16 вересня о 18:00Вебінар: Робота з дітьми, що мають синдром Дауна: цікаво про важливе

Виховний захід "Не смійте забувати вчителів!"

Про матеріал
Привітання вчителів із їхнім професійним святом. Учні вітають своїх педагогів та дякують їм за роботу і підтримку.
Перегляд файлу

(Сцена прибрана, місце відведено для ведучих, а збоку стіл, скатертиною вишитою накритий, на столі калач, накритий рушником).

 

Заходить Параска, господиня свята, співає і пританцьовує:

-А я молода, на базар ходила,

А я молода, товару накупила,

Гарна, гарна, гарна я,

Молодиця молода.

(Заходить газда)

Газда. Танцюй, танцюй, парасю,

Хата не метана, не прибрана,

А ти цілий день десь ходиш.

 

Параска. Та встигну я,

Ти краще подивися, що я купила.

От хустка, а це запаска.

(Все витягує і показує)

Газда. Тобі тільки прибиратися.

А до роботи.

Та ж сьогодні ми повинні приймати гостей,

Розпочати свято.

А ти не готова.

 

Параска. Ой, лишенько, я і забула,

що ми повинні вітати вельмишановних вчителів.

А я така не прибрана.

Добре, хоч у парикмахерську зайшла.

(Дивиться у дзеркало і чепуриться).

Газда. Ото жіноче насіння.

Так тобі це в голові!

А як ми їх привітаємо,

Чим частувати будемо?

 

Параска. Не переживай, мій лебедику,

Все у мене підготовлено,

Адже як у такий величний день

Бути не готовою до привітання шановних вчителів.

 

Газда. Файна твоя правда.

(Беруть із стола калач на рушнику і виходять на середину).

Параска. Низький Вам уклін, дорогі вчителі,

Хай рушником Вам стеляться путі,

Нехай Вам завжди щастить у житті,

Даруємо свято від усієї душі.

 

Газда. Вчителів дорогих ми вітаємо щиро.

 

Разом. Частуємо хлібом, любов’ю і миром.

(Дарують хліб під музику).

Газда. А зараз дозвольте передати всю повноту влади тим, хто очолює сьогоднішнє свято, вельмишановним ведучим.

 

1 ведуча. Знову - вкотре вже - запалила осінь свої золоті ліхтарики. П’ян­ко пахнуть стиглі яблука і губляться в опалому листі. Ранок. До­рога до школи. Дорога, що пролягла через усе ваше довге життя.

 

2 ведуча. Незгасними зірочками палахкотять на ній допитливі оченята

сотень ваших учнів. Скільки вже пройдено, а скільки ще прой­ти... Між небом і землею по вічній шкільній стежині впевнено, крокуєте ви, одвічні страдники, добрі і лагідні мої вчителі...

 

1 ведуча. Ви схожі на зиму, бо вмієте остуджувати гарячі,;голови,

розв’язувати здавалось би, нерозв’язні конфлікти.

 

2 ведуча. Ви схожі на весну, бо наділені магічною здатністю вирощувати

найпримхливіші квіти щирих дитячих усмішок навіть у холодну пору року.

 

1 ведуча. Ви схожі на літо, бо щедро, як і літнє сонце, віддаєте свою

енергію, часом не залишаючи собі ані крихти.

 

2 ведуча. Та найбільше ви схожі на осінь своїм золотом душі, щедрими

плодами вашої праці й усвідомленням чесно виконаної роботи.

 

Заходять осінь і троє осінніх .місяців з великим кошиком фруктів. Вересень. Я тридцять днів нагадував про літо,

Щоб не була земля така сумна,

І осінь, сонцем лагідним зігріта,

На полі працювала дотемна. 

 

Жовтень. Я ж осені дарую жовті шати

І золото, й багрянці королів, 

Щоби могла достойно привітати

Вона сьогодні наших вчителів.

 

Листопад. Я ж їм дарую спокій споглядання,

Туман долин і тихий снігопад,

Щоб панував од рання й до смеркання

У кожнім їхнім домі добрий Лад.

 

Осінь. А календар нагадує нам нині

Про свято, що у серці розцвіло.

Прийміть від нас цей добрий дар осінній –

У ньому сонця й наших душ тепло.

Осінь і осінні місяці дарують учителям кошик з фруктами.

Пісня

 

1 ведуча. Якщо ви запитаєте в учнів, чого їм найбільше хочеться від учителів, то почуєте різні відповіді: хтось проситиме вищої оцін­ки, хтось вимагатиме рівноправності, а хтось мріятиме про вчи­тельську неуважність. Але всі без винятку учні погодяться з тим, що вчитель повинен усміхатися.

2 ведуча. Так-так, усмішка - то чи не найбільший учительський скарб, адже щира усмішка відкриває двері душі. Тож ми хочемо, щоб ви усміхалися частіше.

1 ведуча. І ми надіємося, що засвітитися добрим усмішкам на ваших устах допоможуть школярські мрії. Вибачте нам за те, що вони такі неправильні, наївні, але вони є лише плодом бурхливої дитя­чої фантазії і жодних надій па здійснення не мають.

Учениця 1.Коли втомлюся я життям щоденним 

І зарясніє двійками щоденник,

В країну мрій чудову полечу

 І там уже намріюсь досхочу.

Побачу я там диво пречудове.

Якщо цікаво - слухайте, панове.

 

Учениця 2.Ось мрія з мрій за номером один.

Бригада лікарів у протигазах

Шукає в школі знов якусь заразу,

Щоби оголосити карантин.

 

Учениця 3.Ось мрія номер два (вона простіша).

Зробились вересневі дні тепліші,

Шкільне подвір’я гаморить від ранку –

Привіз директор зламану шарманку,

Працюють вчитслі-трудовики.

Паяють щось, закручують гайки,

Щоби носив по середах шарманку

Черговий клас від вечора до ранку.

 

Учениця 4.Бойківська  мрія - мрія номер три

(її я бачу начебто з гори).

Ось вчитель хімії завів свою машину

 І виїхав мерщій на полонину,

Щоб “дистилятори” пускали дим до неба.

(А що,«бойкам»  хімії не треба?)

 

Учениця 5. Четверта  мрія - то бібліотечна.

Вона — по правді скажу — небезпечна,

Бібліотекарка за неї ой приб’є,

Бо то для неї страшніше за тортури,

Як школярі книжки в макулатуру

 Усі організовано здають.

 

Учениця 6.Ось пречудова мрія номер п’ять.

В ній вчителі із завучем сидять,

В ній вчителі із завучем сидять,

Такі веселі й зовсім не похмурі,

Бо в розклад пишуть лише фізкультуру!

 

Учениця 1. Ось шостий номер — мрія романтична

(чомусь подумалось про Рим античний).

Зібралась зарубіжничка в Париж, :

Взяла берет і пару гарних лиж.

(Ану закине доля в Піренеї,

А лиж, гляди, не виявиться в неї).

 

Учениця 2. Про фізичку помріяти непросто,

Вдалась вона і розумом, і зростом,

Та все ж знайдеться в неї слабина –

 Розумну книжку любить в нас вона.

Тому я мрію про такий талмуд,

Десь на півпуда або й цілий пуд.

 

Учениця 3. А це ось мрія номер вісім штрих

(цю мрію мріяти, повірте, що не гріх).

Засіла інформатичка у неті,

А діти що? - Літають, як комети.

 

Учениця 4. А як вам номер девять? Гарна мрія?

(Від неї я конкретно так балдію).

В ній математики посеред двору стали - ,

Трикутника собою збудували –

 І ну товкти футбольного м’яча.

О Господи! А як вони кричать!

 

Учениця 5. Ну, ось і все, закінчився урок –

З країни мрій виводить нас дзвінок.

 

Учениця 6. Мрії – це добре, але не будемо відриватися від реальності. У школі є ще й істини, які учням треба затямити, щоб у самостійному житті не опинитися на роздоріжжі.

Пісня

Сценка «Бабусі»

На лавочці сидять дві бабусі і одна з них плаче, бо її внучка збирається стати вчителькою.

Бабуся 1: Здоров, Пилипівна, як справи?

Бабуся 2: Здоров, Несторівна, погано все, валідол п'ю, внучка з розуму зійшла, прости Господти-и-и… Ото тих сералів як надивиться.. Якби ж було до толку якого, га-а-а…

Бабуся 1: І чого б то така придибенція?

Бабуся 2: А така придибенція, що всім придибенціям найбільша придибенція! Світ такої придибенції з усіх придибенцій придибенції не бачив!

Бабуся 1: І що? Так уже й не бачив!

Бабуся 2: Так і не бачив. Бо моя вчителькою хоче стати... (пхикає)

Бабуся 1: А хіба погано вчителькою бути? Указочкою собі по дошці водиш, та й водиш! Ще ж не мішки на горбі тягати, н-дя… Язиком плескать, тю-ю.. Знала б ти чого, Пилипівна, ревіти та душею трясти!

Бабуся 2: Та що ж хорошого, діти знаєш зараз які грамотні, що ну! Такі вже грамотяки, що прямо як на тих цукерках написано. Шиколадних.

Бабуся 1: А що там написано, на тих цукерках? Я вже стара, не добачаю прочитати.

Бабуся 2: Йо-ма-йо!

Бабуся 1: Не ругайтеся, Пилипівно!

Бабуся 2: Я й не ругаюся, Боже збав, то на цукерках таке. Внуку хтось угостив. То мені дала укусить на оцей зуб, що сиротою в роті зостався. Ото тепер і діти такі. Тоже сироти. Тіко на розум. Точно – сполшне тобі йо-ма-йо! Їм тільки гуляти, вчитися не хочуть, нервів не хватить. А ти про указку. Та якби тою указкою, прости Господи, можна було би якого перехрестити, та по тому мєсту, що м’яке. Гляди, може, й діло було би, та наука полізла би в голову через те самеє мєсто. А то ж тепер – не тронь! А воно тобі лобурем і виростає. Навчиш таких, ага..

Бабуся 3: Здрасьтє, дєвочки, про що так цікава діскусія? (сідає на лавочку)

Бабуся 1: Так от у Пилипівни внучка вчителькою хоче стати...

Бабуся 3: Йо-ма-йо!

Бабуся 1: Ти що, цукерки такі їла?

Бабуся 3: Нє, то я так ругаюся.

Бабуся 2. А що, і тобі професія не дуже?

Бабуся 3: А де ж там те дуже, га? Де те дуже?! От ще, це ж купа зошитів, табличку множення щодня повторяй, а там, як заміж вискоче, то в хаті голодний чоловік і діти, у школі нєрвотрьопка, а ти чоловікові замість борщу уроки готуй…

Бабуся 2: Ось я і кажу ...

Бабуся 1: Ну ні, ви не праві, а якщо вона завучем, а потім і директором стане?

Бабуся 2: Ага, та до того часу посивіє.(ридає) Директором? Внучка? Та ти що, це ж взагалі круглий рік тобі пиши звіти, якісь накази, санстанція бацилами засмикає, районо усю душу витрясе, а молоді вчительки неслухів директором лякатимуть, як тою чупакаброю!..

Бабуся 1: А платять-то − капєйкі!

Бабуся 3: Ну да, але ж бувають і інші роботи таки гарні... Грошовиті…

Бабуся 1: Там хорошо, де нас нема!

Бабуся 3: А нас нема ніде!

Бабуся 1:Як це – нема нас ніде?

Бабуся 3: Бо ми на пенсії!

Бабуся 1: А може, онука таким вчителем стане, як вчителі з нашої школи, і любити її учні будуть, і поважати?

Бабуся 2: Так, але поки ще вона виросте, вже й не знаєш, чого й чекати.

Бабуся 3: А скільки років внучці?

Бабуся 2: Так п'ять, читає сама, співає. Рахує до десяти…

Бабуся 1: Тьху ти, чого заздалегідь переживати, ще стільки часу, можна вибрати, де працювати і і як заробляти. А можна й передумати.

Бабуся 2: Може і правда... Шановні вчителі, а що скажете – чи варто внучці вчителем працювати?

 

Коломийки

1.Ми усі зібрались нині

У прекрасне свято,

Щоби, вчителів своїх

З днем цим привітати.

2.Знаєм терпите ви нам,

Нас вчите у школі,

Цього не забудемо

Ми в житті ніколи.

3.На перервах, ой як часто

Бігаєм, стрибаєм,

Та про свято Ваше величне

Добре памятаєм.

4.Всі ми дружно помагали,

Вечір цей зробити

Дай вам Боже здоровячка

На многії літа.

5.Щоби були ви щасливі,

І завжди здорові,

Щоби вчити нас могли

У Вільхівській школі.

Виступ 1-го класу

 

Ведуча. Шановні вчителі!

Уся шкільна наша родина щиро вас вітає,

Щастя, здоровя й успіхів усім вам бажає,

Дай вам, Боже, ще довго молодіти,

Та й не одну осінь з нами зустріти.

 

Ведуча. Без вас, наші любі вчителі,

Нам мабуть, нічого б не вдалося.

Ми б не росли, були весь час малі,

Як трава низенько на землі

Без доброго стебла і без колосся.

 

Ведуча. Ми, учні школи, багато років спостерігаємо за вешею працею, наші любі вчителі. І в цей святковий день ми хочемо подарувати вам свою любов, вдячність і символічні нагороди.

 

Учениця 1. Директор в школі - ніби мати,

Сувора, добра, краща всіх,

Працює з дня у день завзято, на неї нам жалітись гріх.

Грамотою "Золотого сонця" нагороджується директор школи Косів М.Д.

 

Учениця 2. За труд титанічний, недоспані ночі;

За ваші таланти і звершення творчі,

В цю радісну мить

Грамоту казкову на щастя візьміть.

Грамотою "Срібного місяця" нагороджується заступник директора Колодніцька Л.В.

 

Учениця 3. Найперші вчителі - ранкові наші зорі,

Спасибі вам за те, що ви у нашій школі,

Ви нам даєте все - турботу, розум, мужність.

Назавжди поруч ви - і в радості, і в горі!

Ми вас вітаєм щиро, і зичим щастя й долі.

Грамотою "Першої зорі" нагороджуються наші добрі, милі, перші Вчителі

 

Учениця 4. Сердечно вдячні вам за те,

Що нас вчите життя любити,

І щире слово золоте,

Що кличе з книгою дружити.

Грамотою "Мудрої книги і Чарівного пера" нагороджуються мудрі, справедливі зорі - учителі мовники.

 

Учениця 5. За те, що з вами ми мандруємо в минуле

 І дізнаваємось, коли які події були,

Які де битви і які повстання 

Від нас прийміть ви грамоту й вітання.

Грамотою "Історичної слави»  нагороджується вчитель історії.

 

Учениця 6. За ваше піклування і турботу,

Щоб цінували дітлахи робочу.

За пречудові витвори руками

Ми будем пам ' ятати вас роками.

Грамотою "Трудової слави" нагороджується вчитель трудового навчання.

 

Учениця 1. За те, що робите ви диво,

Узявши в руки реактиви

За чарівні хімічні вміння

Ми вдячні вам за всі сумління.

Грамотою "Хімічного дива" нагороджується вчитель хімії.

 

Учениця 2. За те, що всім кордон відкрили,

За те, що в нас з' явились сили

Вивчати мови іноземні –

Спасибі вам й уклін доземний.

Грамотою "Закордонної зорі" нагороджуються вчителі іноземних мов.

Учениця 3. За те, що не шкодуючи умінь і сили.

Спортсменів ви упевнено ліпили,

Прийміть подяку щиру

1 нагороду нашу милу.

Грамотою "Олімпійської слави" нагороджується вчитель фізкультури.

 

Учениця 4. За те, що мислити навчили

І на все це не шкодували сили,

За теореми, аксіоми,

За інтервали і біноми,

За функції, тотожності, рівняння

Прийміть від нас це щире привітання.

Грамою "Геометричної професії" нагородєуються вчителі математики.

 

Учениця 5.  За те, що вчили клімат знати,

І нас вчите не заблукати.

Ми з вами всі моря проплили

 І усі гори підкорили.

Ми вдячні вам за ті знання,

Що нам даруєте щодня.

Грамотою "Безмежного простору душі" нагороджується вчитель географії.

 

Учениця 6. Музика – предмет не новий:

Мальовничий, пречудовий

І цікавий він всією

Неповторністю своєю.

Грамотою «Музичної слави» нагороджується вчитель музики.

 

Учениця 1. У педагога-організатора – своя робота,

Свої діла, свої турботи.

Провести цікаві ігри й тури,

Де нас чекають радість, щирий сміх.

Грамотою «Палкого серця» нагороджується педагог-організатор.

 

Учениця 2.Нам завжди допомагає

Розібратись в морі книг.

Ще й цікавого багато

Всім розказує про них.

Грамотою «Книголюба» нагороджується шкільний бібліотекар.

 

Пісня

Сценка «Перед уроком».

Учень.Знову хімія, і я знову нічого не знаю і, як завжди, мене запитають. Що би придумати? (Нишпорить в кишенях, знаходить там гудзик.) А, це ідея!

На уроці.

Учитель. Добрий день, сідайте. (Дивиться в журнал.) Ну що, кого мені сьогодні запитати? Хто вчиться на одні двійки? Кого не було на уроці ні вчора, ні позавчора, ні позапозавчора? Хто там зараз ховається під парту? Ага, Віталік! Іди до дошки і напиши електронну формулу води. Ти ж її знаєш?

 

Учень.Звичайно, знаю. Це простіше простого. А, до речі, я вам гудзик приніс.

 

Учитель.Навіщо?

 

Учень.Ну як же? Ви ж їх колекціонуєте.

 

Учитель.Хто тобі таку нісенітницю сказав?

 

Учень.Та все в школі знають, що ви гудзики колекціонуєте.

 

Учитель.Немає і не було такого ніколи.

 

Учень. Ну що ви віднікуєтеся? Це ж так чудово - колекціонувати гудзики. Деякі колекціонують календарики, монети, лотерейні квитки, а ви - гудзики! Подивіться, який гудзичок гарненький: на сонечку переливається. Він і червоненький, і зелененький (крутить перед учителем) і такий міцний, з твердого металу.

 

Учитель.Так, я не колекціоную гудзики, давай закриємо цю тему. Чи не забалакуй мені зуби. До речі, ти кажеш, що гудзик з металу, тоді розкажи-но мені про основні властивості металів.

 

Учень. Метали ... Так простіше простого ... Метали, вони і в Африці метали, Ніна Іванівна. Ось знову ви вперто! Я дуже поважаю людей, у яких є хобі. А у гудзичка аж чотири дірочки! Подивіться.

 

Учитель.Що ти мені мізки пудрити? Я ніколи не збирала гудзики і не збираюся їх збирати.

 

Учень.Ну от, ви знову починаєте. А я-то так сподівався, що принесу вам цей чудовий гудзик, і ви зрадієте. Адже я, коли його побачив, одразу про вас згадав. Я всю ніч не спав, думав: як би не забути, як ви зрадієте, коли його побачите.

 

Учитель.Весь клас, чи що, змовився? Навіщо мені цей гудзик, що у мене своїх мало?

 

Учень.Ось саме, ще більше буде, раз ви кажете, що у вас їх мало. І гудзичок-то рідкісний. Напевно такого у вас немає.

 

Учитель.Та заради Бога, відчепися ти від мене! Чесне слово, я не збираю ці гудзики, що ти до мене причепився?

 

Учень.Причепився? Та хіба я причепився? Я хотів як краще. У вас навіть на лобі написано, що ви їх збираєте. Візьміть, будь ласка! (Подає вчителю.)

Дзвенить дзвінок.

Учень.

Ну ось, дзвінок. А якби ви відразу його взяли, я б встиг вам розповісти і про Н2О, і про основні властивості металів. Як завжди, гарна оцінка зірвалася.

 

Пісня

 

Учениця 1. Милим нашим вчителям

Скажемо, спасибі вам.

За неспокій, за турботу,

Щедру душу, за роботу.

Ми вам обіцяємо,

Що не підкачаємо.

 

Учень 2. Дорогі учителі!

Ми будем вдячні вам довіку

За віру, ласку і тепло,

Що дарували нам без ліку,

За правди віщої зело!

 

Учениця 3.За те, що наші пустощі терпіли,

І незнання, і небажання, й біль,

За те, що надто рано посивіли,

Учителю мій добрий, мудрий мій!

 

Учень 4. Нехай життя квітує буйним цвітом

І свято радісне приходить знов і знов.

А доля хай дарує з кожним роком

Вам щастя, радість і любов.

 

Учениця 5. Не смійте забувати вчителів!

Бо ми для них – як память про минуле.

У спогадах у їхніх не заснули.

Всі наші вчинки – витівки малі.

 

Учень 6. Ми – їхня юність, молодість, життя,

Ми – їхні світлі спогади й сивини.

Без вчителів – навік собі затям –

Нема ні вмінь, ні знань, нема людини.

 

Учениця 7. Схиляються дорослі і малі –

Низький уклін вам, щедрої вам долі.

Ви ще і ще лишайтеся у школі,

Щоб вік ваш без дітей не зомілів.

 

Учень 8. І будете ви завжди на землі

Для учнів, як одна свята родина.

І доти буде жити Україна,

Поки живуть у ній учителі.

 

Учениця 9. Хай весни до вас летять журавлями,

А ви не старійте ніколи з роками,

Здоровя і щастя ми зичим без ліку,

І довгого, довгого віку.

 

Учень 10. Нехай у вашому житті буде якомога більше свят.

Хай будуть свята здоровя і свята гарного настрою.

Хай будуть свята вдячності й свята поваги.

 

Учениця 11. Хай завжди будуть свята зустрічей з друзями і свята спогадів.

На прощання ми даруємо вам солодкий подарунок, як компенсацію за гіркі будні.

 

Пісня

 

 

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Балко Лідія
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
30 липня
Переглядів
83
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку