Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-х – 90-ті роки ХІХ століття. «Новоерівська політика» народовців. Розгортання руху народовців на Буковині та в Закарпатті.

Діяльність галицьких народовців у другій половині 70-х – 90-ті роки ХІХ століття. «Новоерівська політика» народовців. Розгортання руху народовців на Буковині та в Закарпатті.

Завдання уроку: охарактеризувати процес піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях, які знаходилися під владою Австро-Угорщини, в 70–90-ті роки ХІХ ст.; розвивати в учнів уміння аналізувати й систематизувати матеріал, робити висновки, порівняння, вміти виділяти головне і другорядне, удосконалювати навички; роботи з історичними джерелами, висловлювати й аргументувати свою точку зору; виховувати в учнів почуття патріотизму.

Очікувані результати Після цього уроку учні зможуть: синхронізувати прояви суспільно-політичного та національно-визвольного руху в різних регіонах України; характеризувати національно-визвольний рух 70–90-х років в Галичині, Буковині і Закарпатті; на основі аналізу різних джерел інформації: визначати, характеризувати та порівнювати основні причини, прояви, форми та наслідки суспільно-політичного і національно-визвольного руху в українських землях Австро-Угорської імперії; давати характеристику та оцінювати діяльність провідних представників національно-визвольного руху.

Діяльність галицьких народовців З початку 70-х років ХІХ століття починається нове піднесення народовського руху, яке відтіснило на другий план позиції москвофілів Видання політичних часописів Газета для селян «Батьківщина»; Щоденна газета «Діло»; Науковий часопис «Зоря» Народна рада ( 1885р.) Ю.Романчук Мета діяльності: 1. Захист прав українського народу; 2. Поширення українських інтересів у культурних, політичних, суспільних, економічних відносинах 30.11.1880р – українське народне віче за участі 2 тис. селян

Причини загострення українського питання в міжнародних відносинах кінця ХІХ століття Наприкінці 80-х років ХІХ століття балканська криза загострила відносини між Росією та Австро - Угорщиною Україна розглядається як можлива арена військових дій Плани Німеччини про передачу Київського королівства під управління Австро - Угорщини Діячі Київської громади (В.Антонович, О.Кониський ) готові підтримати німецький проект в обмін на задоволення прав галицьких українців Що таке українське питання?

Барвінський Олександр Григорович (гербу Ястшембець, 6 червня 1847, с. Шляхтинці, Тернопільський район, Тернопільська область — † 25 грудня 1926, Львів) — український громадсько-політичний діяч Галичини, історик, педагог. У 1857–1865 роках навчався у Тернопільській гімназії. У 1865 році вступив до Львівського університету на філософський факультет, вивчав історію і українську мову та літературу. У студентські роки очолював львівський осередок Громади, співпрацював з українськими періодичними виданнями «Правда», «Мета», «Русь», «Русалка». В 1889–1918 роках — член Крайової шкільної ради, в 1891–1896 роках голова Українського Педагогічного Товариства, заступник голови товариства «Просвіта» (1889–1895). У 1886 році розпочав видавати «Руську історичну бібліотеку» (вийшло 24 томи). Поряд з Олександром Кониським і Володимиром Антоновичем став одним із ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Т. Шевченка в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, в 1892–1897 роках — очолював товариство. Барвінський брав активну участь у громадсько-політичному житті Галичини. Намагався досягнути порозуміння з австрійським урядом і польськими політичними колами, впроваджуючи в життя політику так званої Нової ери. В 1894 році створив у Львівському університеті кафедру української історії та запросив викладачем Михайла Грушевського. У 1896 році виступив засновником Католицького Руського Народного Союзу, який в 1911 році перетворився на Християнсько-Суспільну Партію. В 1918–1919 роках — делегат Української Національної Ради ЗУНР, очолював Державний Секретаріат освіти і віросповідань Західно-Української Народної Республіки в уряді Костя Левицького (з 9 листопада 1918 до 4 січня 1919 року). Після окупації польськими військами Галичини відійшов від політичної діяльності.

Юліян (Юліа́н) Романчук ( 24 лютого 1842, с. Крилос, Галицький район, Івано-Франківська область — † 22 квітня 1932, Львів) — довголітній політичний провідник галицьких українців, визначний громадський та культурно-освітній діяч (педагог, письменник, журналіст, видавець). Народився в родині вчителя. Закінчив Львівський університет. 1863–1900 — був гімназіальним учителем (класична філологія) у Львові, де мешкав до смерті. Член-засновник материнського товариства «Просвіта» (1868) та довголітній його голова (1896—1906), один із засновників НТШ (1873), «Рідної школи» (1881), Учительської Громади (другий голова, згодом почесний член). Засновник і видавець газети «Батьківщина» (1873), співзасновник і співробітник «Діла» (1880), місячника Ruthenische Revue (Ukrainische Rundschau) у Відні. 1884 — почав активізувати діяльність за реформування системи освіти задля збільшення шкіл з українською мовою навчання. Юліан Романчук (сидить) з Левом Левицьким (ліворуч) та Олександром Колессою (праворуч) 1883–1895 — посол до Галицького сейму (з 1889 — голова Українського Сеймового Клубу («Руського клубу»). 1885 — ініціатор і співзасновник Народної Ради. 1890 — один із творців так званої «нової ери», в опозиції до якої став 1894 року. 1891—1897 і 1901—1918 — посол до австрійського парламенту (1907—1910, 1916—1917 голова Української Парламентарної Репрезентації, з 1910 віце-президент парламенту). 1899 — співзасновник Національно-Демократичної Партії (до 1907 її голова). Під час Першої світової війни — голова Українського Допомогового Комітету і Української Культурної Ради у Відні.

Олекса́ндр Я́кович Кони́ський (*6 (18) серпня 1836, Переходівка — †29 листопада (12 грудня) 1900, Київ) — український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Професійний адвокат, педагог, журналіст. Автор слів пісні «Молитва за Україну», перекладу «Щоденника» Т. Г. Шевченка. Вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував низку статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався запровадження у школах української мови. Для недільних шкіл Кониський видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Граматка або перша читанка задля початку вченья» 1882). Налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині. Обвинувачений у поширенні «малоросійської пропаганди», він 1863 року без слідства і суду був засланий до Вологди. Із 1865 жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. 1872, після зняття поліційного нагляду, повернувся до Києва. Там працює у газеті «Київський Телеграф». У другій половині 1890-х pp. допомагав В. Антоновичу заснувати всеукраїнську політичну організацію, що мала об'єднати всі кола національно свідомих українців усієї Російської імперії. 1897 р. відбувся установчий з'їзд цієї організації, до якої 1901 р. приєдналася і київська «Громада». Сама організація проіснувала до її перетворення 1904 р. на «Українську демократичну партію». Для потреб Всеукраїнської спільної організації він заснував у Києві видавництво «Вік», що, проіснувавши 15 років, опублікувало понад 100 книг українською мовою. Кониський був одним із фундаторів Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове Товариство ім. Т. Шевченка (без права комерційної діяльності).

Представники Австро – Угорщини К. Бадені Польські консерватори А.Сапега О.Барвінський А.Вахнянин Ю.Романчук Поступки австрійського уряду: Визнання галицьких українців окремим народом; Лояльність українців щодо австрійської влади; Австрійська влада мала з однаковою прихильністю ставитися до українців та поляків. Надання українцям певної кількості місць в Австрійському парламенті та Галицькому сеймі. Відкриття трьох українських гімназій. Збільшення кількості українських кафедр у Львівському університеті. Неофіційна угода 25.11.1890р.

« Нова ера » ( політика відносин народовців з австрійським урядом та польською шляхтою) Галичина – український П’ємонт Угода від 25.11.1890р. не виправдала сподівань українського суспільства Проти політики «нової ери» виступили русофіли й радикали Проти «нової ери» виступила українська провінція, яка мала стійкі антипольські настрої Виникнення політичних партій з чіткими українськими програмами

Рух народовців на Буковині Особливості українського руху на Буковині Значний відсоток єврейського населення в Чернівцях 50% населення Чернівців розмовляли німецькою мовою Домінування організацій москвофільського напрямку Вплив народовців з Галичини «Буковинська трійця» Ю.Федькович Сидір Воробкевич Григорій Воробкевич Відкриття Чернівецького університету ( 1885р.) Видання газети “Буковина” 1885р

«Буковинська трійця» Григорій Воробкевич Сидір Воробкевич Юрій Федькович