Презентація до теми: Національне відродження кримських татар. Соціал-демократичний та земський рухи.-
Давайте пригадаємо: Що таке громади? Порівняти діяльність громад у 60-х та 70-х рр. ХІХ ст. Яку мету переслідував Валуєвський циркуляр?Чим була викликана поява Емського указу?Чому українці не підтримали польське повстання 1863-1864 рр.?Назвіть активних учасників громадівського руху 70-90 – х рр. у. Наддніпрянській Україні.
вважали за необхідне : відмовитися від традиційного для татарського суспільства клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу, за зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок. В економічній сфері вони виступали за визволення селянської праці від будь-якого гноблення. У національному питанні молоді татарські націоналісти були прибічниками захисту національної самосвідомості свого народу й кримськотатарської самостійності.кримськотатарські національні-визволителіКлерикалізм – політичний напрямок, прибічники якого виступають за панування церкви й духовенства в суспільно-політичному й духовному житті країни.
Пролетар - людина, що не має власності. Промислова революція та індустріалізація сприяли формуванню нового прошарку суспільства — промислових робітників за специфічними рисами та інтересами. З одного боку робітник був незахищеним перед життєвими негараздами, а з іншого — сприйнятливим до всіляких революційних учень, що обіцяли «світле майбутнє».
Інтелігенція – суспільна група, що складається з осіб, для яких розумова праця є професією (лікарі, педагоги, інженери, вчені тощо). Пролетаріат – (від лат. – незаможний громадянин) – суспільна верства позбавлених засобів виробництва найманих робітників, джерелом існування яких є продаж своєї робочої сили власникам засобів виробництва. Пригадаємо поняття:
«Земський рух ІІ пол. ХХ ст.». Зе́мства — виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперіїУкраїнські земські організації діяли в Чернігівській, Харківській, Полтавській губерніях. Вони об’єднували різні сили. Серед земських діячів вирізнялися: на Полтавщині — Ф. Лизогуб, В. Леонтович, Б. Мартос, М. Туган-Барановський; на Чернігівщині — О. Русов, О. Ліндфорс, І. Шраг, М. Василенко, О. Лазаревський.
1866—1868 рр. земства поставлені під суворий контроль , їм заборонялося налагоджувати між собою зв’язки й виносити рішення з приводу урядових постанов. наприкінці 70-х рр. XIX ст. рух набув певного політичного забарвлення, провідні діячі земського руху намагалися об’єднати всі сили, що виступали за конституційну перебудову Російської імперії