Зустріч у літературно-музичній вітальні "Над берегами вічної ріки"

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій

 

 

Зустріч у літературно-музичній вітальні

«Над берегами вічної ріки»

 

 

 

Учитель української мови і літератури

Шумської ЗОШ І-ІІІ ст №1

Ніколаєва Н.Р.

 

 

 

2024 р.

 

Вступне слово вчителя.

Звучить лірична мелодія

Сосновий ліс перебирає струни,

Рокоче тиша на глухих басах.

Бринять берези. І блукають луни,

Людьми забуті звечора в лісах.

Цей сивий лірник. Він багато знає.

Його послухать сходяться віки.

Усе іде, але не все минає

Над берегами вічної ріки.

Поезія –– найдавніший скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість до життя, любов до краси. Кожен поетичний твір — це своєрідна музика, це краса звуку у гармонії з почуттями, відгук душі у словах, луна від стуку серця. Поезія –– це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіше –– тим краще.

Читець 1.

1.Що таке поезія?

Це — мука:

Підступає, множиться, болить.

Іноді візьме тебе за руку,

Іноді відпустить і мовчить.

2.Що таке поезія?

Це —свято:

Грає в тобі музикою слів,

Молодечо, радісно, крилато,

Викресає іскру з почуттів.

3.Що таке поезія?

Це —совість:

Бо коли несила говорить,

То вона заплаче… І говорить,

І сльозою кожною бринить

4.Що таке поезія? Це —проза,

Що до рими пнеться в лабіринт

Вулканічна лава, що морозить.

Жар вогню, що в спеку холодить.

5.Що таке поезія? — Молитва.

Звернення до Бога і Людей.

Це—любові невимовне світло,

Що до тебе крізь цю ніч веде.

Ведучий 1. (Музика)найтонша матерія, що напряму говорить  з душею людини, почуття в чистому, майже матеріальному вигляді… Музика –– це коли слова більше не потрібні, тому що мова її універсальна. Музика –– це коли слова не такі уже й важливі, тому що вони з’являться згодом, з'являться самі собою. Складуться в римовані рядки, заживуть своїм власним життям, дадуть натхнення комусь.

Читець. О! Музика! Яке це справді диво,

  Вона підносить в сині небеса,

  Ти невагомий і летиш щасливо,

  А навкруги простори і краса.

  І стільки щастя, радості легкої,

  Любові, ласки, світла навкруги.

  Краси божественної, неземної,

  Реальність враз втрачає береги…

  А хвиля музики тебе несе, гойдає.

  Відносить в загадковії світи.

  І вабить душу, ніжно пригортає.

  Частинкою її стаєш і ти.

  І все земне уже неактуальне,

  А лише музика в душі твоїй луна.

  То спрагла, лагідна, а то печальна,

  Але тобою випита до дна.

Вальс «Паризький каскад» Чабан Ілля, Ткачук Ігор.

Ведучий 1. Так, музика надихає світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви. Музика додає життя і веселість усьому існуючому… Її можна назвати втіленням всього прекрасного і всього піднесеного. Ніщо так сильно не впливає на душу людини, як чудова музика Тому вона є вічним, невичерпним джерелом для кожного з нас.

Ведучий 2. І все ж таки поети знаходять слова, прислухаючись до еолової арфи своєї душі, відволікаючись від всього суєтного і, підносячись вгору із хороводом звуків, знаходять цим звукам імена –– і тоді музика йде під руку з Поезією.

Ведучий 3. Її величність Музика ніколи не фальшивить, рівно як і душа справжнього поета, ось чому вони –– одне ціле. Музика взагалі доповнює поезію, доводить те, що словами не можливо чи може неможливо, висловити. В. Сухомлинський вважав:« Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів».

1-ий Ведучий. В історії людської цивілізації, епохи мов, зорі вже ніколи не згасають, посилаючи нащадкам яскраве світло.

На екрані – портрет І.Я. Франка. Звучить лірична музика.

Великий син українського народу, один із найвидатніших представників його культури, Іван Франко заслужено здобув світову славу. За значні наукові досягнення та самовіддану працю. Франка номінували на здобуття Нобелівської премії. Та в силу певних обставин письменник її не отримав.

2-ий Ведучий. І. Франко –– титан духу і думки. Прозова і драматична творчість, літературній праці письменника свідчать не тільки про високу художню майстерність слова, але і про талант літературного критика.

3-ий Ведучий. Справжньою вершиною поетичного генія І. Франка стала поема «Мойсей». У ній реалізувалися політичні, філософські, етичні й естетичні погляди автора.

На сцені А. Синюк із власною музичною інтерпретацією до поеми «Мойсей».

4-ий Ведучий. Джерелом натхнення для І. Франка стала народна пісня. З раннього дитинства в його душу була закладена краса українських звуків, що стала чарівним талісманом на все життя.

Пісня «Червона калино, чого в лузі гнешся?» виконують Наталія Герасимчук і Пауліна Лопацька

Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня.» читає Олександр Шергей.

Ведучий. І.Франко–– сучасний. З його творів ми черпаємо душевну наснагу, естетичну насолоду, поринаємо у його муки та кохання.

Вірш «Чого являєшся мені у сні» читають Чабан Ілля та Скібіцкий Владислав.

Баян. Акордеон. І. Франко «Як почуєш колись біля свого вікна» виконують Ігор Ткачук та Чабан Ілля.

Вірш. «Говоріть» читає Денис Гаврилюк.

(Слайд) Іван Карпенко – Карий. Портрет.

Ведуча. Яскравим світлом на літературному небосхилі сяє ще одна зоря відомого українського драматурга, актора Івана Карпенко – Карого. Давайте пригадаємо про що мріють, до чого прагнуть герої його п’єси «Мартин Боруля».

На сцені Аліна Бончик та Владислав Ніколюк.

Гітара. «Ніч яка місячна». Тимофій Ладан (Слайд) Богдан Ступка Портрет.

Ведучий. Він був життєлюбом і мріяв про нові ролі. Це Богдан Сільвестрович Ступка.

Шукати формулу геніальності, як формулу кохання – справа ризикована і невдячна. Проте людство в усі часи, від сивої давнини до нашого сьогодення завжди цікавили й досі ваблять секрети видатних діячів науки і культури.

Одним із таких велетнів, які силою героїчного інтелекту здійнялося понад своєю сучасністю, щоб самим стати епохою, був Богдан Ступка.

На екрані ролик. Ліна Костенко «Крила». Читає Б. Ступка. На екрані портрет Ліни Костенко. Звучить лірична мелодія.

Ведуча. Кожен геній – це Божий дар для конкретного народу. У випадку Ліни Костенко цей дар є подвійним: по – перше, Творець дарував нам цю геніальну поетесу, по – друге, Він дав їй багато років життя. Цими березневими днями Ліна Василівна святкує свій ювілей. Та поезія її така ж яскрава і сучасна, а теми – вічні.

Колись і наш час стане для нащадків об’єктом пізнання, осмислення й оцінки, і буде він для майбутніх українців епохою Ліни Костенко, бо вона – геній.

«Та всі ми родом із дитинства». Ці відомі слова Антуана де Сент – Екзюпері приходять на думку, коли читаєш розповіді Ліни Василівни про своє дитинство, проведене у цьому гарному старовинному містечку Ржищеві.

Дівчинка. У бабусі був сад, невеликий, але для мене, малої, він був дуже великий. Мандрівка в сад – ціла пригода. То була окрема загадкова країна.

Яблука виглядали з листя, надували щоки.

Я боялася надкусити яблуко: «ще запищить.»

Старенька груша дихає на пальці,

Їй, певно, сняться повні жмені груш…

Мене малу любили всі дерева

І розуміє бузиновий Пан…

Чому верба від крапель кришталева

мені сказала: «Здраствуй», - крізь туман.

Ведучий. Як же багато нам говорять ці спогади поетеси про своє дитинство. Для маленької Ліни оточуючий світ є казкою:

Оця звичайна мить вже завтра буде спомином,

А післязавтра –– казкою казок.

У Ліни Костенко є чимало поетичних шедеврів пейзажної лірики.

Поезія «Дощу полив…»

Ведучий. Ліну Василівну називають «царицею поезії в Україні». Щира й безкомпромісна, вона ніколи не продавала свого таланту, відстоювала чесність і високу художність поетичного слова.

Вірш «Страшні слова, коли вони мовчать». Учитель

Пісня Л. Костенко «І все на світі треба пережити»

Виконують Н. Герасимчук і П. Лопацька.

Читець Де є любов, там темряви нема,

                   Де світить сонце, ніч уже безсила.

                   Світись в мені, любове яснокрила,

                   Щоб в серці не селилася зима.

Мелодія Аліна Бончик. Синтезатор.

Ведучий. Поезія Ліни Костенко –– це музика слова.
Пристрасна і велична. Музика в поезії Ліни Василівни –– це душа. Безмежна і непізнана.

Ведучий. Ліна Костенко –– жінка, і саме це надає особливої сили її віршам. Світ жіночої поезії Ліни Василівни дуже різноманітний. Тут є і любов, є зачарування й розчарування. Але насамперед –– це світ драм. І ці драми завершуються чи то в людській душі, чи то в історії, чи то в природі.

Поезія «Як пощастило дівчинці в 17»

Ведучий. А кохання в ліриці Л. Костенко –– це кристал із безліччю граней. Це самозреченість і відчай, смуток і втіха, беззахисність, і сила, це безмежжя ніжності, викликаної співзвучністю двох душ, які озиваються назустріч одна одній.

 

Поезія «Розкажу тобі думку таємну».

Танець «Зоряна ніч»

1-й ведучий: Колись давним-давно на Землі був острів, на якому жили всі духовні цінності. Але одного разу вони помітили, як острів йде під воду. Всі цінності сіли на свої кораблі  й в відпливли. На острові залишилася лише любов

3-й ведучий: Та любов не помирає, не розвіюється попелом. Вона живе акордами фортепіано, словом, подихом вітру, піснею…

Мелодія Бончик Аліна

Ведучий: Вона чекала до останнього, але коли чекати вже стало нічого, любов теж захотіла відпливти з острова. Тоді вона покликала Багатство і попросилася до нього на корабель, але Багатство відповіло : «На моєму кораблі багато дорогоцінностей і золота, для тебе тут немає місця».

3-й ведучий: Коли поруч пропливав корабель Скорботи, Любов попросилася до неї. Але та їй відповіла : «Вибач, Любове, я настільки сумна, що мені потрібно завжди залишатися наодинці».

1-й ведучий: Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила її допомогу, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі. Поряд пропливала Радість, але та була настільки зайнята веселощами, що навіть не почула її голосу.

2-й ведучий: Тоді Любов зовсім розчарувалася. Але раптом вона почула голос десь позаду: « Ідем, Любове, я візьму тебе з собою!». Любов обернулася і побачила старця. Він довіз її до суші, і коли старець відплив, Любов спохватилася –– адже вона забула спитати його ім'я.

3-й ведучий: Тоді Любов  пішла до Пізнання: «Скажи, Пізнання, хто врятував мене? Хто був той старець?» Пізнання подивилося на Любов: «Це був Час.» –– «Час», -  перепитала Любов. « Але чому він врятував мене?»

1-й ведучий: Пізнання ще раз поглянуло на Любов, потім вдалину, куди відплив старець: «Тому, що лише Час знає, наскільки важлива в житті Любов»…

2-й ведучий:

Вона прийшла, непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів…

І знову тиша. Лиш блукають луни,
Крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки.
Сосновий ліс перебирає струни
над берегами вічної ріки...

Слайд. Слава Світова

Звучить лірична мелодія

Слава Світова – письменниця, співзасновниця та ідейна натхенниця Першого українодівочого сайту гарного настрою «Каралєвна» та творчої агенції «Бюро добрих дівочих мрій».

А за сумісництвом – Слава ще й активна і енергійна оптимістка, у котрої, окрім диплома магістра іноземної філології та досвіду роботи в міжнародній кампанії, є пара невидимих крил за плечима, й велике непереборне бажання нести цьому світові позитив.

А ще Слава Світова у минулому – учениця нашої школи.

Отож, до вашої уваги кілька теплих історій зі збірки «Жменька слів для гарного настрою»

Читають учні 6-Б і 10-Б класів

1. «Дядечко вітер»
2. «Равлик»
3. «Старенький автомобільчик»
4. «Маленький червоний бедрик»
5. «Рибалка». Власна історія
6. «Рожеві окуляри»
7. «Персональний купідончик»
8. «Повітряний цьомчик»

 

Музична композиція «Годинник». Акордеон, баян.

 

Усі учасники композиції  - на сцені

 

Є велике щастя стрічати теплоту молодих сердець,

Котрі знають, що є початок, а не відають про кінець

Є початок, бо є світанок,

Сонце, мати і перший крик,

Бо новим було і незнаним все, до чого ти здавна звик.

А кінця немає, бо зроду, хоч найдовший вік проживи

Не надивишся ти на воду, не устежиш росту трави,

Недомрієш і недолюбиш, недопишеш своїх пісень

І не все найдорожче згубиш, і шукаючи знайдеш не все.

 

Пісня «Слово»