Дощ поливає з хмар, коли вони темніють і стають темними, важкими, і немов, нависають над нами. Сховатися від дощу можна під будь-яким навісом і дахом або під парасолькою. Залежно від сили і кількості падаючої з неба води дощ може бути простим дощиком, грибним, коли світить сонце і йде дощик, злива, коли дощ ллє, як з відра, а може бути з громом і блискавкою, таку негоду називають грозою.

1.  Значення  слова

Атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді краплин води.

          Звідки береться дощ? Під впливом сонячного тепла вода з поверхні озер, річок, морів, океанів і струмків випаровується, перетворюючись на пару. Пар дуже легкий, він піднімається вгору, в повітря, де найдрібніші водяні крапельки збираються в хмари. Маленькі крапельки всередині хмари знаходяться в постійному русі. Вони стикаються один з одним і зливаються в більші крапельки. Якщо повітря більше не може їх утримувати, вони падають на землю у вигляді дощу. Вітер розносить хмари над землею, і вони проливають на неї цілющу вологу. Адже без дощу не будуть рости дерева, квіти, трави.

2.  Слово вживається в усіх стилях української літературної мови.

3.  Синоніми: дощ, дощови^'ця, моква^', зли^'ва, мря^'ка, мжи^'чка, миги^'чка, мря^'чка, сльота^', потік.

   4.Споріднені слова: дощовий, дощовик, дощистий, дощовитий, дощити, дощувати, дощик, дощичок.

   5.  Фразеологізми:

• Дощ як із відра - сильний дощ.
• Курячий дощ - дощ в сонячну погоду.
• Золотий дощ - очікуваний, бажаний дощ.
• Як свиня в дощ  - брудний.
• З  дощу  та  під  ринву – від  однієї  небезпеки, біди  до  ще  іншої.

6. Прислів’я та приказки:

• Голота не боїться ні дощу, ні болота.
• З-під ринви та на дощ.
• З великої хмари – малий дощ.
• Ти йому плюй межи очі, а він каже: «Дощ іде!»
• У дощ хати не криють.
• Опустив вуха, як лопух на дощ.
• Не треба дощу просити, він прийде, як будеш косити.
• Буде погода, як не потече з неба вода!
• Як сіно косять, то дощів не просять.
• Мокрий дощу не боїться.
• Охляв, як щеня в дощ.
•    Хороший, як свиня в дощ.

     7. Загадки:

• Летіло золото, а стало болото. (Дощ)
• Ой, за лісом, за пралісом сиві батоги висять. (Дощ)
• Мене просять, дожидають наче гостя виглядають. (Дощ)
• А з’явлюсь – хвилюються, та в захисток ховаються. (Дощ)
• Ішов довгов'яз у землю ув'яз. (Дощ)
• Шумить він у полі і в саду,

     А в дім не попаде.

    І нікуди я не піду,

Поки він йде. (Дощ) 

• Хто всю ніч по даху б'є

Так постукує,

     І бурмоче, і співає, заколисує? (Дощ)

• Хто не плаче,

А сльози течуть? (Дощ)

• Крупно, дрібно зачастив,

Всю землю напоїв. (Дощ) 

• Мене частенько просять, ждуть,

А тільки покажусь,

Ховатися почнуть. (Дощ)

• Напилось довкілля щедро від душі, 
  Напоїли землю проливні…  (Дощі)

*  *  *

Юрій Терен

У Негоди-Непогоди
Із дірками торби. 
Як вона в них воду ллє, 
То із неба що іде? 
(Дощ)

8. Народні прикмети:

• З берези тече багато соку – літо буде дощовим.
• Місяць ріжками донизу – на дощ.
• Вранці чути грім – надвечір піде дощ з градом.
• Якщо горобці сидять настовбурчившись – незабаром буде дощ.
• Ластівки літають низько - бути дощу.
• Бджоли сидять у вулику і гудуть – на дощ.

9. Чистомовка – добавлянка

Ара-ара-ара —  ... (налетіла хмара).

Ощ-ощ-ощ —  ... (почався сильний дощ).

Щу-щу-щу —  ... (не боюся я дощу).

Щем-щем-щем —  ... (умиюся дощем).

10. Скоромовки

• Хлющить, періщить дощ,
  Сховався вовк під хвощ.
  Хвіст під хвощем,
  А сам під дощем.

(Василь Витка)

• Два під дощиком
  Вужа.
  Дружать, поряд
  Тремтячи. (Т. Шапіро)
• При дощі я не тремчу,
  Я з дощинками дружу,
  Навіть Джека щодня
  При дощі мене чека.
• Дощ хлющить на зелен плющ.

         Під плющем сховався хрущ.

        Каже щиро хрущ плющу:

        -Не боюся я дощу.

• ЩЕДРИЙ ДОЩИК

Щедрий
Дощик
Площу
Полоще.

11. Потішки

ДОЩ ІДЕ, ДОЩ ІДЕ
Дощ іде, дощ іде, 
Аж із стріхи капає, 
Комар з мухою танцює, 
Аж підскакує.

Ольга Стрілець

*  *  *

Дощик, дощик, дощеня

Біг за мною, мов щеня.

Вже торкавсь мені до ніг

Та я скочив на поріг.

Вбіг би дощик і до хати –

Зачинила двері мати. 

12.  Поетичні рядки

ТЕПЛИЙ  ДОЩИК

Дощику дрібненький, дощику тепленький,

Просять тебе діти – поливай їм квіти,

Щоб було в садочку гарно, як в віночку.

   К.Перелісна

ДОЩ

Дощик, дощик, дощ лапатий

Всі сховалися у хати!

Дощик, дощик, тепла злива,

Не сховалась тільки нива.

Та зозуля намокає,

Бо гнізда вона не має,

Та дівча стоїть, регоче –

Вирости великим хоче!

   Грігоре Вієру

ДОЩИК

Роси, роси, дощику, ярину,

Рости, рости, житечко, на лану,

На крилечках, вітрику, полети,

Колосочки золотом обмети.

 Як достигне житечко на лану,

Прийдуть люди жатоньки ярину.

 Блискавками косоньками заблищать

 Золотими кобзами забряжчать.

Роси, роси, дощику, ярину,

Рости, рости, житечко, на лану,

На крилечках, вітрику, полети,

Колосочки золотом обмети.

   Олександр Олесь

ВЕСЕЛИЙ  ДОЩ

Дощ полив, і день такий полив’яний

Все блищить, і люди як нові.

Лиш дідок старесенький, кропив’яний

Блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.

Мокрі ниви і порожній шлях…

Ген корів розсипана квасолька

Доганяє хмари у полях.

  Ліна Костенко

ДОЩИК

• Іди, дощику, іди

На городи і сади,

На траву, на квіти,

Що садили діти,

Щоб квіточка розцвіла,

Щоб діти маленькі

Росли здоровенькі.

К.Перелісна

ДОЩИК

Скаче дощик по долині –

Зупинився на стежині…

Із сонечком подружився…

У веселку перелився. 

Літній дощик молоденький –

Веселочка веселенька.

Ходять разом по діброві –

Мостять мости чорноброві.

  Богдан Чепурко

ДОЩИК 

 Вихопивсь дощик поміж заграв:
Чоботи сині, синя сорочка,
Сині мелодії понапинав
З неба широкого аж до листочка;
Синіми стрілами закресав,
Сині листочки дрібно писав —
Людям, озерам, лукам за обрій,
Ох і смішний же!
І добрий-добрий!
І запроторились водні гущі,
І посміхнулися темні пущі,
Навіть дуби із важкої породи
Чухали голови від насолоди.
…Вихопивсь дощик поміж заграв.

Андрій Малишко

ДОЩИК

…Дивлюся ранком — 
вже заволочено серпанком 
сіреньке небо, 
далі став помалу 
й дощик накрапати, 
і вогким холодком до хати 
зайшов притихлий вітерець..

Леся Українка

РІЗНОКОЛЬОРОВИЙ  ДОЩИК

Між травинок —  дощ зелений,
На фіалках  — синій,
На ромашках — білий-білий,
Сірий — у  хмарині.

На червоних черевичках
Крапельки червоні…
І чомусь прозорі  зовсім
На моїй долоні.

Валентина Полинок

БЕЗ  ДОРОГИ  ХОДИТЬ  ДОЩ

—    Звідки дощ іде?
—    Із неба!
—    Де іде той дощ?
—    Де треба.
Без дороги ходить скрізь — 
через поле, через ліс.
—    А чи є у нього ноги?
—    Та нащо дощеві ноги, 
коли ходить без дороги!

Євген Гуцало

13. Казка

Про що співає дощ

Над землею сонно рухалась велика сива хмара.
Вона вже кілька днів гуляла по небу, збираючи крихітні краплинки для рясного дощу.На півночі і на півдні, з заходу і сходу позбиралась вода.
І от нарешті хмара стала такою важкою, що навіть вітер її вже не міг поворушити.
- Зараз впаду! - кричала найнижча краплинка, ледь-ледь тримаючись за хмару.
- І я!
-  І я! - почулось довкола.
Легкий подув вітерця збив першу крапельку.
- КРАП! - вона впала на металевий дах машини і розбилась на сотні бризочок.
Подружка-сестричка з тихесеньким плюском впала на пісок, і відразу ж зникла там.
А за ними посіялось:
-Крап-крап-крап! КРАП! Крап-крап-крап! КРАП! Крап-крап-крап! КРАП! Крап-крап-крап! КРАП!
На ледь пожовклі і легко зарум'янені сонцем листочки, на зелену ще травичку, на багряні ягідки горобини і калини, до таких же крапельок у озеро, на закриті пелюстки квітів, ніби вимагаючи від них відкритися, на дахи будинків і шибки вікон.
Тоді, стікаючи звідусіль, утворювали калюжі.
Але, якщо добре прислухатися, можна було почути справжню пісню дощу:
Ми траву вмиваємо,
Землю напуваємо,
У струмку скупаємось,
З гірки покатаємось,
По віконця стукаєм,
В озеро ми хлюпаєм,
З вітром танцювали,
Калюжкою стали.
Завтра сонце вигляне,
Нас теплом зігріє,
Станемо ми хмаркою,
Потім дощ посіє.
Вітер крапелькам став за музику, час від часу легенько завиваючи.
А вгорі хмара, що ще хвильку назад сіяла дощик, сонно потягнулась і заснула.
Настала тиша.

Солтис-Смирнова Марія Петрівна

Звідки беруться хмари і дощ?

Вода надзвичайно непосидюча, їй необхідно кудись рухатись, в щось перетворюватись, Ось і цього разу: не сиділось маленькій краплинці в озері — захотілось помандрувати. Перетворилась вона в пару (це такий газоподібний стан води) і полинула до маленької хмаринки. Пізніше декілька таких хмаринок об'єдналися у велику хмару.
В цей час лежав на горі теплий вітер і грівся на сонечку, а за лісом ховався холодний вітер. Теплий вітер розніжився, стало йому спекотно: він навіть висох весь, зробився легенький-легенький.
Чим дужче пригрівало сонечко, тим легший ставав вітерець, і, нарешті, не втримався — полетів догори. Саме цього й чекав холодний вітер. Він раптово вискочив з-за лісу, загудів: «У-у-у!» — і полетів туди, де раніше грівся теплий вітер. Так буває завжди. Звідки летить один вітер, туди миттєво кидається інший. Холодному вітрові схотілось погратися із знайомою нам хмарою. Він схопив її і став носитися з нею по небу. Хмаринка стала чорною, біля неї з'явились і інші чорні хмаринки.
Маленькі краплинки злякалися холодного вітру і побігли назустріч одна одній. Від цього утворились краплини більші, але й вони боялися холодного вітру і теж збігались докупи. Нарешті не втримались і почали падати вниз.
«Ой, яка злива! — закричали діти, що гралися надворі. — Втікаймо до хати!».
(За В.Коровай)

14. Цікаво  знати!

Дивні дощі.

Бувають випадки, коли з неба ллється червоний, чорний, жовтий, сірий чи молочно-білий дощ. Наші предки вважали це «знаменням Господнім».
Виявилось, що колір дощу залежить від того, які барвники потрапляють в атмосферу під час виверження вулканів, піщаних бур, лісових пожеж.
В 1956 році в Києві випав «молочний» дощ. Дослідники виявили в ньому частинки білої глини.
В Вірменії був випадок, коли величезний ливень висипав з неба на голови зачудованих селян безліч риби. Траплялись дощі з медуз, жаб, водорослів.
Одного разу буря зруйнувала склади пшениці в Іспанії і висипала їх дощем на селище бідняків. А іншого разу, піднявши вгору зібраний врожай апельсинів, розсипала їх на протязі декількох кілометрів. Бідняки вважали це «Божим даром». Влітку 1940 року в Росії випав дощ із срібних монет часів Івана Грозного. 400 років пролежав цей скарб, доки буря не «відкопала» його, не підняла дорогоцінні монети в повітря, а потім, ослабнувши, це вилила... срібним дощем. Знайшли тоді біля тисячі монет.