Конспект уроку"Драма-феєрія Лесі Українки"Лісова пісня".Джерела твору,багатство змісту.

« Лісова пісня » Лесі Українки. Джерела твору, багатство змісту.

МЕТА:

• Розкрити зміст драматичного твору, з’ясувати історію написання, жанрову специфіку, символіку та проблематику твору;
• Формувати у студентів уміння творчо працювати, спонукати до самостійної дослідницької роботи;
• Розвивати усне мовлення;
• Виховувати почуття гордості за синів та дочок України, любов до української літератури.

ТИП ЗАНЯТТЯ: вивчення нового матеріалу.

ОБЛАДНАННЯ: портрет Лесі Українки, проектор, мультимедійна презентація до твору «Лісова пісня», мультимедійна презентація «Що таке кохання?», малюнки студентів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. З’ЯСУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ СТУДЕНТІВ.ОБМІН КОМПЛІМЕНТАМИ.

2.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Вступне слово викладача.

  «Геній  в умовах заблокованої літератури», - так назвала Ліна Костенко Лесю Українку. Дійсно, у важкий час жила поетеса. «Мені видається, що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди,  що понатирали кайдани та ярмо неволі, і всі бачать тії сліди і мені сором за себе…», - так писала Леся Українка писала у листі до брата М.Косача. Їй хотілося волі, безмежної, всеохоплюючої.

Воля… Таке солодке слово для всього живого. Чого варте життя без волі? Тільки на волі можна відчути себе людиною, і тільки на волі можна співати пісні. І Леся Українка, всупереч «під,яремному життю» великої Росії, де панували «голод, неосвіченість, злодійство, лицемірство», співає пісні про волю.

Слово «пісня» поетеса вживає часто. Ряд поетичних творів мають назву «Пісня» чи «Пісні». І драматичний твір теж назвала «Лісова пісня».

«Лісова пісня» - прекрасна казка про любов і зраду, про силу і незахищеність, безоборонність природи. Твір примушує замислитись над змістом життя, закликає до гармонії буття, до миру з власною душею , проголошує гімн єднанню людини і природи, сприймається як глибинний твір про високе, гуманне призначення людини, про роль мистецтва у розбудженні духовних начал людини.

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ ЗАНЯТТЯ (запис у зошити).

Отже, на заннятті ми ознайомимося з історією написання твору, жанровою специфікою, символікою та проблематикою твору. Для цього студенти працювали  в групах над випереджувальними завданнями

І група – «Дослідники».

1. Історія написання, назва твору.

  А тепер послухайте історію написання драматичного твору. Ми дослідили спогади самої Лесі Українки та її листи до рідних та близьких людей і з’ясували, що:

« Лісова пісня » булла написана Лесею Українкою влітку 1911 року протягом 10-12 днів. «Народилась» вона з туги за рідним краєм. «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними», - писала вона. У цьому ж самому листі вона зазначає: «Лісову пісню» я потім так від хорувала, що боялася повороту зимової історії. Писала «Лісову пісню» Леся Українка натхненно, до самозабуття, легко і геніально!

Головне джерело « Лісової пісні» - волинські повір’я та легенди.

Також у листі до матері (Олени Пчілки) Леся Українка писала: «Я й здавна тую Мавку «в умі держала», оце аж з того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом… Потім я в Колодяжному  в місячну ніч бігала самотою в ліс ( ви того ніхто не знали ) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували у дядька Лева Скулинського».

Головний образ «Лісової пісні» , виношений Лесею впродовж життя, - Мавка.

Її сестра Ольга згадує: «Пішли до лісу… то було урочище Нечимне з великим бездонним лісовим озером… Кругом озера був старий густий ліс…

… У дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами  і стріхою, з четвертого боку шопа була відкрита у бік озера. У тій шопі на сіні ми ночували, тоді були саме місячні ночі, і Леся навіть в ночі мала перед очима той краєвид із «Лісової пісні». У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. І Дядько не палив у хаті, а клав огнище надворі… Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи коло вогнища, почули ми багато, багато оповідань про ліс, про озеро, про звичаї, всяку силу лісову, водяну, польову та відносини між ними та людьми».

Проаналізувавши лист Лесі до сестри Ольги від 9 листопада 1911 р. і лист до матері від 2 січня 1912р., можна наголосити на їхніх трьох головних позиціях:

1. «Зачарував мене сей образ на весь вік».
2. « Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер прийшов уже слушний час».
3. « Після неї ( після написання «Лісової пісні» ) я була хвора і досить довго приходила до пам’яті… і тепер чогось мені шия і плече болять, наче я мішки носила».

2. Робота над заголовком драми.

Слово викладача.

Серед фольклорних творів, на які такий багатий наш народ, чи не перше місце посідає пісня. Використавши в назві своєї п’єси слово пісня, авторка висловила тим свою надію , що її ідея, її твір будуть вічні. Маючи ще й музикальні здібності, Леся Українка розуміла, що пісня й народ взаємопов’язані між собою. Отже, поки існуватиме життя на землі, доти існуватиме й пісня, бо вона – вічна.

«Дослідники».

Чому Леся Українка обрала форму «лісова», а не, скажімо, «лісна». Щоб з’ясувати це питання, звернімося до семантики таких слів: « лісник  і  « лісовик» . Лісник – це людина, яка  оберігає ліс. Але вона гість у лісі, а лісовик – міфологічна істота, яка є господарем лісу. Отже, « лісна пісня» пісня про ліс. А «лісова пісня» - це пісня лісу; пісня, створена в лісі.

• Але чому саме пісня, а не казка чи поема?

Пісня – це музичний твір.

Музика – це ознака духовності, це душа народу, витвір людської душі. Музика зв’язує світ людини й природи.

«Мені завжди здається, що коли де можна побачити вдачу народу, то се скоріше в народних піснях…».

   ІІ група – «Літературознавці».

3. Жанр твору. 

Леся Українка довго не могла визначити, до якого жанру належить її твір. Після довгих вагань вона назвала її драмою-феєрією. Послухайте, я к пише Леся Українка у листах до рідних, знайомих про свої пошуки у виборі жанру драми.

• «Написала драму-поему в 3-х діях за 10 днів…»
• «Сього літа… написала «драму-ферію»… Се властиве драма-казка…, по термінології Гауптмана…, але я не знаю, як би се могло по-нашому зватись» (9.11.1911)
• «От досада, що ніяк не можна по-нашому перекласти - «драма-феєрія». Як би його сказати? Драма-казка чогось незграбно, правда?»

                                                                                           (20.12.1911)

• «Я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не «провалу» боюся, а переміни мрії в бутафорію»                                 (24.05.1912)

Що ж таке драма-феєрія?

Феєрія в перекладі з французької означає «циркова або театральна з казковим сюжетом, сценічними ефектами й трюками»

Драма – це літературний твір, призначений для постановки на сцені, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажів. Усе це якраз і властиво п’єсі «Лісова пісня».

у драмі-феєрії змальовано картини двох протилежних світів.

Перший – вільний, незалежний, до якого тягнеться і людина, і природа, а другий – рабський, хижацький, заздрісний, для якого немає нічого святого, для якого не існує традицій, звичаїв, де все святе нехтується.

Особливості драми-феєрії:

• Фантастично-казковий сюжет;
• Дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;
• Відбуваються надзвичайні історії.

Обговорення жанрової специфіки драми «Лісова пісня».

4.Фольклорна основа твору.

Слово викладача.

Драма «Лісова пісня» побудована на багатій фольклорній основі. Леся Українка чудово знала українську міфологію, високо цінувала духовні надбання – пісні, легенди, думи, казки. «Я взагалі маю щастя до етнографії», - писала вона до Михайла Драгоманова. Силу таланту, красу поетичного слова втілила Леся Українка у створених її уявою міфологічний образах.

III група – «Етнографи»

Фольклорна основа твору та образи драми-феєрії.

Лукаш. Ім’я Лукаш означає «світло», «народжений при сході сонця». Почувши награвання сопілки, вся природа пробуджується ніби при сході сонця.

Мавка. У словнику Б. Грінченка, зазначено: «Мавка (навка) – дитя жіночої статі, яке вмирало нехрещеним і перетворювалося в русалку». У «Лісовій пісні» ця міфічна істота виступає в ролі лісової русалки, ім’я якій поетеса дає Мавка.
Дядько Лев. Ім’я Лев Леся Українка обрала невипадково. Проте її дядько Лев символізує не звірячу хижість і безмежну силу, а навпаки – силу розумну, справжню людську доброту й закоханість у все лісове царство.

Килина. У перекладі з грецької означає «орлина» від «орел».

Цей образ (у «Лісовій пісні») є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, у якої немає нічого святого.

Русалка. За народними повір’ями, Русалка – це казкова водяна істота в образі гарної і вродливої дівчини з довгим розпущеним волоссям й риб’ячим хвостом. Бувають русалки не тільки водяні, а й лісові, польові, гірські та інші.

Водяник. За народними переказами, це злий дух, що живе в річках, озерах і болотах, і приносить людям нещастя, злидні тощо. У «Лісовій пісні» він добрий. Русалка називає його татом, татусем.

Лісовик. Слов’яни вірили, що  кожному лісі був свій лісовик, від кого залежало вдалим чи ні буде полювання.
У «Лісовій пісні» Лісовик – це малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барвів кори, у волохатій шапці з куниці.

Потерча (Потерчата). За народним віруванням, потерча – це дитина, яка померла нехрещеною. Лесині Потерчата – це двоє маленьких бліденьких діток у біленьких сорочечках, які виринають з-поміж латаття. Потерчата (у «Лісовій пісні») – це позашлюбні маленькі діти (байстрята), які померли нехрещеними.

Перелесник – міфологічна істота. За народними переказами, - спокусник. Його ще інакше називають біс, чорт, який у вигляді вогняного змія (метеора) літав до жінок, спокушав їх, а на ранок зникав.

Куць. За народним уявленням, - це чортик, «панич». Чорти чинять чимало зла роду людському, вони завдають шкоди господарству, насилають на людей Злидні (подібні до тих, що змальовані у «Лісовій пісні»).

Злидні – це матеріальні нестатки, бідність.

У драмі – феєрії Злидні виступають як міфічні завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим людям. Злидні тільки й ждуть, щоб їх покликали.

Мати. імені матері Лукаша мі не знаємо. Авторка його не називає. Чому? Гадаємо, що не випадково. Якби Леся Українка дала ім’я Лукашевій матері (Марина, Катерина чи ще як), то можна було б думати, що тільки ця мати (Марина чи Катерина) мріє про збагачення, а всі інші кращі, добрі й лагідні, беззаздрісні. Очевидно, річ у тім, що Лукашева мати – це персонаж, який втілює риси характеру не тільки матері Лукаша, а сотень таких, як вона.

 Отже, нічого випадкового у творі Лесі Українки немає. У цьому виявляється ще одна грань таланту поетеси. Таким чином, усі слова, назви драми-феєріі «Лісова пісня» заздалегідь обдумані, ґрунтовно виважені поетесою.

• А  які ж проблеми порушує Леся Українка у драмі-феєрії? (Студенти називають та узагальнюють).

5.Основні проблеми драми «Лісова пісня»:

• Як поєднати духовне і матеріальне, мрію й буденність;
• У чому покликання людини;
• Людина й кохання;
• Людина й навколишнє середовище;
• Народ, людина й боротьба;
• Народні традиції, зв'язок поколінь.

6.Проблема людина й кохання.

Слово викладача.

А тепер ми зупинимося на проблемі, яка, на мою думку, хвилює вас найбільше, - проблема людина й кохання.

 Кохання. Раптове і несподіване. А за ним надія і натхнення.

 Це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. Розбити її означає навіки зранити гострими скалками душу, зламати ніжну квітку, напоєну п’яним вином щастя.

 1897 рік подарував Лесі невимовну радість: перебуваючи на лікуванні в Криму, вона познайомилась і заприятелювала з Сергієм Мержинським, який став для неї і політичним наставником, і найближчим другом, і … коханим. Їхні взаємини тривали лишень неповних чотири роки, але саме вони, ці безжально короткі літа, наповнили Лесину душу і світлими надіями, і щемливою радістю, і справжнім щастям…

 Але в 1900 – на початку 1901 року Ларисі Петрівні довелося пережити одну з найтяжчих своїх життєвих драм, а точніше, справжню трагедію серця… Дорога Лесі людина Сергій Мержинський поволі згасав у Мінську від сухот. Сама нездорова, ледве поправивши своє здоров’я, вона, всупереч волі батькі, їде до Мінська, щоб у найважчий час бути біля «дорогого друга». Яку силу волі треба було мати, щоб узяти у свої руки догляд за тяжко хворим чоловіком, піклуватися, втішати… і писати листи від його імені іншій жінці, котру він кохав!

 Страшні часи і дні чекання кінця… Рятувала робота. Біля ліжка Мержинського Леся писала. З цього полум’я горя і нерозділеної любові вона винесла одну з найкращих своїх драм – «Одержима». Він помер у неї на руках січневої ночі.

7. Прочитайте поезію. Які почуття висловлює поетеса?

Уста говорять: "Він навіки згинув !"
А серце каже :"Нi, він не покинув !"
Ти чуєш як бринить струна якась тремтяча?
Тремтить-бринить ,немов сльоза гаряча ,
Тут в глибині i б'ється враз зi мною:
" Я тут, я завжди тут. Я все з тобою!"
I кожний раз, як стане він бриніти ,
Тремтять в моєму серці тiї квіти ,
Що ти не міг їх за життя зірвати ,
Що ти не хотів їх у труну сховати ,
Тремтять i промовляють враз зо мною:
"Тебе нема, але я все з тобою !"
25 липня 1907 року Леся виходить заміж за Климента Васильовича Квітку. Людину, яка через все життя пронесла любов до Лесі, не бажаючи поєднувати свою долю ні з ким іншим .
- А що ж кажуть про кохання наші герої?

8. Iнсценiзацiя уривка з твору "Лісова пісня "Лесі Українки
Русалка. Ти плачеш, Мавко?
Мавка. Ти хіба ніколи не плакала, Русалонько?
Русалка. О, я! Як я заплачу на малу хвилину, то мусить хтось сміятися до смерті!
Мавка. Русалко! Ти ніколи не кохала ...
Русалка. Я не кохала? Нi, то ти забула, яке повинне буть кохання справжнє! Кохання-як вода, - плавке та бистре, рве грає, пестить, затягає й топить. Де пал-воно кипить, а стріне холод-стає мов камінь. От моє кохання!А те твоє - солом’яного духу дитина квола. Хилиться од вітру, під ноги стелиться. Зостріне іскру - згорить, не борючись, а потім з нього лишиться чорний згар та синій попіл, коли ж його зневажать, як покидьку, воно лежить i кисне, як солома, в воді холодній марної досади, під пiзнiми дощами каяття.

Мавка(підводить голову). Ти кажеш - каяття ?
Спитай березу ,чи кається вона за тiї ночі, коли весняний вітер розплітав її довгу косу?
Русалка. А чому сумує?
Мавка. Що милого не може обійняти, навіки пригорнути довгим віттям.
Русалка. Чому?
Мавка. Бо милий той весняний вітер.
Русалка. Нащо було їй такого?
Мавка. Бо він був ніжний, той весняний легіт, співаючи, їй розвивав листочки, милуючи розмаяв їй віночка i, пестячи, кропив росою косу... Так, так … Він справжній був весняний вітер, та іншого вона б не покохала.
Русалка. Ну, то нехай тепер жалобу спустить аж до землі, бо вiтра обійняти повік не зможе - він уже пролинув.
Мавка(тихо, з глибокою журбою). Так... Він уже пролинув...

9. Презентація "Що таке кохання?" (Студенти зачитують висловлювання видатних людей про кохання.)

• Бути коханим-це більше, ніж бути багатим,бо бути коханим-значить бути щасливим.(Тiльє)
• Справжня любов не знає міри i кордонів (Проперцiй).
• Любов є нічим іншим, як бажанням щастя iншiй особі (Юм).

Викладач. А що для вас означає кохання? (Студенти вiдповiдають)
Розкажіть про кохання Мавки i Лукаша. Як розумієте слова Мавки: "Що ж мені суджено: щастя чи мука?" Чи була щасливою Мавка в коханні?
Яке ваше уявлення про щастя? У чому ви вбачаєте своє щастя? Воістину правдиві слова філософа: "Бути коханим-це більше, ніж бути багатим, бо бути коханим - це значить бути щасливим!"

III.Узагальнення вивченого матерiалу .
IV.Пiдбиття пiдсумкiв занняття.Рефлексія.
На занятті я дізнався…

Мені не зовсім зрозуміло…

На все життя я запам’ятаю…

Найнеобхiднiша умова людського життя - воля. Тільки вільна людина, вільний народ можуть жити повноцінним життям i на повну силу розвинути свої духовні сили .
Краса людських взаємин у любові; а любов, як відомо, - це почуття без розрахунків .
Мистецтво - це краса, яка дає людині духовність.
Природа прекрасна, а людина у своїх стосунках з нею має цінувати i оберігати її.
V. Домашнє завдання.

• Написати твiр-мiнiатюру на тему: "У чому сенс життя?"
• Скласти цитатний план до образу Мавки.