Фідбек для батьків "Батьки та вчителі - партнери у навчанні і вихованні дітей".

Фідбек з батьками

«Батьки та вчителі – партнери у навчанні та вихованні дітей»

Мета: довести до відома батьків перші результати-спостереження щодо адаптації школярів;

Обладнання: маркери, стікери.

Хід заходу

Фідбек – зворотний зв`язок, відгук, відповідь, реакція на певну дію або подію.

I. Вступна частина.

1. Привітання . Вправа «В нашім класі друзі всі…».

2. Вправа «Очікування» ( Три запитання від …

1) Згадайте одне ваше переживання у школі ( розказати сусідові по парті).

2) Що вам бракувало у школі? ( Бажаючі виступають).

3) Опишіть, що б ви хотіли для своєї дитини в школі ( написати на стікерах у вигляді листочків і причепити до дерева).

II . Основна частина.

1. Притча «Повна чаша» (вчитель зачитує і трактує:  каміння – виховання в сім`ї, гравій – надбання початкової школи, пісок – вплив середньої і старшої школи, вода – навчання упродовж усього життя). (Додаток 1). Обговорення з батьками.

2. Інформація про адаптацію першокласників до навчання у школі.

     Це процес пристосування індивіда до умов та вимог нового середовища, умов життя та діяльності. Процес індивідуальний. Залежить від рівня готовності дитини до навчання в 1 класі, сформованості основних передумов навчальної діяльності.

     Більшість батьків  на перших зборах в анкетах вказували, що їхня дитина готова до навчання у школі. А чи всі правильно розуміють поняття «готовність»?

Фізіологічна. 

     Це антропометричні показники розвитку організму дитини: зріст, вага, кількість постійних зубів.

Інтелектуальна готовність. 

     Містить сформованість уваги, розвинену пам`ять, мислительні операції аналізу, синтезу, узагальнення. До 6-7 років дитина повинна знати свою адресу, назву міста, назву країни та її столицю; ім`я та по батькові батьків, де вони працюють. Повинна знати пори року, їх послідовність й основні ознаки, назви місяців, дні тижня; основні види дерев, квітів, розрізняти домашніх і диких тварин, орієнтуватися в часі, просторі, найближчому оточенні.

Ситуація 1.  

     Бабуся розповідає про свою внучку: «Вона в нас тиха, спокійна, не бігає, як ініші, сидить із ляльками і щось їм шепоче. Прямо «золота» дитина.

Запитання: Чи потрібно активізувати інтерес дитини до навколишнього світу?

 Мотиваційна готовність.

     Це бажання школяра прийняти нову для нього соціальну роль. Для цього важливо, щоб школа сподобалася своєю головною діяльністю – навчанням.

Ситуація 2.

     Мама Івана вважає, що син має необхідний запас знань, умінь та навичок, необхідних для навчання у школі. Проте у бесіді з ним вона дізналася, що у нього немає бажання ходити до школи.

Запитання: Чи буде успішним навчання дитини у школі?

Вольова готовність.

     Потребує від учня вміння поставити мету, прийняти рішення, намітити план дій, виконати його, виявити зусилля, оцінити результат свого вольового зусилля.

Ситуація 3.

    Сергій був дуже розвиненим хлопчиком. До моменту вступу до школи він умів читати, знав багато віршів. Але, незважаючи на те, що Сергій пішов до школи з великою радістю, із перших днів навчання він став порушувати дисципліну.

Запитання: Що стало причиною неуспішності Сергія у школі?

Комунікативна готовність.

     Має на меті вміти увійти в дитяче товариство, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися, тобто ті риси, які забезпечують безболісну адаптацію дитини, яка сприяє її благотворному розвиткові. Краще адаптовані діти ті, які мають високе й адекватне самооцінювання, вони показують високий рівень комунікативної готовності, низький рівень – діти із низьким само оцінюванням. Саме в родині дитина отримує перші зразки спілкування.

Вправа «Резинка».

     Кожен з вас одягніть резинку на руку. Ваше завдання: без допомоги інших частин тіла та предметів зняти резинку з руки якомога швидше. (Вчитель показує приклад, попросивши когось із присутніх допомогти це зробити). Висновок: необхідно комуні кувати, діяти в парі, групі, вміти спілкуватись.

Розвиток дрібної моторики руки.

Поради фахівців:  більше малювати, складати конструктори, ліпити, вирізати, аплікувати тощо.

3. Інформування батьків про успішність адаптації учнів класу.

    Індивідуальне знайомство з портфоліо кожного  учня ( основа для формувального оцінювання).

     Здійснення формувального оцінювання орієнтує вчителя на спостереження за навчальним поступом кожного учня.  Метою такого оцінювання є формування у дитини впевненості у собі, в своїх можливостях; відзначення будь-якого успіху; акцентування уваги на сильних сторонах, а не на помилках; діагностування досягнення на кожному з етапів навчання; адаптування освітнього процесу до здатностей дитини; виявлення проблем і  вчасне запобігання їх нашаруванню; стимулювання бажання вчитися та прагнути максимально можливих результатів; запобігання побоюванням помилитися.         Формувальне оцінювання має мотивувати і надихати дитину на навчальну діяльність, вияв власних здобутків та сприяти формуванню навичок застосування знань і умінь при виконанні практико орієнтованих завдань.

     Облік результатів завершального оцінювання фіксується вчителем у свідоцтві досягнень. Воно складається з двох частин: перша частина – характеристика особистих досягнень учнів, заповнюється у жовтні, як проміжний; та у травні, як підсумковий звіт, з метою фіксування навчального поступу, у якому оцінюється активність дитини, самостійна робота на уроці,  співпраця з іншими учнями тощо. Друга частина складається з оцінювання предметних компетентностей. Заповнюється тільки у травні.

4. Визначення основних проблем.

* розвиток м`язів руки;

* спілкування, комунікація;

* самостійність;

* організаційні навички;

* постава під час роботи в класі і вдома.

    Поради батькам: організувати режим дня, робоче місце дитини вдома; привчати до охайності , порядку та самостійності; виховувати порядність, співчуття, доброту.

     Пам`ятайте: дитина – це дзеркало життя батьків. Як у краплинці води відображається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім`ї.

III. Заключна частина.

    Вправа «Оплески». Ми добре попрацювали. Наостанок я пропоную уявити на одній долоні посмішку, а на другій – радість. А щоб вони не пішли від нас, їх слід міцно-міцно з`єднати в оплески. До нових зустрічей.

Додаток 1.

Притча «Повна чаша»

     Учитель, стоячи перед аудиторією, узяв порожню скляну банку і наповнив її камінням. Потім запитав учнів, чи повна банка.

    Вони відповіли: «Так».

    Тоді він узяв дрібні камінці і, потрусивши банку, теж всипав їх. Знову запитав: «Чи повна банка тепер?».

    Учні відповіли: «Так».

    Учитель дістав коробку з піском і наповнив ним банку. Пісок зайняв вільне місце між камінням у банці та заповнив усі щілини. Ще раз запитав, чи повна банка. У відповідь почув, що повна і цього разу остаточно!

    Тоді з-під столу вчитель дістав склянку з водою і вилив її в банку до останньої краплі, розмочуючи пісок.

    Учні засміялися.

- А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли, що банка – це ваше життя. Більше каміння – це найважливіше в житті: здоров`я, сім`я, діти, батьки, друзі, тобто все те, що необхідно для того, щоб життя залишалось повним, навіть якщо чогось не стане. Дрібні камінці – це речі, які особисто для вас стали важливими: робота, будинок, машина… Пісок – це решта, різні дрібниці.

    Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститись камінці. Так і в житті, якщо весь час і всю енергію витрачати на дрібниці, не залишиться місця для важливих речей. Займайтеся тим, що приносить вам задоволення: приділяйте час своїм рідним, відпочивайте з дітьми, зустрічайтеся з друзями. Знайдеться час і для того, щоб прибрати в будинку, полагодити автомобіль… Займайтеся насамперед «великим камінням», тобто найважливішим у житті. Визначте свої пріоритети, решта – пісок.

    Тоді хтось з учнів запитав: «Яке ж значення має вода?»

    Учитель усміхнувся.

- Я чекав, що ви запитаєте мене про це. Я це зробив для того, щоб довести вам, якими б ви не були зайнятими, завжди знайдеться небагато часу і для пустощів.