Самостійна робота . Вставні слова 30.04

Навіть весна посміхнулася зорям.

Отже травень завітав до нас у гості.

Ми безумовно раді зустрічі із теплою весною.

Будь ласка заспівай нам пісеньку веселу.

Що таке по-вашому життя?  

На щастя і любов я маю право.

Щось насправді чудне відбулося

Хтось на радість людям викопав криницю.

Я принаймні знаю правила поведінки в громадських місцях.

Хлопці про наші плани на це літо навіть не здогадувалися.

Бали хризантем проводять як правило наприкінці листопада.

Інколи найщиріша правда здається такою неправдоподібною.

Майже вас не розумію.

Справді за дурною головою — ногам діло.

Навіть часом сліпну від краси.

Він принаймні вибачився. 

Сьогодні мабуть буде завірюха.

Без сумніву весна колись переможе зиму.

Навіть могутні дуби застигли в мовчанні.   

Погода на щастя видалася гарною.

Весна на диво була рання.     

Тихі води кажуть найглибші.

Тиша ночі повинна врівноважувати душу

Він здається все знав все пережив

Злива тривала майже годину. 

Сонце зайшло проте  ще було видно.

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий

Мабуть ніщо так не радує людський зір як зримий результат роботи.

Мова  це без сумніву фундамент культури.

Буває часом сліпну від краси.

На жаль чудес на світі не буває.

Може ви чули як пахне земля? 

Здається, з-за лісу з’явилася темна хмарка.

Вітру нема, а хмарка на диво сунеться.

По-моєму, то величезна зграя шпаків.

Виявляється, вони восени завжди збираються у зграї.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється, щось таємниче.

зрозумійте  

здається 

дивна річ   

по-перше 

Настали дні, тихі та смутні дні, коли сонцесвітить і не гріє.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці пшениці, тінявими ярами.

Хтось, може, винен перед ними.

Намалюй, зимова річко, білосніжні сни.

 є головним членом речення;

 є другорядним членом речення;

не є членом речення.

є граматичною основою речення.

виражають ставлення мовця до повідомлюваного ним;

означають час, місце, умову, причину того, про що йдеться у реченні;

називають того, до кого звертаються;

відповідають на питання непрямий відмінків.

звертанням, вставним словом

вставним словом

звертанням

завжди звертання

не є звертаннями

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік. 

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Сподіваюся, сину , ти усе зробив правильно.

 Ти зробив домашнє завдання?

 Мабуть весна принесе з собою і радість.

Пробачте повернусь не скоро.

 Вишийте мамо сорочку мені.

Мово рідна слово рідне хто вас забуває, той у грудях не серденько, але камінь має.

Співай же весно в весняних просторах, ростіть будови, гомоніть мости. 

Ти підійди сюди!

слово чи слова, якими називають того, до кого звертаються

слово чи слова, якими виражають додаткові значення в реченні

слово чи слова, які в реченні можуть бути будь-якими членами

родовому відмінку

кличному відмінку

місцевому відмінку

називному відмінку

комою

тире та комою

комою та знаком оклику

ніякими

 Доброго ранку бджілоньки - трудівниці!

Лисичко -сестричко не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю!

Пусти мене мій батеньку на вулицю погуляти!

Грицю Грицю до роботи...

почуття радості

невпевненість

 упевненість

джерело повідомлення