Конспект уроку з літератури рідного краю з української літератури 8 клас

«Додаток 14»

Тема: Леся Степовичка (Олександра Булах)  «Монолог Дмитра Яворницького»

Мета: продовжити знайомити школярів з творами митців рідного краю, аналізувати твори, визначати їх ідейно – тематичне спрямування;

розвивати пам’ять, увагу, грамотно висловлювати власні думки, формувати кругозір;

виховувати почуття поваги до історії до рідного краю, почуття патріотизму.

Обладнання: портрет Лесі Степовички, Дмитра Яворницького, збірки творів поетеси, фотоілюстрації музею імені Д.Яворницького.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Хід уроку

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Відповіді на питання:

• Назвіть, кого з поетів рідного краю ви знаєте?
• Охарактеризуйте основні мотиви творчості цих поетів?
• Які прочитані твори митців рідного краю вам запам’яталися? Чим саме?
• Які види лірики ви знаєте?

ІІІ.ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

ІV.РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

     На мультимедійній дошці висвітлені дати: 21 травня 1952 року, 1976 рік, 1989–1999 роки, 1994–1995 роки, 2002–2012 роки, 2012 рік. Учні слухають розповідь вчителя з біографії Лесі Степовички і занотовують в зошити.

Вчитель:  Леся Степовичка, справжнє прізвище Олександра Булах народилася 21 травня 1952 року в селі Петриківці Царичанського району на Дніпропетровщині.

      Навчалася в українській школі-інтернаті № 5, закінчила українську школу-інтернат № 1 м. Дніпропетровська.

       Працювала швачкою, різноробочою на заводі. У 1976 році з відзнакою закінчила романо-германське відділення (стаціонар) філологічного факультету Дніпропетровського державного університету та аспірантуру при кафедрі німецької мови ДГУ.

        Спеціальність — філолог-германіст. Автор кандидатської дисертації з германістики. Тривалий час викладала на кафедрі німецької мови ДГУ й на кафедрі іноземних мов Дніпропетровського металургійного інституту. Закінчила курси гідів-перекладачів (1998).

        У 1989–1999 працювала перекладачем в Україні, ФРН, Австрії, Люксембурзі, Бельгії. У 1994–1995 роках проживала в Західному Берліні.

Член Національної Спілки письменників та Національної Спілки журналістів України.

        У 2002–2012 роках — голова правління Дніпропетровської обласної письменницької організації НСПУ, член Ради та член Президії НСПУ (Київ). З квітня 2012 працює завідуючою літературною частиною Дніпропетровській філармонії.

        Член Всеукраїнського Жіночого товариства імені Олени Теліги.

Заступник голови Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської ГО Українсько-австрійське товариство «Галіція».

        Член Всеукраїнської ГО відродження німців «Відродження» Член громадської організації «Петриківське земляцтво».

       Автор поетичних книг «Галатея», «П´ємонт — недалеко», «Стоїмо на зоряному протязі», «Медитації пташиного крила», публіцистичного роману-есе «Біла ворона», роману «Шлюб з келихом пільзенського пива», книги поезії та прози «Стернею долі», книги прози «Німці в городі» та ін. Переклала на німецьку мову книгу казок О. Крилова «Кот Василий». Співавтор збірок «Львів у серці січеславців», «Місяця серця, любовна лірика ХХ сторіччя». Вірші перекладені на російську мову та іврит, друкувалися в ЗМІ Австралії, США, Чехії, Ізраїлю.

         Твори Лесі Степовички увійшли до Всеукраїнських альманахів «Україна — твоя Батьківщина», «Калинове серце», «Слово, твоя Батьківщина», до книги "Посмішка чорного кота, до поетичної антології "Луни серця. Любовна лірика ХХ-го століття".

         Автор проекту, голова редакційної колегії та упорядник книги нарисів і есе «Слово про літературу та письменників Придніпров´я».

        Друкувалася в журналах та альманахах «Літературний Чернігів», «Воля і Батьківщина», «Дзвін», «Перехід-IV», «Світ дитини», «Бористен», «Кур´єр Кривбасу», «Січеслав», «Вітчизна», «Ятрань», «Соборність», «Лель», «Носоріг літературний», «Київ», «Море»,«Україна», «Золота пектораль», «Березіль», «Буковинський журнал», «Рідний край».

        Дипломант літературного конкурсу ім. О. Гончара журналу «Бористен» .Лауреат обласних літературних премій ім. Івана Сокульського, імені Валер´яна Підмогильного , імені Дмитра Кедріна, Всеукраїнських премій «Благовіст».

       Дипломант конкурсу «Світоч Придніпров´я» у номінації «Кращий діяч культури Придніпров´я-2008». Дипломант міського конкурсу «Сузір´я муз Дніпропетровська» (номінація «Краще видання» за книгу «Сяєво Жар-птиці».

       Нагороджена Почесними відзнаками Національної Спілки письменників України, Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» ,Нагороджена Грамотою Всеукраїнського товариства імені Олени Теліги «За активну громадянську позицію, за самопожертву в ім´я України» , Грамотою Всеукраїнського товариства «Просвіта»ім. Тараса Шевченка «За вагомий особистий внесок у справу будівництва і зміцнення Української держави та з нагоди 140-річчя Товариства "Просвіта".

        Заслужений працівник культури України.

 Перевірка роботи. Учні по черзі називають дати і події, що відбувалися в житті Лесі Степовички.

Вчитель:

 - Діти, чи повинні ми бути обізнаними в питанні історичного минулого нашої країни, чому?

 - Хто такий Дмитро Яворницький? Що ви знаєте про цю знамениту особистість?

Учень отримав попереднє завдання підготувати короткі відомості про Дмитра Яворницького.

       Д.І. Яворницький був фундатором вивчення історії козацтва. Праці вченого присвячені історії Запорізької Січі і сьогодні є неоціненним джерелом свідчень про славне минуле наших пращурів.
       У 1891 році "за свою излишнюю любовь ко всему украинскому" російським урядом вченого заслано у вигнання в степи Середньої Азії.
        З весни 1894 року до весни 1895 вченому дозволено працювати наїздами в московських архівах і бібліотеках, що набагато полегшило написання третього тому "Истории запорожских козаков" .

        Своєю романтичною закоханістю у запорожців Д.І. Яворницький заохочує не одного художника до відтворення героїчних сторінок Запорізької Січі. Він був діяльним порадником І. Рєпіна у створенні славетної картини "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" й навіть позував йому в одязі січового писаря. До нього зверталися за порадами великі артисти: М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський.
         З 1902 року Д.І. Яворницький завідував музеєм старожитностей Катеринославської губернії (тепер Дніпропетровський обласний історичний музей). Музей, по суті, був створений його руками й став для нього другою домівкою.
         Великі заслуги вченого історика перед наукою. Він зібрав матеріал для складання словника української мови на 60 00 слів, великих збірників народних пісень, казок, байок, розкопав понад 1000 курганів.

Вчитель: Україна завжди пишалася своїм героїчним минулим, своєю історією, своїми видатними особистостями. Саме про них було написано багато творів, складено безліч пісень, в яких уславлювалися героїзм, мужність, любов до України. Одним із них був Дмитро Яворницький. Про цю неординарну особистість написано чимало творів: драматичних В. В. Савченко «Народжений під знаком Скорпіона», прозових В. Селіванов (Буряк) «Дмитро Яворницький» та численних поетичних творів

М. О. Сарма-Соколовський «Остання Січ. Дм. Яворницькому», Яр Славутич «Дід із Січеслава. Пам’яті Д. І. Яворницького».  Зокрема до цієї теми звернулась і Леся Степовичка у вірші «Монолог Дмитра Яворницького».

Виразне читання поезії «Монолог Дмитра Яворницького»

«Працюй, працюй, допоки стане сили,

 І не зважай, що плещуть вороги».

 «Допоки руки служать, краю милий,

 Не пожалію серця і снаги!» -

 Так я чинив, і розступались води,

 і оживали древнощі святі.

 І отаман Сірко на бій виходив,

 і шаблі блискали на сонці золоті.

 Століття – мить, для вічності – дрібниця,

 Кістки в землі, а кров влилась – в зорю.

 Я не пропав, ваш характерник Яворницький,

 іду музеєм, з вами говорю.

 Ну як ти тут без мене, Дике поле?

 І ви, баби мої, я так вас всіх люблю!

 Вам, бачу, стало більше волі й долі,

 Чому ж я й досі неспокійно сплю?

 Торкнуся кобзи, і струна озветься,

 і скрипне віз чумацький в тиші зал.

 Працюйте, сестри, не шкодуйте серця!

 Ще віз отой не все вам розказав!

 Ще пирхне коник – де ти, Калнишевський?

 І чайка скрикне – і впаде полуда з віч:

 була цариця тут, та друга, а не перша,

 а першою була – Козацька Січ!

 Співають кобзарі. їх Дніпр сивий слуха,

 і диха степ, і Час, що не пощез.

 Де мій ціпок? Подайте капелюха!

 Ну, я пішов. Побачимося ще.           

 Аналіз поезії за допомогою вчителя.

–    Заради якої високої мети ліричний герой вибрав собі гасло «працюй, працюй, допоки стане сили»?

–   Який наслідок мала така наполеглива праця?

–    Як зрозуміти рядки      

Століття – мить, для вічності – дрібниця,

Кістки в землі, а кров влилась – в зорю.

Я не пропав, ваш характерник Яворницький,

іду музеєм, з вами говорю.

–   Заради чого мають працювати, на думку ліричного героя, кам’яні половецькі баби із колекції історичного музею?

–   Чому першою царицею для ліричного  героя була Козацька Січ?

–    У яких рядках висловлює поетеса надію на те, що справа

Д.І. Яворницького буде жити вічно?

–  До якого жанру лірики належить поезія? Доведіть.

–   Визначте тему поезії та ідею поезії.

•  Чому, на вашу думку, автор використовує форму монологу, подаючи образ Д. Яворницького як реально живої людини?

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Відповіді на питання

1. Що ви дізналися про поетесу Лесю Степовичку?

2.Складіть іформаційне гроно щодо характеристики Дмитра Яворницького.

3.Чи маємо ми, українці, пишатись Д.Яворницьким? Відповідь обґрунтуйте

VІ. ОГОЛОШЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати листа до Дмитра Яворницького