Юрій Кнорозов - той, що розшифрував календар мая

ЮРІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ КНОРОЗОВ – історик, спеціаліст з проблем етнографії Центральної Америки, семіотики, порівняльно-історичного мовознавства, математичних методів дослідження невідомих писемностей, археоастрономії, шаманізму, еволюції мозку. Фундатор майяністики, якому встановлені пам’ятники в Мексиці. Пам'ятник Кнорозову у Мексиці

Офіційно його темою був шаманізм. Але саме в цей час він всерйоз зайнявся дешифруванням листа майя, Приблизно тоді він і прочитав статтю Шелльхаса про нерозв'язну проблему написів майя. Кодекс Майя. З ДОСЬЄ ЮРІЯ КНОРОЗОВА- Народився 19 листопада 1922 року в містечку Південне (Харківська область). Закінчив робітничий факультет при Харківському медінституті (1939), навчався на історичному факультеті Харківського держуніверситету (1939), закінчив істфак Московського держуніверситету (1948).- Був науковим співпрацівником Інституту етнографії та антропології ім. Миклухо-Маклая, Інституту етнографії академії наук СРСР.

Юрій Валентинович вважав: «Те, що створено одним людським розумом, не може не розгадати інше». А те, що спроби дешифрування писемності робили з першої третини XIX століття, а загадки залишилися лише додавало інтерес до дослідження. Лідер майяністів Джон Ерік Томпсон публічно спростував «маячню харківського вискочня». Одночасно з Кнорозовим писемність майя намагалися розшифрувати в США, тільки глава американської школи майяністики Ерік Томпсон пішов хибним слідом і натомість заборонив займатися розшифровкою всім іншим. Він безапеляційно заявляв: «Знаки майя зазвичай передають слова, зрідка, можливо, склади складних слів, але ніколи, наскільки відомо, не літери алфавіту». Кнорозов думав інакше.

Навчаючись в університеті Кнорозов переклав зі староіспанської російською мовою «Повідомлення про справи в Юкатані» - книгу про життя майя під час іспанського завоювання, яку в 1566 написав францисканський монах Дієго де Ланда. Вважається, що в основу книги де Ланда поклав праці індіанця з європейською освітою на ім'я Гаспар Антоніо Чі. Кнорозов здогадався, що індіанець записував майяськими знаками не звуки, а назви іспанських літер, і що алфавіт із 29 знаків у «Повідомленні» — ключ до дешифрування незрозумілих письмен. Діє́го де Ла́нда ) — іспанський єпіскоп Римо-католицької архієпархії Юкатану. Дієго де Ланда увійшов у світову історію як неоднозначна фігура: з одного боку, він залишив для майбутніх поколінь цінну інформацію про доколумбову епоху цивілізації майя, а з другого — його дії спричинили знищення великої частини культурної спадщини мая.

Розшифрування листа майя розтяглося на кілька років. У цей час Кнорозов захистив диплом з шаманства і збирався вступити до аспірантури, але його не взяли ні до МДУ, ні до Інституту етнографії: Юрію пригадали, що у війну він та його родина перебували на окупованих ворогом територіях. Не змогли допомогти навіть його керівники, найбільші етнографи Сергій Толстов та Сергій Токарєв.Єдине, що вдалося зробити, це відправити Кнорозова до ленінградського Музею етнографії народів СРСР. Як іронічно зауважив сам учений, він «вибивав пилюку з туркменських килимів».

29 березня 1955 року в Інституті етнографії АН СРСР Юрій Кнорозов захищав кандидатську дисертацію на тему “Повідомлення про справи в Юкатані” Дієго де Ланди як історично-етнографічне джерело”. Захист тривав три з половиною хвилини, після обговорення здобувачеві одразу присудили ступінь не кандидата, а доктора історичних наук. Це була наукова сенсація, про яку швидко дізналися закордоном. Результати своїх досліджень Юрій Кнорозов, окрім дисертації, виклав у двох монографіях – “Писемність індіанців майя” (1963) та “Ієрогліфічні рукописи майя” (1975). Став лауреатом Державної премії СРСР. Методи Кнорозова донині використовуються у спробах дешифрування писемності острова Пасхи (ронго-ронго) та долини Інду (Хараппське письмо). Але за межі Радянського Союзу вченого не випускали. Зарубіжні колеги не розуміли, чому він не відвідує міжнародні наукові конгреси, конференції та симпозіуми, та згодом розібралися в особливостях організації радянської науки і за можливості самі приїжджали до Кнорозова у Ленінград. Багато для популяризації Кнорозова зробила американська вчена Тетяна Проскурякова, яка емігрувала за океан із родиною ще в дитячому віці. Тетяна Авнерівна Проскурякова Американський археолог, ілюстратор і мистецтвознавець російського походження, дослідниця культур Мезоамерики, яка зробила значний внесок у вивчення цивілізації майя.

Лише у 1990 році вчений нарешті відвідав Гватемалу, а в 1992 році — Мексику, де побачив руїни стародавніх міст майя та доторкнувся до скарбів таємничого народу. Від того був надзвичайно щасливим. Гватемала нагородила харківця Великою Золотою медаллю президента, Мексика — орденом Ацтекського орла. Крім дослідження цивілізації майя, Юрій Кнорозов намагався розшифрувати писемність долини Інду («хараппське письмо») та острова Пасхи (ронго-ронго). Він вивчав історію заселення Америки, досліджував шаманізм, еволюцію мозку та теорію колективу. Спостерігаючи за поведінкою своєї улюблениці Асі та її кошенят, дослідник робив висновки: як працює мозок і формується система комунікацій. Президент Гватемали Вінісіо Сересо вручає Юрію Кнорозову Велику Золоту Медаль Президента

Робота Юрія Кнорозова часто зустрічалася з критикою, але внесок вченого у розшифровку писемності майя підтвердили у всьому світі, зокрема в Мексиці.1995 року Кнорозову вручили срібний за виняткові заслуги перед Мексикою. Отримавши нагороду, він сказав іспанською: «Серцем я завжди залишаюся мексиканцем». Після цього він кілька разів літав до цієї країни на запрошення Національного інституту історії та антропології. Там він відвідав найзаповітніші місця: Паленке, Бонампак, Йашчілан, Чичен-Іца, Ла-Вента, Монте-Альбан, Теотіуакан, Шочікалько. Кнорозов не переставав дивуватися, з якою повагою до нього ставилися прості мексиканці.

Цю кицю, що дослідник тримає, звали Аспід, коротко — Ася. Кішки не відволікали, а може, навіть допомагали йому працювати, і в деяких роботах Кнорозов чи жартома, чи серйозно вказував їх як співавторів. До самої смерті Юрій Кнорозов прожив зі своїми котами у ленінградській квартирі, яку отримав після здобуття докторського ступеня. Геніального вченого не стало 30 березня 1999 року. Він похований на Ковальовському кладовищі під Санкт-Петербургом.