"А ви чули, он у Глазового..." (до 100-річчя від дня народження Майстра гумору та сатири Павла Прокоповича Глазового)

                                «А ви чули, он у Глазового…»

(до 100 - річчя від дня народження Майстра гумору та сатири

                            Павла Прокоповича Глазового)

                               «Моя душа й моє перо служили тільки на добро.»

                              «Народ, який сміятись вміє,

                               Ніхто не знищить, не розвіє.»

          П.Глазовий

     «Щойно прозвучить гумореска Павла Глазового чи то з радіоприймача, чи то з екрана телевізора, як щира й відкрита душа українця відгукнеться на іскристе і влучне слово улюбленого автора, і слово те бризне веселим сміхом, сяйне промінням зморщечок довкола очей і неодмінно осяде у глибині серця, щоб ще не раз розкішно посмакували над ним у колі друзів чи знайомих. «А ви чули, он у Глазового…» І чергову «болячку» нашого суспільства, так дотепно висміяну великим Майстром, уже підхоплюють на кпини вдячні слухачі» (М.Гоярчук)             

1. «Ви тут гості тимчасові,

      Україна – вічна!»     («Україна – вічна!»)

2. «Ні, нічого той не зрушить

      І тим більш, не піднесе,

      Хто з трибуни, наче півень,

      Кукурікне та й усе.»     («Балакуни»)

3. « ─ Кінь же в тебе боязкий.

      Ти заглянь у рот.

      ─ А що його в депутати

     Вибере народ?»     («Бездоганний кінь»)

4. «Опинилися при владі?

      Гайда всі за парти,

      Бо народом управляти –

      То не штуки-жарти.»     («Ульпани»)

5. «Змінилася ментальність наша,

      Куценькі любимо слова.

      У нас і Валя, Саша й Паша

      І дядьком, й тіткою бува.»     («Сучасні наші імена»)

6. «І хай скоріш той час настане,

      Щоб ми по-іншому жили,

      Щоби за правом, Богом даним,

      Людьми щасливими були.»     («Сучасні наші імена»)

7. «Залиши нам Україну,

      Не тягни до росіян,

      Можеш пупа надірвати –

      Це ж тобі не чемодан.»     («Російськомовний депутат»)

8. «В олігарха може бути

      В голові солома,

      А він – доктор ще й професор,

      Бо купив диплома.»     («Клани і гетьмани»)

9. «Олігархам книги пишуть

      Наймані писаки,

      Бо вони дрімучі й темні,

      Як печерні раки.»     («Клани і гетьмани»)

10. «Найспівучіша у світі

        Україно-мати,

        Доки будеш біснуватих

        Ти пускать до хати?»     («Нечиста сила»)

11. «Щоб не втратити зарплати

        Й зберегти посаду,

        Забракував чинодралик

        Кантати й баладу.»     («Дегустатор»)

12. «Так оглянешся навколо

        І міркуєш часом:

        Чом так важко догодити

        Тим широким масам?»     («Про широкі маси»)

13. «Панувала у мистецтві

        Сила благородна.

        То куди ж вона поділась

        Та краса народна?»     («Наталка-скакалка»)

14. «Є в мистецтві непорушні

        І тверді закони:

        Коли нема Паторжинських,

        Співають Гордони.»     («Наталка-скакалка»)

15. «В співаки тепер пролазять

        Навіть безголосі –

        Аби тільки мікрофон був

        Та гугнило в носі.»     («Слово Гната Кваші про концерти наші»)

16. «Дуже жаль, що забувати

        Стали ми сьогодні,

        Що таланти справжні, чесні –

        То іскри Господні.»     («Що таке мистецтво»)

17. «Зажурився український

       Письменник сучасний.

       Як же книжку видавати

       За рахунок власний?»     («Приблудна культура»)

18. «Подивися на сучасну

        Панівну культуру,

        То й побачиш не картину,

        А карикатуру.»     («Приблудна культура»)

19. «Щоб не вбили душу нашу

        Зайди та приблуди,

        Захисти нас, Мати Божа,

        Бо ми – твої люди!»     («Приблудна культура»)

20. «Всі тепер ми рівноправні,

        Всі тепер ми рівні…

        Ви вірите, що це правда?

        Які ж ви наївні!»     («Простота»)

21. «Наш народ плював одвіку

        На чужу мерзоту,

        Заплює і цю приблудну

        Погань і гидоту.»     («Голуба» зараза»)

22. «Все він ганить та поганить,

        Все товче один мотив.

        Чим же тип цей особисто

        Ощасливив рідне місто?»     («Його прикраса»)

23. «Якби наші верховоди

        Не були панами

        Та нестатки й неполадки

        Поділяли з нами,

        То і їм і нам би краще

        На землі жилося

        І ховатись би ніколи

        Їм не довелося.»     («Іванова політика»)

24. «Життя у нас – не повна чаша,

        Але надіємось на те,

        Що Україна рідна наша

        Усе це лихо відмете.»     («Дикий ринок»)

25. «Часто нами управляли

        Справжні ідіоти,

        Що лишили після себе

        Тільки анекдоти.»     («Найвищий оратор»)

26. «Бо нахабство – категорія така,

        Що ніколи у природі не зника.

        Де ні честі, ані совісті нема, ─

        Там нахабство всі позиції займа.»     («Кумова теорія»)

27. «Доки совісний обдума сім разів,

        Нахабнючий не обдумуючи з’їв.

        Доки чесний щось облизувать почне,

        Нахабнючий не жувавши проковтне.»     («Кумова теорія»)

28. «Вір у Бога, не грабуй, не убивай

        І себе пограбувати не давай.»     («Кумова філософія»)

29. «Наша віра Україну вберегла,

        Наша віра їй пропасти не дала.

        Не надійтеся, що вас убереже

        Щось не наше, запозичене, чуже.»     («Кумова віра»)

30. «Попередить зразу мушу:

        Втратиш мову –

                     втратиш душу,

        Силу втратиш, і тебе

        Навіть курка загребе…»     («Мова»)

31. «Скільки коїться на світі

        Лиха, дурощів, біди

        Через те, що людям сором

        Впер всевишній не туди…»     («Сором»)

32. «Тож бачить всяк чужі гріхи,

        Своїх не поміча.»     («Чужі гріхи»)

33. «Підводить байка ця

        До висновку такого,

        Що бездоганного

        Нема ніде нічого,

        Але піди скажи

        Про це перед богами –

        Не просто полетиш,

        А догори ногами.»     («Щира правда»)

34. «Шукаємо у злого оборони

        І стаємо бридкими, як ворони.»     («Фіміам»)

35. «Хіба ж то бог, коли у нього

        Негідники – товариші?»     («Плутос»)

36. «Бо що орел? Орел маячить

        У висоті, у синій млі,

        Зате ворона добре бачить,

        Що роблять люди на землі.»     («Чаклунство»)

37. «Тут з минулого сигнал:

        Дорогі нащадки!

        В канцеляріях своїх

        Наведіть порядки.»     («Небесна канцелярія»)

38. «Дарунок щедрий – то не все.

        Важливо, хто його несе.»     («Щедрий дарунок»)

39. «Найдорожче у житті –

        Мати руки золоті.»     («Щира вдача»)

40. «Хай того застерігає

       Старовинна байка ця,

       Хто хитрує, бреше, дурить

       І багато обіця.»     («Обіцяльник»)

41. «Тільки думка чесна й мудра

        Не згасає і не вмре.»     («Земля і люди»)

42. «Схопили Правду чорними руками

        І кинули невільницю за дріт –

        У край снігів, заметів і боліт.

        Минають дні, складаються в літа,

        А волі їй ніхто не поверта.»     («Невільниця»)

43. «Отже, з цього випливає

        Істина свята,

        Що сильніші від сваволі

        Ласка й доброта.»     («Ласка»)

44. «Є давня істина жорстока:

        Собака бреше й на пророка.»     («Пророк»)

45. «Хто над мудрими сміється,

       Сам себе ганьбить.»     («Дурносміхи»)

46. «Якщо плавати не вмієш,

        Підеш каменем на дно.»     («Молитва»)

47. «Хто в злобі осатаніє –

       Це помічено давно, ─

       Той біді чужій радіє,

       Хоч і сам іде на дно.»     («Запеклість»)

48. «Біда тим кораблям, де сила при кермі,

        А мудрість – у глибокім трюмі.»     («Сила й мудрість»)                

49. «Знаєм ми й людську таку породу:

       Потаємно скаламутить воду,

       Напаскудить у незримій ролі,

       І нема – шукайте вітра в полі…»     («Інтриганство»)

50. «Йдуть століття, а закон

        Непорушний діє:

        В багачі виходить той,

        Хто дурити вміє.»     («Основа багатства»)

                                                   Література

Глазовий Павло. Архетипи. – К.: ФОП Стебляк, 2009. – 408 с.