Гумористичні твори залишаються дуже актуальними й донині. Але для того, щоб писати смішно, особливо для дітей, треба мати неабиякий талант. Адже діти зазвичай люблять фантазувати й вигадувати різні неймовірні історії. І що цікаво, у давнину цим захоплювалися навіть парубки, розповідаючи на вечорницях небилиці, які розважали присутніх, особливо дівчат. Складалися особливі жартівливі пісні, наприклад, про полтавського соцького. Цю традицію в українській літератури підтримав сучасний український письменник ОЛЕКСАНДР ВИЖЕНКО. Про нього і йтиметься на сьогоднішньому уроці. Емоційно-мотиваційна хвилинка
Олександр Євгенович Виженко народився 10 вересня 1958 року на Полтавщині, здобув вищу освіту за спеціальністю актор. Близько 30 років працював у Запорізькому театрі юного глядача. 1992 року став переможцем міжнародного конкурсу молодих письменників «Гранослов». О. Виженко є автором таких відомих книг, як «Історія запорозьких козаків для веселих дітлахів», «Легенди та казки Хортиці», «Козацькі забави», «Хлопчик Укропчик». Під псевдонімом Санько Сіто письменник читав свої казки в авторській передачі «Казки запорозькі від Санька Сита» на каналі «Суспільне Запоріжжя». Скільки дітей виросло на цих книжках! 2018 року письменник видав дитячу книгу «Хлопчик Укропчик», у якій переплелися захопливі пригоди, правда життя та любов до України. Загалом він написав близько 135 казок. Візитівка автора
До речі, на Youtube можна знайти їх у виконанні автора під псевдонімом Санько Сіто. Крім дитячих казок у творчому доробку Виженка є й серйозні фольклорні дослідження, написані в унікальному авторському стилі. Ще одним яскравим явищем у літературі стали «Сонет пана Шекспіра». Переклади шекспірівських сонетів у виконанні Виженка чудові. Літературна спадщина запорізького автора включає унікальний авторський переклад понад 200 пісень «Бітлз», частину цих перекладів виконує черкаський гурт «Спів братів». Цікавим є і переклад пісень шведського гурту «АББА». За плечима Олександра Виженка ще й 50 ролей у Запорізькому Академічному Театрі Молоді. Письменника не стало 2018 року. Візитівка автора
Небилиці — особливий тип жартівливих народніх оповідань, твори народної словесності, у яких створений своєрідний незвичайний, світ зі свідомо викривленою «перевернутою» реальністю. Ґенетично вони давніші, ніж соціально-побутові казки: «Це було давно-предавно, коли кури несли телят, а вівці — писанки». Свідченням їх давності є і те, що в українській традиції, крім прозових, існують віршовані і навіть пісенні небилиці. Небилиці побудовані за принципом зумисної викривленої реальності, що досягається за допомогою перестановок, заміщення ролей, абсурдів. Вони не просто втілення народної дотепності та гумору. Такі твори могли бути пов'язані зі своєрідною мовою, за допомогою якої наші предки намагалися одурити духів — володарів лісу, стихій тощо. Літературні передзвони. В яких літературних творах зарубіжних авторів ми зустрічали використання нісенітниць, абсурду?
…Слухайте, дівчата! Я вам розкажу, що колись зо мною було, та тільки цур — не перебивати і «брешеш» не казати, а то покину розказувати. Було це ще тоді, як мого батька й на світі не було, а ми з дідом вдвох на печі жили, та ще й добре жили, на комині хліб сіяли, та було в нас п’ять курок дійних, сім півнів їжджалих. …Сів ото я та й поїхав. Їхав, їхав і зачепилася моя верба аж за самісіньке небо. Поліз я по тій вербі, щоб — бач — її відчепити, та й виліз аж на небо. Дивлюсь, а там циган лопатою гроші віє. Я поздоровкався з ним і пішов далі. Коли слухаю, аж це: телень-телень!... «Ну,— думаю собі,— оце чорти станового несуть — достанеться мені. Під’їжджаю ближче, дивлюсь, аж сам його благородіє в короні, а письмоводитель на пристяжці, а коні — бач — панами в кареті сидят, понадувалися, тільки очима лупають: чисте тобі панство!.. Я до них по-жереб’ячому заржав: це так, як «добрий день» по-нашому, та й пішов собі далі... …Йшов я, йшов і дійшов аж до раю. Літературні передзвони
Іду, дивлюсь: кум Грицько, якого торік не стало, в казані сидить, а в тому казані смола кипить, такий сморід іде, аж у носі крутить!.. Пішов далі, йду та йду... Дійшов до самісінького раю, а в раю річка сметани тече: така густа сметана, що аж сама до рота проситься. Над річкою — дерева, замість листя — гречані вареники; пухкі та свіжі, ніби тільки що з печі мати витягнули. Під тими деревами люди лежать, і, як тільки котрий їсти захоче — рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану — бовть! Впірнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот; тільки встигай жувати. «Ось,— думаю,— життя. Це, мабуть, той сіцілізм, що про нього скубенти з міста говорили». Вирішив і собі до них пристати. Підходжу до крайнього — таке розплелося, що й дихати йому важко — питаюся: «Чи не можна, пане-брате, і мені коло вас тут прилягти?» А він — луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» — «Та звісно,— кажу,— хлібороб». А він як визвіриться на мене: «Іди геть звідси, тут самі нероби лежать!...» З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима https://www.ukrlegenda.org/zvychai_nashoho_narodu/nebylyci.php Літературні передзвони
Позлітались всі корови;Підприємці з них чудові,До роботи край готові. Вже й товари експортують,А кальмари їх купують…Як же ловко жити в світі!.. Ви зі мною згодні, діти?Якщо скажете мені: – "ні", –Я скажу, що ваше "ні" – "Так!". Адже наша небилиця –Пречудова хихітниця!Небилиця є такая: Під землею птах літає;Кріт у хмароньці живе;Океаном слон пливе;А всі тигри, леви й барси –Подалися аж до Марса;Люди в джунглі почвалали,Сніг голками трамбували;Джунглі – казка, диво-царство,Щоб займатись ковзанярством. У міста зійшлися сови;Читання і сприйняття«Небилиця»Яке враження справив на вас твір?З яким настроєм ви його слухали?Що викликало ваше здивування?
За рахунок чого створюється комічний ефект? (Події «навпаки»: птахи літають під землею; кріт у хмароньці живе; фантастичні події — тигри, леви й барси подалися на Марс; сніг люди трамбують голками, щоб займатися ковзанярством; письменник придумує нові слова — хихітниця.) А які реальні прикмети сьогодення є у вірші?(Чудові підприємці, товари експортують, купівля-продаж.) За рахунок чого вірш сприймається динамічно, емоційно? (Використання риторичних окличних та питальних речень, швидкої зміни подій.)Чи можеш ти уявити, щоб таке відбулося в реальному житті? Аналізуємо прочитане