Екологічна вистава-казка для учнів 1-2 класів «Вовча хатка»

Енергодарський навчально – виховний комплекс

«дошкільний навчальний заклад –

загальноосвітній навчальний заклад » № 9

м. Енергодар Запорізької області                    

Автор: вчитель, спеціаліст вищої категорії,

керівник театрального гуртка «Грайлик»

Сухорукова Галина Володимирівна

Сценарій екологічної казки - вистави для учнів 1-2 класів

«Вовча хатка»                                                   

Дійові особи –10 чоловік: Ворона, Вовк, Білочка, Бджілка 1, Бджілка 2, Їжачок, Зайчик, Ведмідь, Метелик 1, Метелик 2

Декорації: квіти - бутафорія, пагорби з квітами, вулик- на ньому мед з ложками, барліг, лігво- біля нього сухі гілки, пеньок, грибок –біля нього 3 морквини, дерево –під ним 5 горішків, яблуня-під нею 7 яблук, озеро; на задньому плані – ліс, ялинки.

                   (танок квітів, 2 бджілок і 2 метеликів, залетіли за куліси)

Ворона: кар-р! кар-р!  Кар-р-раул! У нашому енер-ргодарському лісі хоче поселитися сір-р-рий Вовк! Кар-р-раул! звір- р-і, звір- р-і, р-рятуйтесь! ой, р-рятуйтесь! Кар-р-раул! (тривожна музика)

Вовчик: Ого, як тут гарно! У цьому лісі чисто – пластикових пляшок немає і папір не розкиданий, та й дихати легко! Ух- (нюхає)- буду я тут жити. А де? (озирається) Яку б мені побудувати хатинку? Хто там скаче?

                  (музика, білочка стрибає, вовк ховається за дерево)

Білочка (музичний фон, пританцьовує)

          Я веселий звірок - плиг з ялинки на дубок. 

Червонясту шубку маю, по гілках радо стрибаю. 
Хоч мала я ще на зріст – та великий маю хвіст. 
Хвіст трубою, спритні ніжки - плиг із гілки на сучок! 
я складатиму горішки  - в золотий свій сундучок.

Скільки їх? Давайте рахувати разом! (рахує з глядачами горішки)

1,2,3,4,5 буду я їх ще збирать!

 (побачила його, боїться, тремтить) 

Ой, здрастуй, Вовчику! Ти мене ображати не будеш?

Вовчик: Доброго здоров’я, красунечко!

               Не бійся мене, я хороший! Повір, будь ласка.

                А де ти, білочко, живеш? Що ти, білочко, гризеш?

Білочка: Я живу у зеленому ліску, у дуплі, у сосняку.

                А гризу горішки, і гриби, і шишки.
Вовчик: А у морози люті, злі ти не мерзнеш у дуплі?
Білочка: Затишна моя хатинка, тепла в мене кожушинка,
                  І мені зимові дні -зовсім, зовсім не страшні.  

         Я складаю все в дупло, щоб на зиму вже було. (показує на дупло).

Вовчик: Білочко, я хочу поселитися у  цьому лісі та не знаю яку хатинку побудувати. Можна спробую –яке воно- твоє дупло, можливо, і мені таке житло підійде?

Білочка: Вовчику, та де таке видано, щоб вовки по деревам лазили? Ти не можеш по гілках стрибати! Ну, якщо хочеш- спробуй…

Вовчик: нічого, я спробую! ( вона розгублена, вовк стрибає, лізе)

Метелик 1 (музичний фон, залітають): Ой! Що це коїться у нашому лісі?!

Метелик 2: Чудо, чудо, чудо, чудо! що ж далі воно буде? Вовк на дерево лізе! Чудасія! (вовк вдає - падає, бік тре, бо боляче)

Вовчик: Охо- хо…ой, як боляче..ох, ні. Не вмію я лазити по деревах. Дупло - точно не для вовків. Мені зовсім не підходить твоя хатинка. Дякую! 

Білочка: так пошукай собі іншу домівку! Бувай, Вовчику! Рада тебе бачити! (музичний фон, стрибає із зали)

Вовчик: Дякую, білочко, прощавай! Метелики, слухайте, а де ваша хатинка? Можливо, мені ваше житло підійде?

Метелик 1: На ні, Вовчику, така хатка тобі не підійде! Ми можемо спати на травиночці, на листочку чи квіточці.

Метелик 2: Ти ж її завалиш! Ось яка у нас чудова хатинка – веселинка! (показує на квітку)  Ну, якщо хочеш- спробуй…  

Вовчик: нічого, я спробую! ( залізає на квітку, вона падає, тривожна музика) Ого…Ні, не зможу я спати на квітах. Це - точно не для вовків. Мені зовсім не підходить ваша хатинка. Дякую вам, метелики! 

Метелики: прощавай, Сіроманчику! (полетіли)

Вовчик: О! там хтось іде.

                  ( музичний фон, Їжачок іде, вовк став за ялинкою)

Їжачок: ф-ф-ф.. Їжачок я хитрячок, гострі голки маю, 

  На них яблука й гриби швидко натикаю,
  Їжачата з нетерпінням на мене чекають, 
  Своїй мамі-їжачисі вдома помагають. пф-пф-пф.  Хух!

  О! Яблучка! Давайте рахувати разом! (рахує з глядачами яблука)
  1, 2,3, 4,5,6,7, наберу яблук усім! пф-пф-пф..

   (побачив вовка, тремтить) Вітаю вас, пане Вовче! пф-пф-пф

Вовчик: Доброго дня, я тобі зла не зроблю, не бійся мене!

                Їжачок-хитрячок!

                а де набрав ти голочок?

                Де пошив ти кожушок?

Їжачок: Із голок та шпичок пошив собі піджачок.

                І у тому піджачку я гуляю по садку.
                Натикаю на голки груші, яблука, сливки.
                 І до себе на обід я скликаю цілий рід.

Вовчик: Куди ти лізеш чи ідеш? В якій хатинці ти живеш?

Їжачок: А живу я он- там…за озером, у кублі, і в мене дітки - геть малі.

               Мохом й листям кубло встеляю, діточок своїх ховаю.

Вовчик: Їжачок-хитрячок, я хочу поселитися у  цьому лісі та не знаю яку хатинку побудувати. Дай спробую твою, можливо, і мені така потрібна?

Їжачок: Вовчику, що це ти вигадав? Ще лісові мешканці такого не бачили, щоб вовки  в кублі жили! Ну, якщо хочеш- спробуй..

 Вовчик: нічого, я спробую!(розгублено, вовк лізе, дригає ногою, тре голову)

                       (музичний фон, залітають бджілки, кружляють)

Бджілка 1:  дз-дз...дивина! на весь ліс дз-дз-венить дзвін: вовк ліз-зе-ліз-зе не заліз-зе!

Бджілка 2: після джаз-зу дзвенять бджілки : сірий ліз-з-ліз-з не доліз-з… дз-дз... (хитають голівками)

Вовчик: Охо- хо…ой, як незручно..ох, ні-ні-ні. Не вмію я моститися у кубло. Не підходить мені твоя хатинка- замала твоя домівка.

Їжачок: так пошукай собі інше житло! До побачення, Сірий! Радий тебе бачити! пф-пф-пф.. (виходить із зали)

Вовчик: Дякую, їжачку, прощавай! Слухайте, бджілки, а ваша де хатинка? Можливо, мені ваше житло підійде?

Бджілка 1: Ох, ні! Не підійде! Ми живемо у вулику!

Бджілка 2: Ти туди не пролізеш! Ти нам його розвалиш!

Вовчик: нічого, я спробую! ( лізе лапкою у отвір вулика, вдає- не може) Ой, ні! я не можу  туди залізти! Вулик- точно не для вовків. Мені зовсім не підходить ваша хатинка. Дякую, бджілки!

Бджілка 2: Ну то бувай, Вовчику! Хай тобі щастить! (прощаються)

Вовчик: І що робити? Ох! що за звук? хтось крадеться…

               ( сам заховався за грибок, музичний фон, зайчик стрибає)

Зайчик: а я  -Заєць! як їсти схочу, то недовго думаю        
               У поля скоріш біжу – буряк й капусту хрумаю.                   
               Я в гаях гуляю, п’ю з трави росицю  

               й скоса поглядаю: чи не йде лисиця?
               А як гризу морквину - також  дивлюся в боки.
               Ось чому я полохливий й став я косооким!

               О! морква! Давайте рахувати разом!

               (збирає, рахує разом з глядачами)

                1,2,3 – морквинки і мішок клади.

 (побачив вовка, тремтить) ой.. Привіт, Сіроманчику! Що ти тут робиш?

Вовчик: Зайчику, добридень! Ти мене не бійся. Я добрим став. Я хочу поселитися у  цьому лісі та не знаю яку хатинку побудувати. Ось ти де живеш? Де твоя домівка?

Зайчик: Вовчику, у мене немає ні нірки, ні дупла, ні кубла. Я можу спати будь-де, хоч під кущем, чи пеньком, чи листком або ж просто під грибком– оце і є моя домівка. Дуже спритні ноги маю, тому швидко я втікаю (ховається за грибок).

Вовчик: Дай спробую під твоїм грибком поспати, можливо, і мені така домівка підійде?

Зайчик: Вовчику-братику, та де тобі? Що це ти вигадав? Ще такого не було, щоб вовки під грибком жили! Ну, якщо хочеш- спробуй…

       (розгублено, вовк вкладається  під грибок, крутиться наліво-направо)

Вовчик: ( встає ) Зовсім незручно! Не підходить мені твоя хатинка: то сонце очі сліпить, то прямо на голову дощ ллє. Бувай здоровий, зайчику!

Зайчик: На все добре, Вовчику! Бувай! (стрибає, виходячи із зали)

Вовчик: Так-так-так…яку ж хатку мені побудувати? Хто це так хропе? (прислухається…О! піднімає завісу, а там спить ведмідь, ковдрою вкритий)

Ведмідь: (прокинувся, реве, повільно розтягує слова)

        Хто це мені відпочивати заважає?

        Хто це до мене у барліг мій заглядає?

        Було у лісі тихо, яке вже сталось лихо?
        Я не сплю, тільки зітхаю, хочу меду, та немає. (позіхає, гладить живіт)

Вовчик: доброго дня, Ведмедику! Вибач, що потурбував. Я хочу поселитися у вашому лісі, бо він екологічно чистий та не знаю яку хатинку побудувати. Ось як називається твоя домівка?

Ведмідь? Я – Ведмідь, заліг у свій барліг.

                  Вліз у свою теплу хату й смокчу лапу волохату

Вовчик: Чи можна спробувати у твоєму барлозі поспати, можливо, і мені таке ж підійде?

Ведмідь: та чому не можна, можна! Будь ласка, проходь, будь як вдома! (вовк заходить, моститься)

Вовчик: отакої! як тут у тебе зручно, просторо, місця багато! дуже сподобалась мені твоя хатка! Вирішено: я теж собі таку побудую! Тільки трішки меншу. Дякую, Ведмедику!

Ведмідь: так давай ми тобі допоможемо! Тільки ти більше ніколи-ніколи не будеш чіпати слабших! Добре?

Вовчик: Звичайно, не буду! Еге-е-ей! Мешканці лісу! обіцяю! Ми тепер будемо мирно жити!

Ведмідь: Еге-ге-е-ей, лісові звірята, хто може, сюди швиденько біжіть і хмиз усякий несіть!

Вовчик: Прекрасна ідея! Будуймо!

(сюрпризний момент: під веселу музику ведмідь та вовк витягують з-за куліс лігво, всі актори несуть гілки, по черзі підходять, укладають хмиз біля лігвища і  шикуються півколом у центрі зали у визначеному порядку)

Вовчик: (оглядає хатку) Я дуже задоволений! Комфортно, затишно у домівці. О! Придумав! Від того, що мені дуже зручно лежати, назву я свою хатинку «Лігво»! Буде в мене тепер моя вовча хатка- «Лігвище»! Дякую вам, комахи і звірята, ви - справжні друзі!

Білочка: Еге ж, дружба - то велика сила! Разом і батька легше бити!

Їжачок: Дружба та братство - найбільше багатство!

Метелик 1: Друга народ прославить, якщо він у біді товариша не оставить.

Метелик 2: Будемо разом майструвати й з новим другом ладнати,

                      хатку творити і з вовчиком дружити.

Зайчик: Пам’ятайте: справжній друг пізнається в біді.

Бджілка 1: Друга -шукай, а знайдеш- тримай!

Бджілка 2: Біда друзів випробовує, а один в полі не воїн. 

Вовчик: Я зрозумів: Яку дружбу заведеш- таке життя й проживеш.

Ворона: кар-р! кар-р! Спр- равжнього др- руга за гр-роші не купиш! 

                Катастр-рофи не сталося! Ур-ра! Ур-ра!

Ведмідь: Хай буде злагода, повага, друж-ж ба та мир віднині

                 У нашій славній родині в рідній Україні! (фанфари)

Керівник оголошує виконавців ролей. Овації.