколи не повернуться на європейську землю. Але історія зробила страшний виток.

Ведучий 2: Сьогодні, у XXI столітті, українці знову змушені зі зброєю в руках захищати свою незалежність, свої домівки та право на життя. Нацизм повернувся в новій, російській формі. Знову руйнуються наші міста, знову гинуть діти, знову найкращі сини й доньки України віддають життя за свободу.

Учень 2: Сьогодні 22 червня набуває для нас нового, ще більш болісного значення. Ми вшановуємо жертв Другої світової війни та водночас схиляємо голови перед пам'яттю жертв сучасної агресії проти України. Цей біль став нашою спільною долею, а боротьба — спільним обов'язком.

IV. Хвилина мовчання

Ведучий 1: Нехай полум'я свічки пам'яті зігріє душі тих, хто віддав життя за світ без війни, за свободу України — тоді й тепер.

Ведучий 2: Вшануймо пам'ять усіх жертв воєн в Україні хвилиною мовчання.

(Оголошується Хвилина мовчання. Звучить метроном. Ведучі та учні запалюють свічки).

V. Заключна частина

Учень 3:

Нам треба жити, пам’ятати й жити, Бо ми — коріння сильної землі. Ми вмієм волю й правду боронити, Хоч шрами на серцях ще взагалі... Ми вистоїмо. Ми переможемо, бо за нами правда, пам'ять предків і майбутнє наших дітей.

Ведучий 1: Пам’ять — це те, що робить нас сильнішими. Вона не дає нам забути, хто ми є і яка ціна нашої свободи.

Ведучий 2: Дякуємо кожному, хто сьогодні тримає небо над Україною. Вічна пам'ять усім, хто пішов у вічність. Слава Україні!

Усі разом: Слава Героям!

(Звучить Державний Гімн України, захід оголошується закритим).