Виступ " Формування громадянської компетентності молодших школярів"

                           

    Розбудова України як вільної демократичної держави, становлення і розвиток громадянського суспільства неможлива без якісної цілеспрямованої підготовки школярів до життя і діяльності в такому суспільстві. Тому одним із основних завдань, які постають перед освітою України, є  формування свідомої, соціально активної особистості, готової до участі в державних процесах, до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних ціннос тей та співпраці в громадянському суспільстві.

    Саме виховання такої особистості стало моїм пріоритетним завданням. Тема мого досвіду –„Формування громадянської компетентності молодших школярів”.

    Витоки українського громадянського виховання сягають углиб давнини. Протягом сторіч вона встановлювалась, розвивалась, вдосконалювалась. Ідея досвіду базується на наукових положеннях К.Д.Ушинського, який писав: ”Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя мета і свої особливості для досягнення цієї мети” й окреслив стратегічний напрям його формування шляхом запровадження батьківщинознавства. Також ідея досвіду базується на працях В.Сухомлинського, який підкреслював необхідність вчити дітей пошуку свого місця в житті країни. Він прагнув, щоб діти бачили життя своєї Батьківщини очима громадянина, кровно зацікавленого в її розквіті, славі, могутності. За ідею громадянської освіти боролись свого часу такі видатні вчені – педагоги, як К.Ушинський, М.Драгоманов, М.Грушевський, С.Русова. Цю ідею знаходимо у творах Т.Шевченка, І.Франка та інших.

   „Народ – живе, вічне джерело педагогічної мудрості”, - говорив великий педагог В.О.Сухомлинський. В основу власної педагогічної діяльності вкладаю досвід українського народу,  його історико-культурні традиції, духо

вність. Усе це спрямовую на поглиблення знань учнів про Україну, про рідний край; розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в державі; формування глибокої переконаності в нетлінності духовних скарбів народу, глибокої поваги до батьків, до природи, до землі-годувальниці. Використовую у своїй роботі досвід, наукові та практичні роботи В.О.Сухомлинського та О.Я.Савченко. Спираюсь на Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розбудови української державності.

     Інноваційне значення мого досвіду полягає в тому, що, беручи до уваги вимоги до розвитку системи освіти, а саме – впровадження ефективних інновацій у традиційну класно-урочну систему – формування громадянської компетентності я реалізую з використанням різних інтерактивних технологій, спираючись на засади гуманістичної та дитиноцентриської педагогіки, де в центрі навчального процесу перебуває дитина з її особливостями, інтересами, потребами.

 

 

    Я впевнена, що успіх виховання з метою формування громадянської свідомості молодших школярів залежить від умілого використання побудови

традиційних та інтерактивних методів навчання й  виховання, а також занять на основі рівноправного партнерства й спілкування в умовах особистісно орієнтованого підходу до дитини.

    Свою педагогічну діяльність спрямовую на:

- виховання в учнів любові до рідної землі і свого народу, формування національної самосвідомості;

- вивчення історії, культури, звичаїв та традицій українського народу; виховання потреби діяти в ім”я звеличення Батьківщини;

- усвідомлення важливості вивчення української мови для глибшого пізнання національного духу українців, виховання любові до рідного слова;

- розвиток у школярів здатності адекватно оцінювати свою поведінку, сприяння набуттю навичок правомірної поведінки;

- формування в учнів потреби і звички діяти в різних життєвих ситуаціях згідно з нормами права, громадянської активності;

- розвиток навичок зіставлення, аналізу й відстоювання своєї думки;

-формування в учнів критичного мислення;

- розвиток творчих здібностей;

- прищеплення учням уміння користуватися дослідницькими прийомами.

На жаль, доводиться констатувати, що в ході виконання цього завдання виникають певні труднощі.До причин цих труднощів можна віднести такі:

- учні не вміють достатньо зв’язно й логічно формувати власні думки;

- більшість з них віддають перевагу не нормам поведінки, а загально  визнаним стереотипам;

- матеріали преси, телебачення нав’язують дітям національну психологію, сві

тогляд, правила поведінки в суспільстві інших країн, яка часто не співпадає з нашою;

- багато батьків сприймає свою приналежність до українського суспільства  формально;

- у сучасних дітей недостатньо розвинене образне та критичне мислення.

    Пріорітетна роль у моїй роботі належить активним методам та формам роботи, що грунтуються на взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи, творчості.

    Вони відкидають одноманітність, посилюють інтерес до предмета, навчання розвивають творче, продуктивне мислення, вчать культури спілкування, краще реалізують єдність навчання, виховання і розвитку учнів.

Уміння і бажання навчатися – це той фундамент, який маю закласти я, як вчитель.

    Тому перед кожним уроком шукаю відповідь на „вічне” запитання: як побудувати навчальну роботу, щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів, позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх досвідом самостійних пошуків та роздумів. На уроках я вчу дітей міркувати, аналізувати, ставити запитання, шукати власні  відповіді;   робити   висновки,

   

відстоювати свою думку.

    Провідну роль у формуванні громадянської свідомості відіграють предмети гуманітарного циклу: українська мова, читання, громадянська освіта. Тема виховання любові до рідної домівки, краю, України виразно звучить у найбільшому розділі підручника „Читанка” для другого класу-„Нема без кореня рослини, а нас людей, без Батьківщини”.

  - З чого ж починається Батьківщина? І в класі розгортається дискусія. Діти висловлюють свої думки. Я виправляю помилки і неточності,  яких  припуска

ються учні, та спонукаю їх робити те саме. Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної теми. У 3 класі через розкриття багатства мовної культури українців учні дізнаються, як за часів Київської Русі люди шанували знання; як в усній народній творчості відображено ставлення українців до праці, природи, людського розуму. Під час вивчення твору А.Дімарова „Для чого людині серце” застосовую метод „Займи позицію”. Учні на практиці використовують уміння захищати власну позицію, вчаться вислуховувати інших. У 4 класі розширюються і поглиблюються знання дітей про державні символи, виховується почуття поваги до національної символіки. Тема українського патріотизму і громадянськості є наскрізною у творах Т.Шевченка,Лесі Українки,І.Франка,у творах історичної тематики, народному фольклорі та ін.

    Ефективним засобом громадянського виховання є фольклор, твори якого є вираженням думки народу, його моральних чеснот і духовних вершин. Вони змалечку формують свідомість дитини через мову, казку, прислів’я, приказку, пісню, що були для наших пращурів неписаною книгою буття. На уроках фольклорної тематики пропоную дітям створити саморобні книжечки з підібраними прислів’ями і скоромовками, загадками про школу та навчання, скласти кросворди, ребуси, інсценізувати народну пісню, намалювати ілюстрації до казок. Неабияке значення для розвитку дитини має казка. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, але й серцем. Казка виховує любов до рідної землі, вона – творіння народу. Найбільш вдалим для ознайомлення учнів із казкою, на мою думку, буде саме нетрадиційний вид уроку, наприклад, урок-подорож. Перед вивченням казки пропоную дітям виконати кілька завдань: «Упізнай казку за групою слів», «Запропонуй завдання другу», вправа-прийом «Я знаю, що це», які допомагають краще засвоїти лексику казок, розвивають уяву дітей.

    Рідна мова – найперша, найголовніша і найнеобхідніша умова реалізації громадянської компетентності учнів. Нею дитина мислить, прилучається до духовності свого народу, завдяки їй стає власне людиною. Рідна мова єднає дитину з батьками, матір’ю, народом. Ще Я.А.Коменський називав початкове навчання школою рідної мови, адже учні з перших днів навчання знають, що їхня рідна мова – національна державна мова великого європейського народу.

    На різних етапах уроків української мови та читання я застосовую інтерактивні вправи. Під час мотивації навчальної діяльності та підготовки до сприймання нового матеріалу використовую такі нескладні інтерактивні технології, як „Мозковий штурм”, „Криголам”, „Мікрофон”, „Незакінчене речення”, „Асоціативний кущ”, „Т-схема”.Під час засвоєння навчального матеріалу застосовую уже складніші технології: „Акваріум”, „Ажурна пилка”, „Ситуативне моделювання”, „Прес”. При  підведенні підсумків дореч

ними є технології: „Займи позицію”, „Дерево рішень”. На уроці  при вивченні теми «Речення» пропоную дітям завдання: закінчити речення (Державними символами України є… Я маю право на … Я знаю такі державні свята … Я люблю свою землю за …).

    На уроках української мови використовую написання диктантів на патріотичну та правову тематику,творів на теми: „Моя країна – Україна”, „Я – громадянин України”, „Наша мова солов”їна”, „Україно – ненько”, розвиваю комунікативні здібності дитини, що допомагають їй інтегруватися в суспільство, уміння спілкуватись і розв’язувати конфліктні ситуації через діалог, закладаю ціннісні орієнтири свідомого громадянина.

    Найбільші можливості у здійснення завдань формування громадянської компетентності молодших школярів містить зміст курсу  „Я і Україна”. Так, у курсі „Громадянська освіта” (3-4кл.) відбувається  громадянське   формування особистості школяра. Зокрема, цьому сприяють відокремлені для наскрізного вивчення теми: „Людина”, „Людина серед людей”, „Культура”, „Громадянські   права   й  обов’язки”. Цілі  цього  курсу  зосереджуються  на найбільш значущих для українського народу цінностях,

як от: патріотизм, соціальна справедливість, природолюбство, людинолюбство, працьовитість, взаємоповага; виховання в дитині свого  „я”, віри в свій талант, здібності; формування гуманної творчої соціально активної особистості.

 Улюблені види роботи дітей на уроках громадянської освіти – „Мозковий штурм” та метод „Прес”.У дітей зникає страх перед неправильною відповіддю. Самостійний пошук учнями відповіді на запитання „Чому?” приносить їм масу задоволення. Спираючись на власний досвід, учні самі пропонують завдання, ставлять запитання та шукають на них відповіді; вчаться доводити, обгрунтовувати свою точку зору.

    Приділяю увагу залученню своїх маленьких вихованців до пошукової, твор

чої діяльності на відтворенні свого родинного дерева, сімейних традицій, збір матеріалів про рідний край, створення проектів „Мій рідний край – Чернігівщина”, „Фольклор нашого краю”. У нашому селі створений фольклорний колектив „Криниці”, що став своєрідним осередком  вивчення народних традицій, звичаїв, обрядів рідного краю. „Криничани” – неодноразові учасники та переможці районних та лауреати обласних конкурсів художньої самодіяльності. Мої учні не лише збирають цікавий матеріал для своїх творчих проектів, а  є активними учасниками виступів цього колективу.

    На базі учнів сьомого класу, моїх вихованців, організовано ансамбль „Народні музики”, який впродовж п’яти років займає перші місця на різних конкурсах.  Діти  проймаються   любов’ю  до  народного   мистецтва, 

захоплюються красою пісні, музики. Це є джерелом для  виховання  патріотичних  почутів, громадянської свідомості.

    Основи громадянської освіти і виховання повинні закладати батьки. Тому важливим напрямом діяльності є залучення батьків до організації навчально-виховного процесу (ранкові зустрічі,обмін досвідом виховання „Ми і наші діти”, всеобуч „Правила батьківської поведінки. Які вони?”, проведення спільних свят „Наша родина”, „Світ наших захоплень”, „Козацькому роду немає переводу”, „З бабусиної скриньки”, „Моє село найкраще” та ін.

    Використання краєзнавчого матеріалу, активна пошукова діяльність, виховна робота дає необмежені можливості не лише збагатити учнів новими

знаннями, а й сформувати активну життєву позицію, виховати справжнього громадянина України.

    Разом з учнями  ми  розробили „Кодекс  громадянина”, за  яким працюємо.

  - Я  вивчаю, утверджую, примножую традиції і святині свого народу, України

  - Прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів.

  - Живу у злагоді з природою.

  - Шаную   свою   родину,   бережу   тепло   батьківської   оселі.

  - Поважаю старших, піклуюсь про молодших, живу турботами й радощами рідних, близьких, друзів.

  - Виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності; поспішаю творити добро.  

  - Утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну справу.

  - Прагну стати сильним, витривалим та сміливим.

   Ця робота сприяє формуванню активної життєвої позиції, громадянської свідомості молодших школярів.

    Результатом громадянської освіти має стати сформованість у дітей громадянської компетентності.

   На власному досвіді я переконалась, що моя робота дає певні результати. Мої вихованці знають про національні цінності, мають елементарні знання про державу, закони, права та обов’язки  людини-громадянина, звичаї та традиції українського народу.

Діти вміють спілкуватися з однолітками та дорослими, здатні висловлювати і відстоювати власну точку зору, беруть участь у колективному обговоренні проблем та прийнятті колективних рішень, залучаються до суспільно корисної праці.

  У поведінці та оцінках учні виявляють прагнення до справедливості, че сності, відповідальності; повагу до культури, мови, традицій українського народу.

 

 Майбутнє країни – це наші діти, наші учні. Я вірю, що вони будуть гідними громадянами своєї держави і зможуть змінити світ на краще.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Види

тварин

 

 

Чим?

 

        

 

   

 

 

   

 

 

 

Ознаки

КОМАХ

 

 

Які є

КОМАХИ?