"ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ 1920-1921 рр. ДРУГИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД"

ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ 1920-1921 ДРУГИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД.Історія України

Мета уроку:розглянути причини і наслідки повстанського руху та отаманщини на теренах України;навчити розрізняти поняття «воєнний комунізм», «диктатура пролетаріату»;формувати в учнів вміння конспектувати, складати схеми, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями;виховувати в учнів почуття національної гордості і патріотичності.

План уроку: ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ 1920-1921 ДРУГИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД (ЖОВТЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1921 Р.). ЛИСТОПАДОВИЙ РЕЙД

Пригадаємо: Що таке «воєнний комунізм»«Червоний терор»«Білий терор»«Варшавські угоди»

ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ 1920-1921 Наприкінці 1920 р. армія Української Народної Республіки (УНР) у визвольній боротьбі за незалежність України зазнала поразки. Вояки УНР залишили територію Наддніпрянщини та інтернувались до польських таборів. На українських землях остаточно утвердилась більшовицька влада, якій протистояло лише селянство. На черговий прихід більшовиків і відновлення практики воєнно-комуністичних методів продрозкладки селяни відреагували невдоволенням у гострій формі опору – повстанським рухом.

Періодизація повстанського руху. Третій — це перші 2 роки окупації України більшовиками (листопад 1920–1922 рр.). Другий — від початку 1919 р. до відходу Армії УНР за Збруч (листопад 1920 р.). Перший період — від початку Української революції до початку 1919 р.

Ідеологічного забарвлення селянському повстанському руху надавали різні політичні партії, що діяли в Україні. З 1919 р. у ньому чітко простежується три напрямки: «уенерівські», що виступали за владу Директорії УНР«анархо-махновські»ті, що не мали чіткого політичного забарвлення

Повстання селян. Реальна боротьба українського народу проти «червоних» і «білих» під час першого і другого періодів виявлялася у двох формах: у регулярній війні і повстанських діях. Головним завданням повстанських відділів було дезорганізувати ворожу владу, руйнувати тактичні й адміністративні осередки, нищити комунікаційні шляхи, військові частини та поодиноких представників влади, зривати продовольчу роботу.

Більшість селянства виступала під гаслами «Мир – хатам, війна – палацам!»«Землю – селянам!»

Повстання селян. Зокрема, взимку 1921 р. у повстанні селян Ямпільського повіту на Поділлі прийняло участь понад 15 тис. осіб.

Повстання селян. У повстанні селян села Терни (Катеринославська губернія) у липні 1920 р. взяло участь близько 2 тис. осіб.

Застосовуючи тактику партизанської боротьби наприкінці 1920 р., повстанці утримували під своїм контролем майже всю сільську місцевість. Розмах повстанського руху були змушені визнати керівні кола республіки. На IV конференції КП(б)У у березні 1920 р. вони визнали, що «куркуль став фактичною владою на Україні». В. Ленін також визнав, що радянська влада розпочала нову форму війни – селянську. Як ви вважаєте, чи боялись керівники республіки селянських повстань? І чому?

Боротьба проти повстанців Хоча більшість учасників повстанських загонів складали вихідці з бідняцького та середнього прошарків селянства, більшовики охрестили їх «куркулями» та «бандитами». Батько Махно серед повстанців

Боротьба проти повстанців Усвідомлюючи масштабність внутрішньої загрози, радянська влада використовувала найбрутальніший арсенал засобів для боротьби проти повстанців. У місцевостях, охоплених повстанським рухом, запроваджувався інститут заручників та кругова порука населення за будь-яке заворушення проти радянської влади. У випадках відвертої непокори та ворожості населення до більшовиків, останні вдались до повного знищення сіл.

Щоб запобігти масовій втечі селян до повстанців, чоловіків із сіл почали арештовувати (ув’язнювати). Боротьбу проти повстанців прирівнювали до боротьби проти білогвардійців. У квітні 1920 р. при Південно-Західному фронті було створено тилове управління, яке очолив голова ВНК Ф. Дзержинський. У губерніях створювались управління начальників губернських дільниць тилу, у повітах – комендатури, які мали боротися з повстанцями. Боротьба проти повстанців. Фелікс Едмундович Дзержинський

У січні 1921 р. безпосередньо керувати боротьбою з повстанським рухом стали постійні наради по боротьбі з бандитизмом на всіх рівнях – від Всеукраїнської, де головував спочатку М. Фрунзе, а потім – Х. Раковський, до повітових. Боротьба проти повстанців. Михайло. Фрунзе. Християн Раковський. Цими актами більшовики оголосили відкриту війну повсталому селянству

Боротьба проти повстанців. Після капітуляції білогвардійських військ барона Врангеля у Криму більшовики кинули 2/3 регулярних частин Червоної армії (ЧА) Південно-Західного фронту, які брали участь у кримській кампанії, на боротьбу проти селянського повстанського руху. Повстанці відповіли жорстокими розправами над чекістами, червоноармійцями, міліціонерами, радянськими службовцями. Лише за першу половину 1921 р. у боротьбі з селянством загинуло близько 1,5 тис. осіб з радянського боку. Також виникали повстання серед мобілізованих, більшість з яких становили селяни.

Не будучи в змозі перемогти у масштабній війні проти селянства, більшовики були змушені перейти до нової економічної політики (НЕПу). Боротьба проти повстанців. Проголошена у 1921 р. на X з’їзді РКП(б) нова економічна політика передбачала заміну продрозкладки продподатком і дозвіл на дрібну вільну торгівлю. НЕП був тактичним кроком більшовиків, спрямованим на тимчасовий пошук компромісу із селянством, яке виявляло відверту непокору більшовикам. Поміркуйте: чи були такі зміни вигідними для селян?

Лише із впровадженням НЕПу настрої селян щодо більшовицької держави почали змінюватись. Оскільки більшість селян боролася не проти радянської влади, а проти її заходів, які не відповідали їх корінним інтересам, відмова від політики воєнного комунізму знімала основне на той час протиріччя у взаєминах між більшістю селянства та радянською владою. Спад збройних повстань селян. До спаду збройного селянського руху деякою мірою спричинилася амністія, проголошена V Всеукраїнським з’їздом рад у березні 1921 року. Схильність основної маси селян до мирного життя, землі і господарства привела до того, що значна частина повстанців повірила в амністію, склала зброю і з’явилась з повинною. Загалом амністією в Україні скористались 10 тис. повстанців.

Спад збройних повстань селян. Остаточний спад повстанського руху відбувся у 2-й пол. 1921 року. Особливо помітним він був на Лівобережній Україні, де чисельність повстанських загонів після розгрому Нестора Махна різко зменшилась. На Правобережжі цей спад був значно меншим. Значною мірою така тенденція була зумовлена близькістю кордонів. У дестабілізації ситуації в Україні були зацікавлені сусідні Польща та Румунія. Вони підтримували повстанські загони, дозволяючи їм відходити на свою територію у випадку поразок, а також використовували її для підготовки нових рейдів. Найбільш значними стали рейди, проведені за допомогою урядів цих країн загонами генерал-хорунжого армії УНР Ю. Тютюнника, полковника М. Палія та генерала Гулого-Гуленка. У жовтні-листопаді 1921 р. вони здійснили Другий зимовий похід армії УНР на Правобережну Україну

Наслідки селянських повстань. Загалом в Україні в 1921 р. було ліквідовано 52 повстанські загони та об’єднання, в тому числі такі великі як «армія» Махна, загони Чорного, Богатиренка, Брюховецького, Колесникова та Інгі. Всього за 10 місяців 1921 р. різними способами було виведено з боротьби 444 отамани. Під час бойових дій Червона армія захопила 30 гармат, 333 кулемети, 2667 гвинтівок та значну кількість іншого військового майна. До кінця 1921 р. як організована збройна сила повстанці втратили опору на селі. Незважаючи на це, у вересні 1921 р. в УСРР було 64 загони, в яких було 3 тис. 277 осіб.

Причини поразки повстанського руху. Протидія регулярних військ Червоної армії та каральних загонів чекістів. Слабкість Петлюрівського руху, який так і не зміг об’єднати повстанськізагони. Недостаній зв’язок повстанських загонів з регулярними частинамиукраїнської арміїОсоблива селянська психологія, коли інтереси повстанців обмежувалися межами свого села або повіту. Стихійність та неорганізованість селянських виступів. Роз’єднаність повстанських загонів, відсутність єдиного центру керівництва повстанським рухом. Передислокація до України для боротьби з повстанцями кращих частин Червоної армії на чолі з досвідченими воєначальниками

Другий зимовий похід (жовтень-грудень 1921 р.)Листопадовий рейдвійськова операція Армії УНР 25 жовтня–6 грудня 1921 року, організована для підйому збройного повстання в Україні для повалення більшовицької влади та відновлення української державності

Другий зимовий похід (жовтень-грудень 1921 р.)Листопадовий рейд Частина вояків армії УНР, інтернованих у Польщі, не змирилася з поразкою й об’єдналася в групу для проведення Другого зимового походу під керівництвом отамана Ю. Тютюнника. Відчайдухи сподівалися, що їхній прихід викличе нову хвилю повстанського руху проти ненависного російсько-комуністичного режиму. 4 листопада 1921 р. вони виступили в похід, маючи на озброєнні 400 гвинтівок, 48 кулеметів, 500 шабель, 300 кавалерійських списів і 100 гранат. Однак надії на підтримку народу не справдилися. Селян стримували розстріли більшовиками заручників, голод, який розпочинався саме 1921 р. Нарешті, більшовики пішли на поступки селянству, скасувавши в березні 1921 р. продрозкладку. Учасники походу розділилися на Подільську та Волинську групи. Успішнішою виявилася Подільська група. До неї приєдналися загони отаманів Антончика, Хмари, Струка й Орлика. У боях з червоними вони здобули коней і створили кавалерійську групу, яка перетягнула на себе значні сили ворогів. Однак під їхнім тиском група змушена була відступити за кордон. Юрко Тютюнник

Другий зимовий похід (жовтень-грудень 1921 р.)Листопадовий рейд. Група учасників Другого Зимового походу перед виїздом в Україну. Вересень 1921-го

Другий зимовий похід (жовтень-грудень 1921 р.)Листопадовий рейд Поки головні сили червоних були прикуті до Подільської групи, Волинська група під керівництвом Ю. Тютюнника взяла Коростень, але під тиском цілої дивізії червоних змушена була відступити, а 17 листопада 1921 р. потрапила в оточення. У запеклому бою загинуло понад 400 бійців, вирвалися з оточення приблизно 100 осіб, у полон потрапили 500 бійців, переважно поранених. 359 із них відмовилися визнати радянську владу й були розстріляні біля с. Базара. Так, під перерваний кулями спів «Ще не вмерла України...» закінчилася остання спроба відродити незалежну Українську державу. Трагедія під Базаром. Більшовики розстрілюють 359 героїв Листопадового рейду 1921 Меморіал пам'яті Героїв Базару

Другий зимовий похід (жовтень-грудень 1921 р.)Листопадовий рейд. НАСЛІДКИ ДРУГОГО ЗИМОВОГО ПОХОДУ: Тютюнник, 120 старшин і козаків зі штабом Волинської групи вирвалися з оточення і повернулися в Польщу Подільська група здійснила зворотній рейд і 6 грудня також повернулася до Польщічастина бійців Армії УНР організувала на Житомирщині Волинську повстанську армію і в 1922 році продовжила боротьбупартизанський рух тривав до 1923 року – Холодноярська республіка (Черкащина), загони Якова Гальчевського-Орла (Поділля), Івана Трейка (Київщина), Семена Заболотного (Поділля, Одещина), братів Вовків (Полтавщина), Ващенка (Сумщина)Степан Блажевський, Лука Клітка, продовжували спротив більшовицьким окупантам до початку 1930-х років

Другий зимовий похід (жовтень-грудень 1921 р.)Листопадовий рейд. Причини невдачіНесприятливі зовнішньополітичні обставини, зокрема, невиконання Польщею обіцянки надати широку підтримку повстанському центрові. Польська допомога в зброї та фінансах виявилася недостатньою. Запровадження непу й оголошення амністії більшовиками призвели до того, що селяни відійшли від масового повстанського руху, приток добровольців до партизанських лав під час Другого Зимового походу був дуже слабким. Через недостатню протидію більшовицьким агентурно-оперативним спецзаходам і порушення  правил конспірації з боку повстанців чекісти змогли проникнути в підпільні штаби, викрити плани ППШ, ліквідувати ЦУПКОМ та інші організації. Червона армія мала суттєву перевагу в живій силі, кількості озброєння та обмундирування.

Другий зимовий похід (жовтень-грудень 1921 р.)Листопадовий рейд. Робота з таблицею{69012 ECD-51 FC-41 F1-AA8 D-1 B2483 CD663 E}Питання для характеристики. Зміст. Коли відбувся?Мета. Сили, що брали участь у походіРезультати

Закріплення вивченого матеріалу: Для характеристики якого історичного явища використовуються поняття : «трудові мобілізації», «продрозкладка»,«націоналізація»? А білого терору ; Б масових репресій ; В червоного терору ; Г воєнного комунізму2. Хто очолював більшовицький уряд на Україні у 1919 році?А) В.І. Ленін. Б) Х. Раковський. В)Антонов-Овсієнко. Г) Й. В. Сталін3. Який універсал УЦР справив найбільший вплив на українське суспільство?А)1 Б)2 В)3 Г)44. Яке місто було столицею УСРР до 1934 року?А)Київ Б)Харків. В)Катеринослав. Г)Одеса5. Назвіть діяча, який мав історичне прізвисько «батько»: А) Д. Терпило. Б) М. Григор’єв. В) Н. Махно. Г)С. Петлюра

Домашнє завдання: Опрацювати § 16 Закінчити таблицю «Другий зимовий похід»