Літературне свято "Кобзарю, ти для мене совість і закон"

Березень 2024 року

Захід до 210-ї річниці з дня народження Т.Г.Шевченка

Кобзарю, ти для мене совість і закон

Мета: вшанувати пам’ять про Великого патріота, зруйнувати типові міфи про Т.Шевченка, формувати культуру мовлення здобувачів освіти, пропагувати активність творчо та поетично обдарованих жителів територіальної громади

Під портретом Т.Г.Шевченка столик, на якому у певний момент з’являються пензлі, свічка, «Кобзар»

+ Презентація

Учитель. Тарас Шевченко – це одна з небагатьох історичних постатей України, яку хоча й сприймають та зображають по-різному, однак майже завжди та у всіх реґіонах країни оцінюють як позитивну.

Знак обраності сигналізує про себе владно і нав'язливо. Перекази, анекдоти, легенди, версії, чутки – все це оточує Шевченка з ранньої юності й до самої смерті. Соціальний статус теж нічого кардинально не змінює: про нього говорять і в час, коли він усього лише підневільний козачок на службі в брутального поміщика, і в час його легендарного петербурзького викуплення з неволі, і в час бурхливих презентацій його страшенно модної поезії у найвибагливіших салонах тодішньої України, і навіть у час далекого азійського заслання.

Цитата з есея Юрія Андруховича «Shevchenkoisok»:  

«Про нього казали, що він підкинутий простим селянам нащадок великокнязівського роду. Що він готовий очолити українсько-польське повстання на Правобережній Україні. Що кожен свій заробіток від малювання картин він тут-таки роздає мандрівним дідам.

Він любить співати – і всі плачуть, коли він співає. Крім того, він легкий у спілкуванні, говорить багато й цікаво, знає цілу купу смішних історій. Крім того, він упертий, непередбачуваний, від нього іноді струменіє моторошна енергія скандалу й непослуху. Він дещо вайлуватий, широкий у кості, не дуже добре танцює, але всіх зачаровує». 

І головне, будь-які іронічні або провокаційні тлумачення, які мали на меті зруйнувати монолітний позитивний образ Шевченка, почали прочитуватися як спрямовані проти України. Як ти ставишся до Шевченка, так ти ставишся до України,  як ти знаєш творчість Шевченка, так ти знаєш і минуле України, що ти цитуєш із творів Шевченка, так ти і бачиш майбутнє України.

Учні виходять на авансцену

Учень 1. У нас він будить волю, честь і гідність,

                За правду кличе на борню іти,

Учень 2. На світі всі знедолені і бідні

                Були для нього сестри і брати.

Учень 3. В дні радості, печалі і тривоги

                Йому віддаймо шану і уклін,

Учень 4. За мудрістю звертаємось до нього –

                І переможем. З нами – Бог і він!

Учень 1. Скиньте з Шевченка шапку.

                Та отого дурного кожуха.

Учень 2. Відкрийте у нім академіка.

                Ще одчайдуха-зуха.

Учень 3. Ще каторжника роботи.

                Ще нагадайте усім:

Учень 4. Йому було перед смертю

                Всього лише 47. (І. Драч)

Виходить Шевченко

Шевченко. Із своїх 47-ми років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях або під наглядом жандармів Російської імперії і тільки 10 років – вільною людиною.

Імператриця (голос із залу). Как же, вольною людіною… Ха-ха… Вот ви, хахли, нєблагодарниє! Ми викупілі вашего Шевченку… Царіца єво викупіла, а он вмєсто благодарності єйо шельмавать начал…

Шевченко. Придбати квиток лотереї і викупити з кріпацтва – далеко не одне і те ж!

Ведучий 1. Що може бути гіршим за неволю? Тільки безнадія, зневіра. Це знали наші пращури, тому звільнення побратимів було святою справою. Ходили землею Криму ченці, дізнавалися пішаниці про проданих у рабство – і заносили імена у свій список, який тримали у голові. Мандруючи Україною, співаючи думи та козацькі пісні, пішаниці розповідали про полонених та збирали кошти для їхнього визволення. Після роздержавлення Козацької республіки визволення чи викуп з неволі стало справою честі нащадків січовиків. 

Ведучий 2. Саме за такою традицією 4 травня 1838 р. в Петербурзі відбулася лотерея, отримані кошти якої пішли на викуп з кріпацької неволі в пана Енгельгардта українського художника Тараса Шевченка. Хто ж брав участь у викупі Шевченка з неволі?

На екрані з’являються портрети тих, хто брав участь у викупі Т.Шевченка з кріпацтва: Івана Сошенка, Апполона Мокрицького, Євгена Гребінки, Олексія Венеціанова, Василя Григоровича, Василя Жуковського, Михайла Вієльгорського, Карла Брюллова, Юлії Адлерберг-Баранової, Петра Соколова.

Учні виходять на авансцену

Учень 1. Іван Сошенко – українець. За текстом повісті «Художник», саме він помітив хист до малювання молодого Шевченка, який змальовував скульптури у петербурзькому Літньому саду. Іван Сошенко – художник, учень Академії мистецтв в Петербурзі. Він родом із Черкащини, тобто земляк Тараса.

Учень 2. Апполон Мокрицький – українець. Він – славний нащадок козацького роду з Пирятина на Полтавщині.  Учень основоположника української літератури Івана Петровича Котляревського та найвідомішого художника Російської імперії Карла Брюллова. Мокрицький – друг Івана Сошенка. Друзі знімали квартиру у тому ж домі, в якому жив Євген Гребінка.

Учень 3. Євген Гребінка – українець. Точніше – українець із Пирятина, нащадок козацьких родів Гоголя та Чайки-Чайковського. Письменник, видавав у Петербурзі літературний альманах «Ластівка». Проводив поетичні зібрання, на які з 1837 року був запрошений і Шевченко. «Хрещений батько» першого видання «Кобзаря». Шевченко йому присвятив поезію «Перебендя».

Учень 4. Олексій Венеціанов – грек. Трійця – Сошенко, Мокрицький і Гребінка – були знайомі з відомим художником Олексієм Венеціановим. Венеціанов – син грека з Ніжина Фармака-Венеціано та українки –  був учнем портретиста, академік Імператорської Санкт-Петербурзької академії мистецтв Володимира Боровиковського, до речі, також українця за походженням. Венеціанов був учителем Івана Сошенка, Апполона Мокрицького та товаришем Євгена Гребінки.

Учень 5. Василь Григорович – українець. Олексій Венеціанов працював разом із Василем Григоровичем – професором Академії мистецтв і родичем по материній лінії Апполона Мокрицького. Василю Григоровичу Тарас Шевченко присвятив поему «Гайдамаки».

Учень 6. Василь Жуковський – росіянин українського походження. Василь Григорович та Олексій Венеціанов товаришували з відомим поетом Василем Жуковським (вихователем спадкоємця царського престолу Олександра І). Василю Андрійовичу і представили художника-початківця Шевченка. Василь Жуковський знав тяжкість кріпацької долі, бо сам був позашлюбним сином туркені-полонянки, узятої в полон росіянами при штурмі Бандер у серпні 1770 року, та російського поміщика українського походження Опанаса Буніна (прадіда Нобелівського лавреата Івана Буніна).

Василь Жуковський називає Шевченка «алмазом в кожусі» і дбає про звільнення талановитого юнака з кріпацтва. Тарас Григорович присвятив йому поему «Катерина».

Учень 7. Карл Брюллов – француз. Саме портрет Василя Жуковського був намальований Карлом Брюлловим для розіграшу в лотерею, щоб викупити Тараса з кріпацької неволі.

Карл був нащадком матері (німкені) та батька (француза) Брюлло. За «величайшим» указом Олександра І світового рівня художник отримав до свого прізвища суфікс – ОВ (БрюллОВ), який сповіщав іноземцям про підданство  Росії. За легендою, коли Карл отримав дозвіл виїхати з Росії, то зняв одяг і викинув його, бо не хотів брати з собою навіть пилюку Росії-мачухи.

Учень 8. Михайло Вієльгорський – поляк. Написаний Великим Карлом портрет Жуковського був розіграний у палаці польського графа Михайла Вієльгорського – віолончеліста і композитора, друга Василя Жуковського. Імпреза відбулася, але бажаної суми для викупу (2500 карбованців, це ціна  45 кг чистого срібла) так і не було. Тоді Брюллов, Жуковський і Венеціанов започаткували збір коштів у складчину, і всі вище названі особи надали кошти.

Учень 9. Юлія Адлерберг-Баранова – німкеня. Вона – графиня, німкеня, гофлейстриня, статс-дама, вихователька дочок Миколи І – була однією з учасників збору коштів.

Учень 10. Петро Соколов – росіянин. Він був єдиним росіянином за походженням, який доклав свої гроші до викупу Шевченка. Петро Соколов – художник, родоначальник російського акварельного портрета, чоловік сестри Карла Брюллова Жулі (Юлії).

Шевченко. Після викупу Шевченко напише у своєму Журналі: «Живу, учусь, нікому не кланяюсь, окроме Бога – велике щастя бути вільним чоловіком!».

Ведучий 1. Як же продуктивно впливає воля на людину! Навчання у Академії мистецтв у самого Карла Брюллова, відвідування бібліотек, театру, виставок, читання класиків, участь у конкурсах. Визнання не забарилось: три срібні медалі за малюнок з натури, за картини олійними фарбами «Хлопчик-жебрак дає хліб собаці», «Циганка-ворожка». (Кладе на стіл біля портрета пензлі).

Шевченко став у Петербурзі модним портретистом і почав заробляти добрі гроші. Він відвідував гарні ресторани, носив вишуканий одяг. Слава і багатство поселилися у квартирі Шевченка! Але..

Ведучий 2. «Малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство», – тонко помічено геніальним Леонардо да Вінчі. Не випадково в історії світової культури поєднання в одній особі живописця і поета не було одиноким випадком. Очевидно, це доля щедро обдаровує творчі натури, яким затісно в межах одного виду мистецтв. (Запалює свічку, ставить на столі біля портрета). Поезія – це свічка, яка запалює вогонь у душах людей.

Ведучий 3. Олександр Афанасьєв-Чужбинський у поезії «Шевченкові» писав:

Гарно твоя кобза грає, любий мій земляче,

Вона голосно співає, голосно і плаче.

І сопілкою голосить, бурею лютує,

І чогось у Бога просить, і чогось сумує.

Ні, не люди тебе вчили, мабуть, сама доля,

Степ, та небо, та могили, та широка воля.

Шевченко.          Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує! Знать до Бога

І голос той і ті слова

Ідуть меж люди!..

         …Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Ведучий 3. 18 квітня 1840 року у віці 26 років Тарас Шевченко видав збірку «Кобзар», яка містила 8 поетичних творів. Поява «Кобзаря» змінила обличчя української поезії.

Учні виходять на авансцену. Звучить поезія  Михайла Заводовського (учні передають один одному «Кобзар»)

Учень 1. Беру «Кобзар», як хліб, з благоговінням,

Як тисячі людей «Кобзар» беруть.

Поезії великої промінням

Освітлюю душі своєї суть.

Учень 2. І відчуваю: так зростають сили,

Як днина прибуває навесні,

І за плечима тополині крила

Підносять догори блакить мені.

Учень 3. Беру «Кобзар» – безцінний скарб духовний

І, українцем будучи завжди,

Горджуся, що на українській мові

«Кобзар» я маю щастя осягти.

Учень 4. Беру «Кобзар» і вірую: допоки

На світі люди, житимуть слова:

«Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива».

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Ведучий 1. Поет мріяв про нове видання збірки. 8 березня 1847 року він записав: «Випускаю оце в люди другого «Кобзаря» свого ...». Але видання не

відбулося. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства, арешт поета перекреслили всі плани. І тільки в 1860 році в січні Шевченко отримав дозвіл на випуск «Кобзаря».

Ведучий 2. Мрія Т.Шевченка про «Другий «Кобзар»» збулася у наші дні у 2020 році. Видавництво «Андрій», що знаходиться в Кам’янському, видрукувало «Другий «Кобзар»» з передмовою Т.Шевченка.

Імператриця. Да еті малоросійскіє пьєскі і расскази прєочароватєльни.  Смєшной народ ви, хахли! Уморітєльно чітать о жидах, шинках, свіньях і пьяних бабах! Ето смєшно для наших утончьонних натур!

Ведучий 1. У передмові поет шкодує, що північні сусіди серед українських книжок вихваляють лише найгірше, а «патріоти-хуторяни» услід за ними підхвалюють оте, що є «преочаровательне!» для їхніх «утонченних» натур. А те «преочаровательне» – «жиди, шинки, свині і п’яні баби» – з погляду звичайного мужика є «дуже погано». Т.Г.Шевченко радить пізнати селянську натуру не коло шинків, а прочитати думи і пісні, послухати, «як вони співають, як вони говорять меж собою…».

Шевченко (читає з «Кобзаря»). «Отак-то, братія моя возлюбленная! Щоб знать людей, то треба пожити з ними. А щоб їх списувати, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнил і паперу. Отоді пишіть і друкуйте, і труд ваш буде чесним. А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму! У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще нехай судять люди.  …Не вдаваймося в тугу, братія, а молітесь Богу і работайте розумно, во ім’я матері нашої України… Амінь». (Екземпляр видання «Другий «Кобзар»» кладе на стіл під портретом).

Ведучий 2. Думи про сердешну Україну, про її долю роздирали груди, виймали серце, труїли душу Кобзаря.

Звучить вірш «Чи то недоля…»

Шевченко. … я так люблю мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За нею душу погублю! (задумується)

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю,

Караюсь, мучусь… але не каюсь!

Звучить 2 варіанти пісні  «Думи мої…»: українська народна пісня у виконанні Олега Дудко чи Василя Жданкіна і сучасна версія у виконанні Артема Пивоварова і Надії Дорофеєвої

Ведучий 1. У 1843 році при Київському університеті утворився таємний гурток «Київська молода». Гурток став основою для формування таємного масонського Кирило-Мефодіївського товариства. Братство очолювали професор Київського університету Микола Костомаров, службовець губернської канцелярії Микола Гулак, студент останнього курсу Київського університету Василь Білозерський. Головною політичною ідеєю братства було звільнення України з-під імперського гноблення, розбудова незалежної держави з демократичним ладом, створення федерації незалежних слов’янських держав.

Ведучий 2. Саме на цей час випала омріяна для Тараса Григоровича поїздка в Україну. А пізніше, у 1846 році, Т.Шевченко дістав посаду вчителя малювання при Київському університеті і їхав в Україну з твердим наміром залишитися. Програмні засади Кирило-Мефодіївського братства були близькими для молодого Шевченка. Хоча він і не був членом товариства, але часто відвідував засіданнях таємного гуртка, де читав власні вірші.

Ведучий 1. Твори Т.Г.Шевченка «Кавказ», «Сон», «Великий льох», «І мертвим, і живим…», «Заповіт» найрадикальніше відображали засади братства. Вони категорично заперечували самодержавство й закликали до негайного скасування кріпацтва. Саме ці поетичні твори складали основу арешту і найтяжчого вироку – 10 років солдатчини.

Ведучий 2. У найчорніші хвилини зневіри допомагала вистояти Т.Г.Шевченку мрія про рай на землі – під високим українським небом, потопаючи у вишневих садках, стоїть сільська хатина, де живе щаслива трудова родина.

Звучить пісня «Садок вишневий коло хати…»

Імператриця. О какой семьє ви гаварітє? За спіной у каждово вєліково мужа стоіт женщіна. Но развє можна вашево Шевченку назвать вєлікім, єслі за нєво даже наймічка  Лукерка нє пошла, і правільно здєлала.

Ведучий 4. Напрочуд точно описала Лукеру Полусмакову Ліна Костенко.

                  Той любить Фані Брон, той любить Беатріче,

                   Лауру, Ганську або Наталі.

                   Коштовні імена на бархаті сторіччя!

                   Немеркнучі зірки на обріях землі!

                   О, скільки взято нот і списано паперу!

                   Шкода, як ореол не держиться чола.

                   Коли безсмертя впало на Ликеру,

                   Вона якраз по бублики ішла.

  А через роки прийшло запізніле каяття… Душа прагне спокутувати гріх… Пам’ять людська зберегла образ старої жінки в чорному, яка кожен день приходила до могили Т.Г.Шевченка на Чернечій горі, клала квіти, стояла, опустивши голову,  і тихо щось шепотіла.

Шевченко. Сімейне щастя не судилося генію, та судилося…
                                     Роботящим умам,

                  Роботящим рукам

                  Перелоги орать,

                  Думать, сіять, не ждать

                  І посіяне жать

                  Роботящим рукам.

                  Добросердим-малим,

                  Тихолюбцям-святим,

                  Творче неба й землі!

                  Долгоденствіє їм

                  На сім світі; на тім...

                  Рай небесний пошли.

Звучить вірш «Доля» («Ти не лукавила зо мною…»)

Ведучий 1. Пророком звемо Великого Тараса, бо він залишив нам заповіді, до яких ми прислухаємося і донині. У кожного покоління свій Шевченко, кожне покоління висвічує свою грань у Шевченковому діаманті творчості. Та одна грань завжди у полі уваги: виховання молодого покоління, навчання та освіта простого люду.

Ведучий 2. Писати для дітей, трудитися на ниві народної освіти Т.Шевченко вважав для себе честю. Він усвідомлював значимість своєї праці для прийдешніх поколінь. Тому він упорядкував «Буквар», посібник, призначений для навчання грамоти в українських недільних школах. Буквар був прощальною, лебединою піснею, яка долинула з далеких берегів Неви до українських дітей, у чиєму гідному майбутті поет вбачав і власне безсмертя.

Ведучий 1. У задумі було написати після Буквара серію книжечок: арифметику, етнографію, географію, історію. У цьому задумі неважко вловити відлуння тих палких мрій і далекосяжних намірів, котрими надихались учасники славнозвісного таємного Кирило-Мефодіївського товариства, у числі поставлених завдань якого було заснування шкіл із рідною мовою викладання, видання книжок та підручників для простого люду. Смерть поета перешкодила здійсненню цих великих планів.

Імператриця. Кагда би і пожил, то етова Букваря і вовсє нє било, патаму што 1863 года вишел Валуєвскій циркуляр о запрєтє кніжек на укрАінскам язикє. Всєм ізвєсно, что нікакой малоросійской мови нє било, нєт і бить нє может.

Ведучий 2. Особливо тяжко чути цей сумнозвісний анахронізм від сучасних «землячків», які мають освіту, мають владу, але до цих пір не засвоїли уроків історії.

Звучить уривок із поеми «І мертвим, і живим…»

( «Якби ви вчились так, як треба…)

Учитель. До слова запрошую охочих декламувати поезії Т.Шевченка та твори про Великого Кобзаря!

Читання напам’ять поезій.

Учитель. Дякую за увагу. Слава Україні!

Використані джерела

1. Андрухович Ю. Shevchenkois OK. – Інтернет-ресурс.
2. Архієпископ Ігор (Ісіченко). – Лекція 10. Кирило-Мефодіївське братство та його літературне оточення. – Інтернет-ресурс.
3. Дроздовський Д.І., Калинич О.В. Зошит для контрольних робіт, підготовка до ЗНО з української літератури. 9 клас. – Харків: ТО «Соняшник», ТОВ «Астрон+». – 2017.
4. Клочко Р. Київські мрійники. До 170-річчя Кирило-Мефодіївського братства. – Випуск №3, 29 січня- 5 лютого 2016. – Інтернет-ресурс.
5. Коваленко Л., Бернадська Н. Українська література. Підручник для 9 класу. – К.: УОВЦ Оріон. – 2017.
6. Проєкт «Великі українці – Шевченко» («Інтер»). – 2008.
7. Розробка уроку на тему «Кирило-Мефодіївське братство». – Інтернет-ресурс.
8. Ставлення українців до діячів культури, історичних та політичних діячів (вересень 2010 року); — Режим доступу: http://polityka.in.ua/info/456. htm.)
9. Тарас Шевченко – автор підручника для дітей. –  Інтернет-ресурс.
10. Черкаська Г.М. Визволення (викуп). – UAHistory. – Інтернет-ресурс.
11. Черкаська Г.М. Викуп Тараса Шевченка. – UAHistory. – Інтернет-ресурс.
12. Шевченко Т. Другий «Кобзар». Автор проекту Гальченко С. – Кам’янське: ТОВ «Видавничий дім «Андрій». – 2020.
13. Шевченко Т. Кобзар./ Укладач Сиплива О.Д. – Донецьк: ТОВ «БАО». – 2009.
14.  Шевченко Т.: біографія, творчість. – Інтернет-ресурс.