Образотворче мистецтво Китаю. Естетичний феномен китайського живопису. Буддизм, який поширювався в країнах далекосхідного культурного регіону, став каталізатором усіх творчих сил Далекого Сходу і сприяв зміцненню в Китаї пантеїстичного світогляду: Всесвіт — єдність і святість природи, єдність усього живого, тому необхідно шанобливо ставитися до природи. За буддійськими уявленнями, природа сприймалася як величезний космос, часткою якого була людина. Тому центральне місце в китайському живописі займав пейзаж. Ян Цзи Анн. Пейзаж
Образотворче мистецтво Китаю. Китайський пейзаж — це формування своєрідного просторового мислення, вираження глибинних внутрішніх почуттів. Учений Цзун Бін (V ст.) у своєму есе «Попереднє повідомлення до зображення гір та вод» писав, що художник обов'язково має зображати не просто те, що він бачить, а своє відношення до того, як світ бачив хтось інший до нього; твори мають показувати «духовне єднання» з природою. Друга важлива теза, що була визначена вченим — це упевненість у тому, що осягнення краси світу означає вміння бачити в ньому власне віддзеркалення. Хуан Шан Ценг. Серія «Птиці»
Образотворче мистецтво Китаю. Традиційний жанр китайського пейзажу називається шань-шуй («гори-води»). Гора (шань) уособлює ян (світлий, активний принцип природи), вода (шуй) — інь (жіночний, темний і пасивний). Філософія китайського пейзажного живопису розкривається у взаємодії цих двох початків і відтворюється художниками в їх творах: у гірських вершинах, смузі туману, у водоспадах тощо. Чанг Хуаюн. Пейзаж
Образотворче мистецтво Китаю. Для художників Китаю об'єктом зображення є навіть не сам пейзаж в європейському сенсі цього слова (фотографічна точність), а невловимо мінливий стан природи (узагальнений образ природи) й переживання цього стану самим митцем, що нагадує пейзажний живопис французьких імпресіоністів. Значна частина картини нічим не заповнена, і це не випадково. Порожнеча — це відображення концепції небуття як вищої реальності. Тому сама людина, навіть якщо вона і була зображена на пейзажі, ніколи не займала в ньому головного місця і виглядала маленькою фігуркою, стороннім спостерігачем. Тіан Ви. «Літній пейзаж»
Образотворче мистецтво Китаю. Ще одна значна відмінність пейзажу, виконаного в стилі шань-шуй, від звичного європейського — китайські майстри створювали свої пейзажі по пам'яті або писали уявні картини. Глядач, який дивиться на картину, є співучасником нарівні з художником, який закликає його до роздумів і співпраці. Нерідко на пейзажах шань-шуй можна зустріти нанесені художником ієрогліфи, які є поясненням до картини.шань-шуй (гори та води)
Образотворче мистецтво Китаю. Традиційний китайський живопис — гохуа — це одна з найбільш відомих візитних карток Китаю. Він дуже відрізняється від європейського живопису. У живописі гохуа виділяються два основні стилі, які передають настрій поетизованої реальності: сеі («живопис ідеї», «вираження думки») і гунби («ретельна кисть», найтонше графічне опрацювання деталей і ясність ліній). В умовах занепаду образотворчого мистецтва в Китаї (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) саме стиль гохуа оновив традиції національного живопису. Він мав свої технічні особливості, жанрову своєрідність і специфічний метод зображення предмета.гохуа
Образотворче мистецтво Китаю. У китайському живописі отримали самостійне значення жанри, що стали на декілька століть традиційними. Наприклад, жанр «жен» («люди») включав в себе все, що стосується зображення людини: портрет, історичні і міфологічні сюжети, сцени палацового побуту тощо. Прославленим майстром жанру «жен» був Янь Лібень (близько 600—673). На своїх полотнах він жваво і з великою повагою до земного життя зображав різні побутові сценки. Але від численних творів зберігся тільки один сувій із зображенням тринадцяти імператорів. При всій умовності типів, поз і осіб вражає, з якою витонченістю і свободою володіє художник гнучкою лінією, що окреслює складки одягу, контури осіб, зачіски. Янь Лібень. «Імператор У-ді з династії Чжоу»
Образотворче мистецтво Китаю. Великий інтерес викликають малюнки з прихованим символізмом відомого китайського художника Чжоу Фана (730—810). В образах придворних дам, які прогулюються з собачками, грають у шахи, митець зумів відтворити не тільки атмосферу придворного побуту, але й передати їх внутрішній світ і характерний для того часу ідеал повнокровної і земної краси. Сюжет його малюнків простий, але кольори яскраві та соковиті й водночас м'які. Чжоу Фан. «Придворні панянки з віялами»
Образотворче мистецтво Китаю. Живопис видатного художника Шень Чжоу (1427—1509) високо цінувався знавцями і був віднесений до вищого класу «божественних» творінь. Митець розумів сутність людини як якийсь початок, що постійно змінювався. На думку майстра, найбільш повне вираження характеру людини в портреті зовсім не означає прояв його натури. Шень Чжоу сформував у своєму трактаті «Чжуан-цзи» творчу програму художників-портретистів свого часу. «Я не кажу про форму, про зовнішній вигляд, — підкреслює майстер, — а говорю про душу (характер), бо люди Піднебесної бувають подібними за формою, за зовнішністю, а душі їх дуже різні». Шень Чжоу вважає, що якщо художник прагне лише досягнення схожості з тими, чий портрет він пише, то митець зобразить людину, тільки худу або повну, неакуратну або охайну, і серед кількох десятків людей неодмінно знайдуться схожі. «Але хіба можна сказати, — підкреслює автор, — що таким чином він передасть душу людини?!»
Образотворче мистецтво Китаю. Китайський національний живопис кардинально відрізняється матеріалом, технікою і художніми засобами від європейського. Художники цієї країни і сьогодні дотримуються традиції стародавнього живопису, використовуючи туш, мінеральні та рослинні фарби, які наносяться на шовк (іноді на бавовняну тканину) або на особливий папір з м'якого тонкого волокна. Такі картини в формі сувоїв можуть бути горизонтальними — для розглядання їх на столі, вертикальними — для прикрашання стін. Картина сучасного художника Вангксю Ронга
Образотворче мистецтво Китаю. Великий інтерес викликають малюнки з прихованим символізмом відомого китайського художника Чжоу Фана (730—810). В образах придворних дам, які прогулюються з собачками, грають у шахи, митець зумів відтворити не тільки атмосферу придворного побуту, але й передати їх внутрішній світ і характерний для того часу ідеал повнокровної і земної краси. Сюжет його малюнків простий, але кольори яскраві та соковиті й водночас м'які. Чжоу Фан. «Придворні панянки з віялами»