Лінійка присвячена Дню Перемоги

Святкова лінійка до дня Перемоги

Мета. Виховувати в учнів любов до рідної землі, до незалежної  держави. Формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до учасників Великої Вітчизняної війни, сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, вболівати за майбутнє країни.

Зміст заходу

Учні шикуються на шкільному майданчику. Лунає пісня «День Перемоги».

Ведучий 1. Ліцей рівняйсь! Під державний прапор України струнко! Прапор внести! Рівняння на прапор!

Лунає марш. Виносять прапор.

Виконання гімну України.

Ведучий 1. Вільно. Святкову лінійку з нагоди святкування 70 річниці Великої перемоги оголошуємо відкритим.

 

Читець 1.

Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках,

В цей день завжди нестимуть люди квіти.

Не обміліє пам’яті ріка

В серцях нащадків буде вічно жити.

 

Ведучий 2. Напередодні святкування дня перемоги у цей неспокійний для нас час  хочеться нагадати, що українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина має славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо переживає  найважчі випробування  і ніколи не скориться.

 

Ведучий 1. Ми можемо пишатися тим, що Украна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

 

Читець 2.

Пройшла війна стежками долі

 Там, де тепер цвітуть сади,

 Де хліб росте на мирнім полі,

 Війна залишила сліди.

 Вогонь війни спалив чимало

 І юних доль, і чистих мрій.

 Лише надія не вмирала,

 Коли солдати йшли у бій.

 Вітчизну рідну захищали

 Вони від хижих ворогів,

 Життя любили та вмирали

 За рідний дім, за матерів.

 І пам'ятник бійцю-солдату,

 Що височить в моїм селі,

 Нагадує травневу дату –   ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ в тій війні.

 

Ведучий 2. Щороку 9 травня ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війну 1941-1945 рр., не щезне з пам'яті людської, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - Його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але ж хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

 

Ведучий 1. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.

 

Читець 3.

До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу „спасибі” тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги –
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім низько,
Усім хто не прийшов з війни!

 

Ведучий 2. У війни не жіноче обличчя…Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

 

Читець 4

Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де взривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.
Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.

 

Ведучий 1. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

 

Ведучий 2. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

 

Читець 5.

Мамо, я не вернусь,

Я до кінця тут буду,

В моїх роздертих грудях час зупиняє плин...

Знаєш, ця смерть комусь

Правди уроком буде,

Вірю, діждеться Суду кат, що мене убив!

Мамо, страху нема -

Страшно лише убивцям,

Зло їх спотворить лиця, наче гіркий дурман,

Довго їм ця зима

Буде кривава сниться

Спалахом блискавиці. Мамо, їх жде пітьма!

 

Читець 6. Тітієвська Анна

Рідна моя, не плач,

Буде катам розплата,

Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим,

Спалимо геть до тла

На волелюбних ватрах

Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди!

Мамо, прости мені,

Як пробачала часто,

Знаєш, не страшно впасти, гірше - коли проспав

Мить для звитяг борні...

Мамо, мій обрій гасне,

Я відчуваю ласку світлих очей Христа...

 

Ведучий 1.  Все далі і далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни, але ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто, не задумуючись, віддав своє життя в ім'я Свободи. У наших серцях ніколи не згасне пам'ять про людей близьких і зовсім невідомих - тих, хто боронив свій отчий край. Схилімо ж голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя. Прошу  вшанувати пам'ять солдатів  хвилиною мовчання.

 

(Хвилина мовчання)

 

Читець 7.

Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

 

Ведучий 2.  День Перемоги назавжди залишиться днем нашого національного тріумфу, символом героїчного минулого, величі духу і братства народів. Стійкість, мужність і самовідданість старшого покоління на полях битв і на трудовому фронті в ім'я перемоги над фашизмом – істинний приклад патріотизму для нащадків.

 

(Пісня «Перемога».)

 

Перемога

 

В цей день цвітуть салюти і чути дзвін пісень,
Не дай нам Бог забути який сьогодні день,
Не дай нам Бог забути, не дай нам Бог забути,
Не дай нам Бог забути про цей травневий день.
Страшні чотири роки ми йшли до цього дня,
Всі муки і тривоги ми випили до дна,
Крізь муки і тривоги ми йшли чотири роки,
Ми йшли до перемоги, а з нами йшла весна.

Приспів:
Перемога свята, перемога!
Свято миру, свободи, весни!
Чом тоді мої очі вологі?
Бо не всі повернулись з війни.
Сплять мільйони загиблих в окопах,
Це моєї країни сини.
Де була б ти сьогодні Європа?
Де була б ти якби не вони?

В цей день оркестри грають на радість дітворі,
І знову серце крають мелодії старі.
В цей день оркестри грають і знову серце крають,
І знову серце крають мелодії старі.
І сиві ветерани згадавши ту війну,
В цей день кладуть тюльпани до Вічного вогню.
І сиві ветерани в цей день кладуть тюльпани,
В цей день кладуть тюльпани до Вічного вогню.

Приспів

Сплять мільйони загиблих в окопах,
Це моєї країни сини.
Де була б ти сьогодні Європа?
Де була б ти якби не вони?
Перемога свята, перемога!
Свято миру, свободи, весни!

 

Ведучий 1.  Багатьом героям, полеглим на полях битв, не судилося побачити Велику Перемогу. Сьогодні, в річницю героїчного подвигу, немає поряд і багатьох з тих, хто, відстоявши свободу і незалежність Батьківщини, повернулися в післявоєнну розруху, мужньо подолали всі тяготи, відновили зруйновані міста і селища.

 

Ведучий 2.   Пам'ять про них непідвладна часу, як непідвладна часу любов до Батьківщини. Так було і буде завжди – і через десять років, і через сто, і через століття. Обов'язок нинішніх поколінь – бути гідними продовжувачами справи переможців, що вирвали країну з лап фашистів, що врятували її і зберегли прекрасною і квітучою. Щороку свято 9 травня служитиме нагадуванням – немає більшої цінності, ніж радість життя на вільній землі!

 

Читець 8.

Нехай історія не поверта війну,

Ми пам’ятаємо і мертвих і живих.

Хай люд стрічає весну осяйну –

І буде свято, лине пісня й сміх.

 

Ведучий 1.  Ми вистояли, ми стверджуемося як нація, як самостійна держава. Ми живемо! Так було й так буде, бо ми - великий народ! У нас є лише одна доля. Ім’я її – Україна!

 

Читець 9.

Україно, матусенько мила,

Нам без тебе не буде життя.

Ти на шлях незалежний ступила,

I назад вже нема вороття.

Не схиби ж, мій народе терплячий,

Бо без волі життя - не життя.

I хоч шлях наш до неї болючий,

Та назад - вже нема вороття!

 

Читець 10.

Ми хочемо без воєн жити,

Хай буде мир на всій землі!

Мир - це квіти у сонячних росах.

Мир - це радість малих і дорослих.

Мир — це усмішка в очах матусі.

Мир - це лани золотаво-русі.

Мир - це потоки весняні, сині.

Мир - це дружній танок при гостині.

Ми- це все, що у світі найкраще

Не забувайте цього ні за що!

 

Всі разом. Ми, молоде покоління України, завжди будемо пам'ятати героїчні подвиги нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни. Навічно залишаться в наших серцях імена героїв, які віддали своє життя за наше майбутнє. Ніколи не забудемо ми тих, хто, не шкодуючи свого життя, завоював свободу і щастя для прийдешніх поколінь. Ми будемо гідними нащадками того великого покоління. Ми вдячні вам за цю перемогу, за наше мирне життя, за те, що ви винесли всі позбавлення і жахи воєнного часу, і перемогли. Обіцяємо наполегливо вчитися, щоб бути гідними нашої великої Батьківщини, нашого героїчного народу.

 

Вчитель.

Вітаємо зі святом ще раз щиро!

Живіть здорові в щасті і теплі.

Бажаємо любові, світла й миру

На нашій рідній і святій землі!!!