Вивчення літератури рідного краю в школах Диканщини. Методичний посібник длявчителів-словесників та вчителів початкоих класів

 

 

 

 

 

Вивчення літератури рідного краю

в школах Диканщини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 Байрак – 2018 рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана робота містить рекомендації вчителям-словесникам,

які базуються на науково-методичних засадах щодо ви-

вчення літератури рідного краю і відповідають вимогам

чинної програми для загальноосвітніх шкіл.

Учитель Буцьківська Т.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бережи своє рідне, бережи,

щоб не винародовитися,

щоб не забути народу,

з якого ти вийшов.

Бережіть свою віру, звичаї,

свою мову, і тим збережете

національну істоту свою.

Іван Огієнко «Мої проповіді»

 

В останні роки наша держава стоїть перед завданням презентації власного історико-культурного надбання перед європейською і світовою спільнотою. Осмислення своєї ролі на тлі культури неможливе без живого інтересу до літературної та історичної спадщини рідного краю. У наукових дослідженнях В. Неділька, Є. Пасічника, Н. Волошиної, Б. Степанишина та ін. підкреслюється, що пріоритетним у новому педагогічному мисленні завжди ставимо власне, українське, народне, національне. Осягнення й втілення загальнолюдської, планетарної педагогічної культури йде через рідну культуру і літературу. Важлива роль у цьому процесі належить вивченню літературного краєзнавства, бо саме література рідного краю прилучає дітей до духовних скарбниць свого народу: національного фольклору, теологічних джерел, літописної спадщини, самобутнього мистецтва.

«Літературне краєзнавство – це спеціальна галузь науки про літературу, предметом якої є вивчення літературних творів і художніх образів, навіяних природою, історичними подіями, побутом і людьми краю.» (1)

У «Концепції національного виховання» цілком слушно зазначається, що « ... в кожній країні світу немає виховання взагалі. Воно завжди має конкретно-історичну національну форму вираження і спрямоване на формування громадянина конкретної держави, яка не може бути безнаціональною.» (2)

Реалізацію концепції національного виховання і навчання неможливо уявити без знання літератури, історії рідного краю.

Є. Пасічник зазначає, що «людина, яка виростає байдужою до культурних надбань свого народу, морально і духовно зубожіє, в ній послаблюється кровний зв’язок із Батьківщиною. Тільки на грунті рідної літератури можна відкрити учням особливості національного світосприймання й національного характеру. Національна література нерозривно пов’язана з традиціями національної культури і своєрідною

 

______

1. – Краткая литературная энциклопедия. – М.: Просвещение, 1964 – Т.4. – С.492.
2. – Концепція національного виховання // Рідна школа. – 1995 - №6 – с.18-25.
3.  

 

історичною (художньою) пам’яттю народу.» (1)

Вивчення літератури рідного краю сприяє осмисленню історії рідного краю, його духовного життя, національних традицій, формуванню національної свідомості, патріотизму,- є могутнім виховним засобом , який стимулює самовдосконалення і саморозвиток особистості учнів , для яких приклад вихідця з рідного краю слугує дієвою моральною школою.

Уроки літератури рідного краю стали традиційними віднедавна. Введені до програми уроки літератури рідного краю з метою ознайомлення учнів із творчістю письменників, котрі жили чи живуть на певній території. На таких уроках можна більш детально розглянути твори письменників- земляків, які вивчаються за програмою, або ознайомити з творчістю тих письменників, які до програми не ввійшли, але їхні твори відзначаються високою художністю, засвідчують неабиякі художньо-естетичні потенції письменників рідного краю.

Підготовка до уроків ЛРК передбачає:

• ознайомлення із списками творів ЛРК, які учні мають прочитати (придбати) упродовж літа, навчального року;
• наявність системи завдань, розробку розукмових операцій, а також способів їх виконання з урахуванням різних рівнів і форм розумової діяльності школярів;
• планування навчально-пізнавального дійства (сценарію) змістового наповнення уроків;
• чітке визначення теми , мети та завдань уроку, проблемних питань за змістом твору (творчості), добір епіграфа зорового та слухового рядів ( музичне і мистецьке оформлення).

       Завдання курсу щодо опанування літературного матеріалу рідного краю:

• формування певної системи знань;
• розвиток здатності творчо мислити , творити щось нове та неповторне, усвідомлення творчого потенціалу набутих знань;
• забезпечення умов реалізації індивідульно-творчого потенціалу учнів.

  Мета і завдання занять з ЛРК:

• осягнення учнями глибинної цінності спадщини митців свого краю;
• сприйняття й поціновування їхнього художнього набутку ;
• плекання почуття гордості за творчих людей, славетних краян;
• поглиблювати відомості про життя і творчість митців рідного краю;
• розвивати інтерес до їхнього творчого доробку та спадщини;
• виробляти особистісне ставлення до ЛРК;
• розвивати вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи,
• прищеплювати естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного,  вміння насолоджуватися художнім твором;
• виявляти нахили, смаки, здібності учнів, сприяти їхньому розвитку, виховувати юних поетів-аматорів;

 

• поглиблювати знання про історію рідного краю, його найвидатніших діячів культури та мистецтва;
• розвивати логічне й образне мислення, культуру мовлення;
• виробляти вміння вести діалог і полілог у парі, у групі, будувати монологічне висловлювання, вступати в дискусію з проблемних питань твору, узагальнювати, систематизувати та робити висновки;
• допомогти учням подолати принизливе почуття національної меншовартості , плекати почуття національної гордості;
• виховувати працелюбність, милосердя, гуманне ставлення до людини, природи тощо;
• виробляти вміння бачити й цінувати красу й самобутність рідної землі;
• викликати в учнів щире прагнення захищати світлі набутки матеріального й духовного життя нації , оберігати й примножувати їх, продовжуючи традиції роду, родини, краю;
• розвивати вміння переказувати, стежити за чіткістю та логічністю відповідей на запитання, висловлювати свої враження від почутого, побаченого;
• розвивати комунікативно-мовленнєві вміння школярів на уроках ЛРК, практикуючи твори малої форми в усному і писемному варіанті (переказ-мініатюра з творчим завданням, багатоваріантні міні-твори в контексті певної жанрово-стильової манери письма тощо).

     Особливістю уроків ЛРК є відсутність стандартних ознак у їх структурі й методиці проведення. Пропонуються такі типи уроків з літературного краєзнавства:

• урок –зустріч з письменником;
• урок-екскурсія;
• урок власної поезії;
• урок-диспут;
• урок-театр;
• урок презентації книги;
• урок-музей та ін.

      Уроки літератури рідного краю мають свої особливості. Співпраця УЧИТЕЛЬ-МИТЕЦЬ-УЧЕНЬ досягне органічної єдності, якщо педагог, долбираючи матеріал до уроків, пам’ятатиме : «Благословенна земля ця не дісталася нам у спадщину від батьків – ми взяли її в борг у нащадків».

       Тож загальна мета уроків ЛРК – осягнення учнями глибинної сутності спадщини митців свого краю, сприйняття й поціновування їхнього художнього набутку, дослідження реалій дійсності, плекання почуття гордості за творчих людей, славних краян.

       Літературна спадщина Полтавщини багата іменами: від літописця Грабянки , поета –філософа Г. Сковороди, фундатора нової української літератури І.П.Котляревського, плеяди поетів-романтиків (Величковський, А.Метлинський) до корифея української прози П.Мирного, поета

 

В.Самійленка, величного неокласика та доброго сміхотворця Остапа Вишні, О.Гончара, П.Загребельного та В.Малика.

       Полтавська земля надихала на творчість Т.Шевченка, Марка Вовчка, Лесю Українку, В.Короленка, В.Маяковського, В.Сосюру. Наші талановиті письменники створили міцне підгрунтя для дерева літератури, яке нині називається Літературною Полтавщиною, від якого ростуть нові пагони. Ряди майстрів красного письменства наповнилися за останні роки новими іменами з Полтавщини – членами спілки письменників стали Р.Баклай, А.Сазанський, П.Ротач, А.Шевченко, В.Тарасенко, Н.Фурса, М.Костенко, В.Кулик, прозаїки Ю.Дмитренко, В.Карпенко, П.Стороженко та ін. .

       Заслуговують на увагу твори В.Шкурпія, Л.Пономаренко, П.Мостового, Д.Мусієнка та ін. .

       Диканщина має також значну літературну спадщину. Найвідоміші її представники це С.Величко (Диканька), В.Житник (Великі Будища), М.Башкірцева (Гавронці), Д.Гринько (Чернещина), М.Пойдеменко (Писаревщина), О.Жовнір (Великі Будища), В.Королів-Старий (Диканька), П.Михайлик (Чернечий Яр), Т.Михайлик (Диканька).

       У новій програмі з української літератури  для 12-річної школи навчання чітко визначені мета і завдання уроків ЛРК у кожному класі.

      5 клас

   Ознайомлення з доступними для сприймання й цікавими для п’ятикласників творами письменників-земляків.

    Знати відомості про письменників-земляків, їхні твори. Розуміти зміст цих творів.Виразно читати і висловлювати власну думку про них.

     6 клас

    Запам’ятати імена і твори письменників-земляків. Вдумливо читати їхні твори, розглядати зміст та основні ідеї.

    Висловлювати власну думку про доробок письменників-земляків.

      7 клас

    Бесіда про твори , що вивчалися упродовж року й викликали найбільшу зацікавленість.

    Виділити серед них ті, що найбільше запам’яталися. Висловлювати міркування про найулюбленіші.

       8 клас

    Закріплення вміння висловлювати власні міркування про найулюбленіші твори.

        9 клас

    Запамятати імена і твори найталановитіших митців, що народилися в рідному краї, вміти характеризувати й самостійно оцінювати їхні твори.

    На проведення цих уроків ваідводиться по дві години на рік.

    Основними методами навчання та формами організації навчально-пізнавальної діяльності на заняттях з літератури для 5-8 класів є бесіда з елементами диспуту, розповідь, художня розповідь, заочна подорож,конкурс знавців ЛРК, інсценізація тощо.

 

     В 9 класі – лекція, оглядова лекція тематичного характеру, семінар за творчістю письменника, диспут , конференція, зустріч і розмова з письменником, екскурсія або заочна подорож,обговорення проблеми за «круглим столом» та ін.

    Нові педагогічні технології дають учителеві змогу допомогти школяреві глибше проникнути в таємниці художнього тексту, зрозуміти задум автора, його та персонажів «точку зору», стимулюють читача до пошуку істини. Вони урізноманітнюють форми навчальної діяльності учнів як під час стандартного традиційгного уроку ,так і в умовах нетрадиційної організації уроку.

    Матеріали до проведення уроків літератури рідного краю.

 

                                Вивчення творчості М.Пойдеменка

 

                                                Гарні киянки і харків’янки,

                                                а полтавчанки найкращі.

                                                                       М.Пойдеменко

      Ці слова відомої на Полтавщині пісні належать перу М.Пойдеменка. В серці цієї людини нуртують невичерпні джерела любові до рідного краю. В нього найкращі не тільки полтавські дівчата, а й край солов’їний над тихою Ворсклою, і села кращого, як Писаревщина, і з людьми цікавішими, як його односельчани, ніде не зустрінешся . І в золото полів, у сивий смуток туману, в тихе плесо ставів, у зелені чари лісів закоханий цей сивочолий чоловік. Любов до рідного краю - провідна тема творчості М.Пойдеменка.

      Сотні його творів було надруковано на сторінках районної, обласних та республіканських газет, у журналах «Україна», «Радянська жінка», в альманахах і збірниках. Окремі поезії надруковані в Болгарії і Польщі.

       Епіграфом до уроку в 8 класі стануть прості й пристрасні слова любові до рідного краю:

                                       Не ті вже села, жита й пшениці,

                                       Де ходив Гоголь на вечорниці.

                                       Щаслива юність, весняні ранки –

                                       Біля Диканьки , біля Диканьки.

      Для аналізу  слід обрати вірш «Диканька».

                                   Диканька

            Як тебе, Диканько не любити?

            Як тебе не славити в піснях?

 

            Ти така – як сонечко, як квіти,

 

               Як дубів густі зелені віти,

               Як небес зелені оксамити,

               Як хлібів цвітіння на полях.

               Хто не зна , не чув твоєї слави?

               Хто не знає пушкінських дубів?

               Ти сестричка рідної Полтави,

               Тихі плеса , шовковисті трави,

               На левадах росяні отави –

               Любимо  як музику, як спів.

               Тут ростем, вчимось, працюєм,

               Тут приходить юності пора.

               Той це край, де сієм і жнивуєм,

               Де себе гуртуєм і гартуєм,

               Де нове життя собі будуєм –

               Повні ласки, щастя і добра.

               О Диканько, гоголівський краю,

               Ти – як зірка, що вгорі сія.

               Я тебе по щирості кохаю,

               Краща ти від казки і від раю,

               Від барвистих бризок водограю,

               Радосте і юносте моя !

 

         Питання для бесіди:

1. З чим порівнює поет Диканьку?
2. Які художні засоби використовує автор у поезії?
3. Виписати з вірша порівняння. Пояснити їх значення.
4. Знайти і записати риторичні питання. Визначити їх роль у творі.
5. Виписати звертання з поезії . З якою метою їх використовує автор?
6. Визначити розмір поезії за рядком 

Тихі плеса, шовковисті трави.

7. Усно намалювати картину до поезії.
8. До якого жанру лірики належить цей твір? Чому?
9. Якою ви уявляєте Диканьку через 50 років?

 

 

 

 

        Матеріали до вивчення творчості  Т.Михайлик

 

Михайлик Тетяна Миколаївна народилася на Лохвиччині в селі Безсали у жовтні 1964 року.Після закінчення середньої школи навчалась у Гадяцькому училищі культури, а потім Харківському інституті культури. В житті спокійна, чуйна, а в душі – поет. За фахом  - бібліотекар, і з 1983 року працює в Диканській центральній районній бібліотеці. Вірші Тетяни Миколаївни друкуються в газетах і загальних збірках. Позія Т.М.Михайлик позначена філософською глибиною, і водночас вона пише легко і натхненно. Т.М.Михайлик у розквіті творчих і життєвих сил.

 

      Приходять люди

 

        Приходять люди

        До мене в гості.

        Як пісня гарна –

        Красиві й прості.

 

        І добрий вечір

            Заходить в хату.

            Такий на щедрість

            Людську багатий.

 

            Несуть тривоги

            В очах-озерцях –

            Приходять люди

            Із щирим серцем.

 

            Приходять люди –

            Цвітуть усмішки.

            Як наче літа

            Узимку трішки.

 

 

 

 

 

                Як хочеться податися додому

 

                     Як хочеться податися додому –

                     Стрічать бабуся вийде на поріг,

                     Розпалить піч, внесе дрівець, соломи,

                     І вже ніякі зими не страшні.

 

                    Як хочеться податисядодому,

                     До снігурів в бабаусинім саду,

                     До груш старих - вони як тихий спомин,

                     Сліди мого дитинства бережуть.

 

                     Зійти з гори ходою молодою,

                     Побачити під стріхами дими,

                     Як сніг скрипить,відчути на морозі

                     Завзято під твоіми чобітьми.

 

                     Побачить земляків своіх вродливих -

                     Такі вони душею молоді,-

                     А очі в них – ви б бачили,красиві –

                     Все сині, сі рі, карі і незлі.

 

 

                      Почуть – в селі завбачують погоду,

                      Послухати б іх рідні голоси:

                      Як вітер од Улити –буде холод,

                      А од Килини –зранку буть росі.

 

                      Як хочеться податися додому –

                      У сніжне, вечоріюче село,

                      Відчути, як в саду синиці голос

                      До твого серця горнеться теплом.

 

 

 

 

                                           
 

 

                       Відчуть нараз, яке на дотик літо    

 

                          Відчуть нараз, яке на дотик літо,

                          Порічок грона сонячні зривать,

                          Тримать в долонях повні і налиті

                          Достиглі вишні , мальви поливать.

 

                           Відчуть нараз, яке на запах літо,

                           Як пахне косовицею в лугах,

                           Як пахне в полі стигле-стигле жито

                           І світ весь пахне в синіх сокирках.

 

                           Відчуть нараз, який гарячий вітер,

                           Шепоче листя, як віки біля води,

                           Як мов зненацька свою молодість зустріти

                           І враз податись з вітром навпрошки...

 

                           Відчуть нараз, яке на колір літо –

                           Жоржини жовті заглядають до осель,

                           А того сонця – вже налито-перелито,

                           Стоїть над світом кольоровий день.

 

                           Квітують втішно гладіолуси величні,

                           Цвіте квасоля і шумить собі верба,

                           А я стою – вслухаюся у вічність,

                           Як літечко за літом відліта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    Барабаш Іван Семенович

 

    Народився 6 липня 1954 року в селі Петренки Байрацької сільської ради  Диканського району.

    Після закінчення Байрацької 8-річної школи  вступив на навчання і закінчив музичне училище при обласній філармонії по підготовці керівників гуртків художньої самодіяльності.

     З 1973 року працював у Байрацькому будинку культури на посадах художнього керівника і директора СБК.

     З 1978 по 1985 рік працював у колгоспі ім. Калініна на посадах обліковця МТФ, завідуючого свинофермою і завідуючого молочно- товарним комплексом.

      З 1985 по 20078 рік працював художнім керівником у Байрацькому будинку культури. За сумісництвом працював у Байрацькій загальноосвітній школі і дитячому садку.

      З 2007 року перебуває на пенсії по інвалідності.

 

                         Спогади про Петренки

 

                          Не повернуть літа минулі,

                          Що пролетіли крізь роки.

                          Та я думками повертаюсь

                          У мальовничі Петренки.

 

 

                          Там слід дитинства залишився

                          І тихий шепіт буйних трав.

                          Там вперше я ходить навчився

                          І дід на скрипці мені грав.

 

                          Дитячі роки неповторні.

                          Верба розлога із дуплом.

                          І знову друзі обступають

                          Мене з усіх боків гуртом.

 

                          Суворі зими, гори снігу

                          І спів пташиний навесні.

                          Усе тепер це у минулім,

                          Лиш ятрить рани на душі.

 

                          Дружили разом із Євгеном ,

                          Росли удвох,  немов брати,

                          Дитячі тайни хоронили.

                          Їх вже тепер не віднайти.

 

                          Дід Свиридон і баба Христя,

                          І мама Таня  - ланкова -

                          Всі вони мною опікались.

                          ... І знов минуле ожило...

 

                          Розлогі верби по всій балці

                          І хмільний запах від бузку.

                          Дитячі роки босоногі,

                          та мріяв я про музику.

 

                        Своєю грою полонив

                        Сусід, що помню й доси,

                         І на гармошці грать навчив

                        Мене в дитячі роки.

 

                        Там жили добрі й чуйні люди.

                        На балці грались малюки.

                        Село чарівне , неповторне.

                        Ти – моя юність , Петренки.

 

                        Пройшли роки, усе змінилось.

                        Пішли у вічність земляки.

                        Зостались хати одинокі.

                        Та стара назва – Петренки.

 

                        Усе залишилось в минулім,

                        Та знов летять туди думки.

                        І знову й знову повертаюсь

                        В село дитинства – Петренки.   

 

 

 Прикладом використання фрагментарного вивчення  літератури рідного краю є нижче  наведений конспект уроку  за творчістю М. Коцюбинського.

                                                  

 Тема :  Символічні  образи часу і вічності  у творах М . Коцюбинського « Дорогою ціною»                                                          

Мета :  ознайомити учнів із символічними образами часу і вічності   у творах М . Коцюбинського « Дорогою ціною» , О.Гончара «Собор»(опис природи Полтавського краю) ,А. Куінджі «Українська ніч» ,» Місячна ніч на Дніпрі»  ,Л. Бетховена « Місячна соната», вчити учнів аналізувати ці образи  у повісті « Дорогою ціною»,знаходити аналогічні  образи в інших художніх творах, з`ясовувати роль і сенс звуків і кольорів  у творах живопису та музики , розвивати навички аналізу великого епічного твору , вчити коментувати основні мотиви , художні засоби, висловлювати власні міркування  , формувати читацькі нахили ,викликати інтерес до світу живопису та музики, виховувати любов до української та зарубіжної культури , формувати соціокультурну компетентність  та естетичний смак.

Тип уроку : комбінований

Міжпредметні зв`язки :українська мова , література рідного краю ,німецька мова ,образотворче мистецтво , музика

Обладнання : Повість М . Коцюбинського « Дорогою ціною» ,роман О . Гончара « Собор»,аудіо запис  музичного твору Л. Бетховена « Місячна соната» ( ч.1), репродукції картин А. Куінджі « Українська ніч»  та «Ніч на Дніпрі»

                                                           ХІД          УРОКУ

1. Організаційний момент
2. Повідомлення теми та мети уроку, мотивація навчальної діяльності
3. Актуалізація опорних знань

1. Учитель зачитує опис міста за повістю « Дорогою ціною» М. Коцюбинського

«…Що було робити? Де шукати рятунку?

       Вони йшли темною вулицею города. Перед ними висів туман, а в йому виразно  виднілись лиш жовті ,мокрі гіллячки дерев, осяяні вікнами з верхніх поверхів кам`яниць.»

2.  Аналіз уривку  за питаннями:

-До якого типу мовлення можна віднести цей уривок ? Чому?

-Що за допомогою цього опису хотів передати автор?(Опис міста , оповитого туманом ,відповідає важкому настроєві Соломії, життя якої було теж , як у тумані.)

 

4. Сприймання і засвоєння нового матеріалу

1. Бесіда

 -Які ще описи природи пов`язані з певними життєвими ситуаціями героїв ?(Опис плавнів,лабіринту єреків та озерець,високого очерету; спроба Івана та Соломії визволити  Остапа під час перевозу його через Дунай.)

2) Підготовлений учень зачитує кульмінаційну сцену – спробу Івана та Соломії визволити Остапа під час перевозу його через Дунай від слів «Народу ще було мало…» до слів «-Набитий,- стиха обізвався Іван.»

3) Бесіда

-Яким же постає пейзаж у цей момент під пером митця?( Учні відповідають,посилаючись  на текст ,зачитуючи пейзажні уривки.)

«…На другий день , тільки почало розвиднюватись, Соломія вже була на березі. Повна ущерть річка лежала перед нею поміж вкритими снігом берегами, як чорна і тиха безодня. Туман уже піднявся, і небо стало сірим. В тихому й теплому повітрі чорніли прибережні верби і лягали чорними тінями на чорному дзеркалі річки»

«…По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен , тане вдалині і обертається в цятку  … за ним несе вода другий , порожній, хлюпає в його білі  боки і фарбує їх у червоний колір…тихо в повітрі…»

• Який епітет вживається найчастіше?( Чорний – «чорна безодня» , «чорними тінями на чорному дзеркалі» , «чорній  річці»)
• Для чого їх вводить у опис автор?(Чорний колір викликає тяжкі асоціації трагічного кінця)
• А з чим асоціюється  лише раз згаданий  червоний колір?(Червоний – після загибелі Івана та Соломії – асоціюється у читача  з пролитою героями кров`ю)

 

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

 Символічні  образи природи досить широко використовують як митці слова ,

  так і майстри пензля та музики. Так , наш земляк Олесь Гончар у творі «Собор» також описує річку ,яка пливе у вічність. Цей опис    близький і знайомий. Близький , бо нагадує гладь рідної Ворскли , знайомий ,бо подібний до опису Дунаю з повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Прослухайте  уривок з цього твору  і скажіть ,що в описах річок є спільного і відмінного.

Для полегшення завдання  уривок прочитається під звучання «Місячної сонати» Л . Бетховена.

 

«…Човен тихо , безплескітно проплив…Поплив повільно, без весла,течія сама лагідно понесла його, щоб згодом десь винести на плеса відкриті, розкішно озаглавлені вогнями заводів…Широчінь, воля… серед ясних вод тіні крижнів темніють далеко – їх не лякає човен рибалки нічного… Десь аж уранці, при світлі могутньої ранкової зорі, що на півнеба розкине багряні свої вітрила, дніпровські рибалки випадково натраплять на цей безвесельний блукаючий човен-стародуб. Натраплять і , здивовані,побачать,що не порожняком він по течії мандрує - несе господаря свого згаслого, сиве мудрочоле чиєсь життя…По водах багряних, під небо багряне…До берегів незнаних,  в останню,найтаємничішу подорож,з якої ще ніхто не вертавсь.»

 

-Що  в описах річок є подібного? В чому є розбіжності?

-Чи допоміг музичний твір краще уявити опис річки?

 

Одного разу цей музичний твір допоміг навіть самому авторові. Як? Дізнатись про це ми зможемо з підручника Н. Басай «Німецька мова .8 клас»( вправа 16  ст.81-82) 

Читання і довільний переклад тексту «З життя Бетховена»

З ЖИТТЯ БЕТХОВЕНА

     В оперному театрі Відня хотіли поставити на сцені «Фіделіо» Бетховена. Він дуже зрадів цьому і хотів сам бути диригентом.

    Музиканти і співаки очікували великого композитора, але й знали, що він був глухий. Бетховен став перед оркестром, обличчя у нього було зосереджене. Композитор підняв диригентську паличку й репетиція  розпочалась. Вже на першому такті прийшла катастрофа, адже диригент не чув, що грають музиканти.

  «Так не може бути ,- сказав директор театру.- Необхідно йому сказати». Але ніхто не хотів цього робити і репетиція продовжувалась.

    Та Бетховен здогадався сам, що щось не в порядку. Він кинув аркуші з нотами на сцену і вибіг на вулицю. Він не помітив навіть, що холодний дощ б’є йому в обличчя. Гриміло і блискало. Бетховен біг вулицею. Раптом він зупинився біля маленького будиночку. Він почув гру на піаніно. Музикант простояв деякий час і піднявся в невелику кімнату. Отже, він міг ще щось чути. Вона грала прекрасно. Бетховен стояв у кімнаті і слухав музику. Тут він помітив , що дівчинка була сліпа. Він поклав свою руку дівчинці на голову й  сказав : « Прекрасні квіти в лісі , я сердечно радію природі , але , моя дитино , є багато чудових співаків серед птахів, шум дерев і музика вітру. Не будь сумною , краще бути сліпим ,ніж глухим.»

     Бетховен вийшов. Негода минула , дощ скінчився, небо було ясне.

     Все буде як і раніше? Він зможе писати музику! Чи це не щастя?

     Вдома Бетховен сів за фортепіано і заграв. Він не чув, що грає , але музика була прекрасна. Невимовними були акорди. Народжувався новий твір , гімн життю.

 

 -А  які асоціації викликає у вас цей музичний твір?

-Яку б картину ви намалювали , посилаючись на описи річок  та «Місячну сонату»?

 

 Для цілісного сприйняття образу річки , 

,місячної ночі  учитель пропонує переглянути картини А. Куінджі «Місячна ніч на Дніпрі» та «Українська ніч»,розповідаючи про історію написання та художньо-мистецькі особливості цих творів живопису.

 

До  своєї першої поїздки за кордон в 1873 році А. Куінджі був переконаний  у вірному виборі «передвижницького» шляху. Французький живопис здавався  для нього поверхневим. Повернувся до Росії він писати сільські пейзажі. Після другої поїздки за кордон  (1875) з`явилась картина «Українська ніч» - небувалий твір в тогочасному російському живописі. В цій роботі художник порушив всі канони  критичного реалізму , повернувшись до романтизму –але не до академічного ,а до збагаченого революційними технічними прийомами. Це були пошуки нового ідеалу. В 1878 році   Парижі в відділі Російського мистецтва На Всесвітній виставці «Українська ніч» викликала особливий захват. Річка , обрамлена літньою зелненню, виписана лише ескізно. Це схема річки , а не сама річка. Ще один незвичний прийом – використання кольору ґрунтовки. Цим досягається контраст з яскравою точністю освітленої частини картини.

  Дорога в`ється біля хати , ніби світиться фосфором ( як і хати) . Важко уявити  , як світились фарби  первинної цієї картини. З роками , за свідченням М. Нестерова, вони змінились жахливо.

   А . Куінджі , на відміну  ві традицій  реалістичного живопису , використовує додаткові кольори. Місячне світло тут дивне , і взагалі , ця картина тримається на поєднанні кольорів.

                       « МІСЯЧНА     НІЧ     НА      ДНІПРІ»

Одна з найвідоміших картин А. Куінджі , кожному знайома з дитинства. Всі пам`ятають про підозри шахрайства глядачів , які заглядали за полотно, сподіваючись виявити там лампочку , всі знають незабутню цитату з творчості  М. Гоголя , неодмінно озвучену , коли йдеться мова про цю роботу. Звичайно , - «Чуден Днепр при  тихой погоде».

    Оприлюднення  «Місячної ночі» в 1880 році було сенсаційною подією в тогочасному Петербурзі. Це була вперше виставка однієї картини Робота експонувалась в окремому залі Товариства заохочення художників на Великій  морській. Зал при цьому не освітлювався , лише на картину падав яскравий електричний промінь . Зображення від цього ще більше заглиблювалось, а місячне сяйво осліплювало . Через десятиріччя свідки цього тріумфу продовжували згадувати про те зворушення , яке відчували глядачі , які змогли достоятися до картини. Саме так, адже виставкові дні Велика Морська була щільно забита каретами, а до дверей вишикувалась  довжелезна черга.  Реріх ще зустрічався зі службовцем  Максимом, який отримував рублі (!) від тих хто хотів помилуватися картиною поза чергою.

      Живе світло картини чітко простежується через образи місячного світла, вітряка, побілених стін картини, гладь річки.

       Місячне сяйво – найдивніше в картині. Його «природність» зумовлюється багатошаровим  лессируванням і вмілим використанням світлових і кольорових контрастів.

       Гладь річки іскриться, тріпоче й коливається як жива – і тут «ілюзіонізм» Куінджі вище будь-яких похвал.

       Вітряк – типова прикмета українського села. Світ людини і світ природи зливаються в цій роботі в цільний образ, який відрізняється філософською глибиною і ретельною продуманістю.

       Побілені стіни селянських хат дзеркально відбивають місячне сяйво, і в цій взаємодії міцно пов’язується земне і небесне.

       Взагалі композиційне вирішення цієї картини майже ідеальне.

 

5.                                                                                                                                                                                                                                                                                                Заключна частина уроку

1.Підсумок

2.Повідомлення домашнього завдання: написати міні-твір «Ніч над моїм селом»              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Список використаних джерел

 

 

1. Касьяненко І.В. Вивчаємо літературу рідного краю // Вивчаємо українську мову і літературу. - №3 (115). – 2007
2. Лисенко А.В. Література рідного краю: теоретико-методичний аспект. – ПОІПО. Полтава – 2005. – с. 8 – 17
3. Пасічник Є. Про мотиваційні основи вивчення української літератури у школі і проблеми виховання особистості // УМЛШ. – 1999.- №6 – с. 37 -42
4. Пойдеменко М. Пісня з Диканьки. – Диканька. – 1993
5. Шалун Л.О. Літературне краєзнавство // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007.- №4. – с. 21 – 28
6. Антологія краєзнавства Полтавщини.: Полтава: Довкілля. – К,2007. –  с.322
7. Концепція національного виховання // Рідна школа . – 1995. - №6 – с. 18-25
8. Краткая литературная энциклопедия. – М.: Просвещение, 1964. – Т.4 – с. 492