7 клас НУШ: огляд і розбір Держстандарту технологічної освітньої галузі

Результативність впровадження реформи НУШ у базову середню школу залежить від ґрунтовного опрацювання та дотримання нормативних документів і педагогічної майстерності вчителя. Аби допомогти педагогам, які викладатимуть Технології у 7-х класах, розібратися з вимогами до результатів навчання школярів, ми підготували вибірковий огляд Держстандарту технологічної освітньої галузі.

Бажаєте підвищити рівень професійної майстерності та поповнити педагогічну скарбничку цікавими ідеями щодо організації освітнього процесу? Долучайтесь до дводенної Всеукраїнської інтернет-конференції «6 і 7 клас НУШ: організація ефективного навчання». Під час етеру ми обговоримо важливі теми, що стосуються роботи в середній школі, та поділимось інноваційними методами і прийомами викладання.

Навчальне навантаження

Типовим навчальним планом визначено річний діапазон кількості годин для вивчення кожної освітньої галузі. У 7-х класах закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання для реалізації технологічної освітньої галузі встановлено обсяг у межах:

мінімального показника, який становить 35 годин;
максимального – 70 годин;
рекомендованого –35 годин.

Діапазон тижневого навчального навантаження цієї освітньої галузі у 7-х класах становить від 1 до 2 годин (рекомендовано – 1 година). Резерву навчальних годин (різниця між рекомендованою та мінімальною кількість годин) не передбачено.

Компоненти обов’язкових результатів навчання учнів

У Державному стандарті обов’язкові результати навчання учнів позначено індексами. Розберемося, як він розшифровується на прикладі індекса 9 ТЕО 1.2.1-2:

перша цифра вказує на порядковий номер року навчання, на завершення якого очікується досягнення результату навчання (9 клас);
скорочений буквений запис означає освітню галузь (ТЕО – технологічна освітня галузь).

Цифри після буквеного запису означають номер:

групи споріднених результатів навчання (1);
загальних результатів навчання учнів, через які реалізується компетентнісний потенціал галузі (2);
конкретних результатів навчання учнів, що визначають їхній навчальний прогрес за освітніми циклами (1);
орієнтир для оцінювання, на основі якого визначається рівень досягнення учнями результатів навчання (2).

Отже, досягнення обов’язкових результатів навчання учнів базового циклу у технологічній освітній галузі очікується по завершенню 9 класу.

Орієнтири для оцінювання результатів навчання учнів у технологічній освітній галузі

Технологічна освітня галузь включає 4 групи споріднених результатів навчання, а саме:

1. Втілення задуму в готовий продукт за алгоритмом проектно-технологічної діяльності

У цій групі компетентнісний потенціал галузі реалізується через такі загальні результати навчання учнів:

1.1. Проєктування особистісного і соціально значущого виробу.

Навчальний прогрес характеризується тим, що учні вміють генерувати та обґрунтовувати творчу ідею або виявлену проблему та обирати об’єкт проєктування, формулювати мету власної/спільної проектно-технологічної діяльності і розробляти стратегію її досягнення, здійснювати маркетингові дослідження, художнє та технічне конструювання виробу, обґрунтовувати добір матеріалів і розраховувати їх кількість і вартість, а також самостійно визначати види та послідовність технологічних операцій та індивідуальний план реалізації проектованого виробу.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

пошук, відбір та оцінювання актуальної інформації для виявлення творчого задуму (проблеми), визначення достовірності джерел;
спільне обговорення з іншими особами наявні особистісно та соціально важливі проблеми для розв’язання їх у проєкті;
аргументоване доведення важливості майбутнього проєкту відповідно до власних інтересів і прогнозування його позитивного впливу на власний бюджет (родини, громади);
відображення ідеї або проблеми у формулюванні мети власної або спільної проектно-технологічної діяльності;
визначення завдання проєкту (самостійно або в співпраці з іншими особами), проведення моніторингу стосовно можливих способів розв’язання завдань проєкту;
прогнозування ймовірних труднощів у проєкті та вибір способів їх подолання;
визначення етапів проєктно-технологічної діяльності і відповідної структури проєктної теки;
обґрунтоване застосування цифрових пристроїв на різних етапах проєктно-технологічної діяльності (пошук, аналіз і використання інформації, презентація проєкту тощо);
здійснення маркетингових досліджень з метою розроблення дизайн-проєкту;
збір актуальної інформації з різних джерел про об’єкт проєктування, її аналіз та упорядкування;
оцінювання ризиків і приймання рішення щодо завдань проєкту на основі результатів маркетингових досліджень;
обговорення та рефлексія результатів маркетингових досліджень через доступні форми презентації;
застосування методів проєктування до запланованого об’єкта, обговорення ідей та конструктивна взаємодія з іншими особами;
розробка моделі об’єкта проєктування, аналізуючи різні стилі дизайну;
здійснення художнього конструювання виробу з застосуванням принципів і засобів дизайну;
визначення можливостей графічних редакторів для художнього конструювання виробу, за потреби їх застосування;
оцінювання власних чи спільних результатів художнього конструювання виробу за визначеними критеріями;
здійснення технічного конструювання об’єкта проєктування від його компоновки до виконання креслень, ескізу тощо;
аргументація вибору способу побудови зображення, кількість проекцій тощо;
читання та пояснення або переказ власними словами графічних зображень;
читання графічних зображень і відтворення прочитаного як алгоритму власних дій з виготовлення виробу і навпаки, за потреби внесення змін під час виготовлення виробу до графічних зображень відповідно до внесених змін у роботі;
обґрунтування конструкції об’єкта проєктування через добір матеріалів, методів їх обробки, обрахунку витрат на виготовлення виробу тощо;
аргументоване внесення змін до конструкції чи конструктивних елементів виробу, зміна конструкційних матеріалів (у разі потреби);
застосування за потреби комп’ютерного середовища в процесі конструювання;
характеристика видів технологічних операцій та їх аргументований для виготовлення виробу;
визначення послідовності технологічних операцій для виготовлення проєктованого виробу;
обґрунтування технології виготовлення виробу з використанням принципів промислового дизайну;
оцінювання запланованої роботи, прогнозування ймовірних перешкод;
створення індивідуального плану технології виготовлення виробу, застосування (у разі потреби) цифрових пристроїв і графічних редакторів.

1.2. Виготовлення проєктованого виробу за визначеною технологічною послідовністю.

Держстандартом визначено, що учні мають навчитися самостійно організовувати роботу для виготовлення проєктованого виробу за визначеною послідовністю, застосовувати технології обробки різних матеріалів та розраховувати час на виготовлення проектованого виробу, оцінювати ризики, а також керувати емоціями й конструктивно взаємодіяти з іншими особами.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

самостійна організація та планування роботи з виготовлення проєктованого виробу за наперед визначеною послідовністю;
читання з розумінням змісту технологічної документації і відтворення виробу;
піклування про власне здоров’я і безпеку інших осіб під час налагодження та використання ручних і механізованих знарядь праці;
доцільне використання інструментів, пристосувань, механізованих знарядь праці;
дотримання правил безпеки праці та санітарних норм;
застосування необхідних знань природничих наук у технологічній діяльності;
виготовлення спроєктованого виробу згідно з індивідуальним планом, за потреби обґрунтоване внесення змін до конструкції об’єкта проєктування на кресленнях, ескізах;
доцільний розподіл часу на виконання кожної технологічної операції, індивідуального плану;
оцінювання ризиків, пов’язаних із виготовленням виробу, аргументоване внесення незапланованих конструктивних змін;
у разі потреби коригування та удосконалення технології виготовлення виробу шляхом використання відповідних способів і технологічних або технічних прийомів роботи;
виявлення позитивних особистісних якостей під час виготовлення виробу;
співпраця з іншими особами під час реалізації власного/спільного проєкту;
участь у розподілі та виконанні обов’язків під час роботи над спільним проєктом;
відповідальність за власний чи спільний результат;
допомога іншим особам у виготовленні виробу (за потреби).

1.3. Оцінка та презентація результатів проєктно-технологічної діяльності.

До конкретних результатів навчання учнів відноситься вміння учнів оцінювати процес і результати власної чи спільної проєктно-технологічної діяльності на основі визначених критеріїв, використання різних форм і засобів для презентації результатів, визнання успіхів і недоліків на кожному етапі, захист та цінування власних чи спільних досягнень.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

оцінювання ефективності власного чи спільного процесу проєктно-технологічної діяльності через аналіз одержаних результатів, обговорення і аргументація власної позиції;
внесення обґрунтованих змін до готового об’єкта проєктування (у разі потреби);
здійснення рефлексії власної діяльності, зокрема, визначення власних здібностей, які дали змогу реалізувати проєкт;
усвідомлене застосування нових знань та вмінь, набутих в проєкті;
визначення недоліків у власних знаннях (уміннях) та способів їх усунення;
розрізнення та вибір форм і засобів презентації результатів проєктно-технологічної діяльності;
аналіз власного досвіду роботи в проєкті та вибір найкращих досягнень цієї діяльності для презентації;
презентація та обговорення результатів власної чи спільної проєктно-технологічної діяльності;
застосування однієї зі стратегій публічного виступу, долаючи ймовірне хвилювання;
аналіз і оцінювання доказовості та ваги аргументів у власних чи чужих твердженнях і судженнях;
врахування у власній діяльності прав інтелектуальної власності розробників, раціоналізаторів, винахідників, інших осіб, усвідомлена відповідальність за порушення цих прав;
застосування у разі потреби цифрових пристроїв та інформаційного середовища для презентації і поширення результатів власної проєктно-технологічної діяльності;
аналіз набутого досвіду проєктно-технологічної діяльності, зіставлення його з власними мотивами, інтересами, можливостями та професійними намірами;
обговорення з іншими особами способів підвищення результативності власної проєктно-технологічної діяльності.

2. Творче застосування традиційних і сучасних технологій декоративно-ужиткового мистецтва

У цій групі компетентнісний потенціал галузі реалізується через такі загальні результати навчання учнів:

2.1. Ідентифікація видів декоративно-ужиткового мистецтва.

Передбачається, що у ході базового циклу навчання учні навчаться аналізувати традиції та сучасні тенденції в декоративно-ужитковому мистецтві, ідентифікувати та порівнювати ознаки різних видів декоративно-ужиткового мистецтва за етнографічними регіонами України й визначати себе учасником творення культури рідного народу через власноруч створені вироби декоративно-ужиткового мистецтва.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

характеристика декоративно-ужиткового мистецтва та ремесла як окремого напряму дизайну;
розрізнення автентичних творів, стилізованих виробів, виробів в етностилі, науково інтерпретуючи власні знання;
формулювання власних суджень на основі культурологічної інформації про декоративно-ужиткове мистецтво з різних джерел, зокрема інформаційних, та її доцільне застосування в реалізації власних проєктів;
розпізнавання етностилю у різних видах дизайну (одягу, середовища, графіки, промисловому тощо);
визначення ознак декоративно-ужиткового мистецтва за етнографічними регіонами України;
долучення до громадських заходів, проєктів із створення і популяризації творів декоративно-ужиткового мистецтва своєї громади (краю, країни) та мистецтва європейської культурної спадщини;
вивчення історії розвитку традиційних ремесел і декоративно-ужиткового мистецтва як основи пізнання себе, народної культури і створення сучасних виробів в етностилі;
ідентифікація себе носієм культури свого народу, усвідомлення своєї приналежності до українського народу через дослідження і вивчення його трудових традицій, народних звичаїв та іншої культурологічної інформації, у змісті технік і технологій декоративно-ужиткового мистецтва;
застосування інформації з творів декоративного мистецтва для створення виробу;
аргументоване використання декоративних елементів під час художнього конструювання виробу, усвідомлений пошук нових варіантів (версій) стилізації виробу.

2.2. Застосування технологій декоративно-ужиткового мистецтва.

Конкретним результатом навчання є вміння учнів ефективно використовувати технології декоративно-ужиткового мистецтва у створенні предметного середовища в етностилі.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

створення виробу в етностилі (самостійно або спільно з іншими особами);
добір та застосування методів проєктування у створенні предметного середовища в етностилі;
стилізація виробу технологіями декоративно-ужиткового мистецтва, техніками художнього оздоблення з урахуванням функційних і естетичних вимог до об’єкта проєктування;
виявлення підприємливості через вивчення попиту споживачів у створених виробах з використанням технік декоративно-ужиткового мистецтва;
використання цифрових пристроїв для рекламування і реалізації створених виробів в етностилі.

3. Ефективне використання техніки і матеріалів без заподіяння шкоди навколишньому середовищу

У цій групі компетентнісний потенціал галузі реалізується через такі загальні результати навчання учнів:

3.1. Визначення ризиків впливу сучасних матеріалів, техніки і технологій для навколишнього середовища.

Держстандартом передбачено, що учні мають навчитися організовувати самостійну пошукову роботу, оцінювати екологічні ризики технічного прогресу і залишкового забруднення, доцільно використовувати матеріали і побутові продукти для формування якісного життєвого простору та самостійно визначати способи вдосконалення об’єкта проєктування.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

використання інформаційних джерел і логічне обґрунтування ролі науки, технологій для сталого (збалансованого) розвитку;
обґрунтування взаємозв’язку розвитку науки, техніки, технологій і збереження природи;
обговорення та прогнозування екологічних ризиків, ризиків інноваційних технологій для здоров’я людини і навколишнього середовища;
наведення аргументованих рекомендації щодо зниження екологічних ризиків для здоров’я людини та навколишнього середовища, зокрема під час реалізації нових проєктів;
характеристика новітніх матеріалів і технік, визначення їхніх вартісних показників, обґрунтування їх використання у проєкті;
проєктування власного життєвого простору з доцільним використанням екологічних матеріалів і побутових продуктів;
пропонування рецептів побутових продуктів без вмісту шкідливих речовин, спираючись на наукові дані;
створення екологічних виробів із урахуванням гігієнічних властивостей матеріалів;
добір матеріалів для виготовлення виробу з урахуванням інформації про них із маркування, штрихових кодів, товарних знаків тощо;
раціональна заміна матеріалів, обґрунтована зміна конструкції виробу відповідно до розрахованих витрат.

3.2. Ощадне використання матеріалів.

Конкретними результатами навчання учнів визначено вміння проводити самостійну пошукову роботу з дослідження проблем утилізації відходів і повторного використання матеріальних ресурсів, зокрема через виконання STEM-проектів, ощадно використовувати широкого спектру матеріалів для реалізації власних задумів.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

обґрунтування доцільності відповідальної споживчої поведінки та екологічного виробництва із застосуванням інформаційних джерел;
моделювання власної споживчої поведінки, способів зменшення навантаження на екосистему;
пропонування способів мінімізації утворення відходів, проблем їх утилізації на основі опрацьованої інформації;
виконання інноваційних проєктів, STEM-проєктів, які передбачають дослідження, та пов’язані з використанням вторинних ресурсів, побутових відходів;
аргументоване пояснення доцільності обраних матеріалів, раціональності їх використання у реалізації нових проєктів;
аналіз власного екологічного сліду у природі;
обґрунтоване пояснення власної моделі збалансованої споживацької та екологічної поведінки;
характеристика комплексу різнопланових дій і використання спектра матеріалів, які забезпечують сталий (збалансований) розвиток.

4. Турбота про власний побут, задоволення власних потреб і потреб інших осіб

У цій групі компетентнісний потенціал галузі реалізується через такі загальні результати навчання учнів:

4.1. Організація власної діяльності у побуті.

Передбачається, що у ході базового циклу навчання учні навчаться оперувати інформацією та пропонувати ідеї для організації або створення власного чи спільного побуту, облаштовувати життєвий простір у побуті, формувати власний стиль з урахуванням індивідуальних інтересів та аналізувати інформацію про професії з різних джерел.

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

визначення власних потреб та потреб інших осіб стосовно організації побуту;
оцінювання естетичності та функціональності організації власного чи спільного життєвого простору, предметного середовища;
здійснення пошуку та опрацювання інформації для генерування ідей облаштування власного чи спільного життєвого простору, предметного середовища, організації побуту;
пояснення принципів облаштування життєвого простору відповідно до вимог дизайну;
застосування художніх засобів дизайну в проєктуванні власного життєвого простору;
оцінювання результатів проєктування власного життєвого простору відповідно до вимог дизайну;
висловлення суджень про тенденції розвитку дизайну ХХІ століття;
реалізація проєкту у власному життєвому просторі з використанням різних конструкційних матеріалів, методів і засобів дизайну;
орієнтація в сучасних стилях для облаштування життєвого простору, власних потреб;
визначення індивідуальних характеристик і врахування їх у процесі вибору власного стилю;
характеристика та оцінювання власного стилю;
критичний аналіз думки інших осіб стосовно створення власного стилю;
презентація результатів проєкту через різні комунікаційні канали, засоби презентації, зокрема з використанням цифрових пристроїв;
вивчення короткострокового та довгострокового прогнозування попиту на ринку праці на локальному (місцевому) рівні;
опис компетентностей, актуальних для власних життєвих інтересів, потреб та глобальних викликів суспільства;
рефлексія та проєктування бачення власної життєвої стратегії, успішної кар’єри.

4.2. Вирішення практичних завдань в побуті.

До конкретних результатів навчання відносяться вміння учнів оперувати інформацією про побутову техніку з використанням інструкцій/схем, прогнозувати ризики неправильного використання технічного обладнання, застосовувати різні види техніки як засіб покращення власного життєвого середовища та дотримуватись правил безпечної організації власної навчально-пізнавальної та проектно-технологічної діяльності

Орієнтирами для оцінювання результатів навчання є сформованість таких знань, умінь та навичок школярів:

читання та застосування інструкцій, схем з будови та принципу дії побутової техніки, визначення у їх змісті зайвої інформації;
знаходження прихованої інформації у змісті інструкцій і схем та ідентифікація її як корисної для практичного та безпечного використання побутової техніки;
застосування побутової техніки для догляду за предметами побуту, одягом, взуттям тощо;
вдосконалення технічних пристроїв або інших предметів побуту за потреби;
здійснення безпечного самообслуговування у побуті;
розпізнавання дезінформації, маніпулювань, зокрема в рекламі;
інтерпретація природничо-наукових знань у зв’язку із практичним використанням побутової техніки, у тому числі із здатністю дбати про власну безпеку та безпеку інших осіб;
ощадне та безпечне застосування побутової техніки для вирішення практичних завдань;
характеристика різних видів побутових пристроїв у зв’язку з ощадливим використанням природних ресурсів як провідного чинника збалансованого розвитку суспільства.

Бажаєте дізнатися, як на практиці впроваджувати новий Держстандарт та поспілкуватися з колегами щодо урізноманітнення освітнього процесу? Долучайтесь до нашої конференції, перегляньте наші заходи у запису та слідкуйте за анонсами!