Презентація "Гірські породи Неперервність циклу гірських порід "

11 кл геогр проф Ур 41 Гірські породи Неперервність циклу гірських порід 21 10 2023 Дев’ять елементів (99,79 %) з яких складається земна кора. Елемент. Масова частка. Кисень47,2 %Кремній27,6 %Алюміній8,8 %Залізо5,1 %Кальцій3,6 %Натрій2,64 %Калій2,6 %Магній2,1 %Водень0,15 %

Незважаючи на велику кількість можливих комбінацій хімічних елементів, основних породоутворюючих мінералів небагато. Декілька елементів, таких як золото, срібло, мідь, сірка, вуглець у формі графіту й алмазу, зустрічаються в чистому вигляді.золото графіт алмаз

* Вміст кисню в земній корі є найбільшим→ хімічні сполуки з ним інших елементів є особливо поширеними. Боксит оксид алюминія (Аl2 О3),

Кремній та алюміній, які посідають друге й третє місця за поширеністю, найчастіше входять до складу силікатних мінералів.

Діокси́д кре́мнію, силі́цій(IV) окси́д (кремнезем, Si. O2)У природі відомо понад 700 природних силікатів, включаючи найважливіші породотвірні мінерали (польові шпати, піроксени, амфіболи, слюди Слюда

Мінерали утворюють гірські породи, які за своїм походженням поділяються на магматичні, осадові та метаморфічні.

Гірські породи — це природні тіла, які складаються з одного або декількох мінералів.

* Літосфера → на 95% складається з магматичних і метаморфічних порід → 5% осадові породи. * Осадові породи вкривають→ 75% земної поверхні і тільки → 25% магматичними і метаморфічними породами.

Мал. 1. Генетична класифікація гірських порід.

* Гірські породи постійно рухаються → за певні дуже тривалі проміжки часу переходять з одного стану в інший. Вони то заглиблюються в земні надра, де під великим тиском і температурою змінюють свої властивості, то знову виштовхуються нагору. Цей процес триває безперервно впродовж усієї геологічної історії нашої планети. Мал. 2. Геологічний цикл формування гірських порід.

* Внаслідок руху літосферних плит → частина гірських порід постійно затягується в надра Землі, → де під впливом високого тиску й температури змінює свої властивості. 2. ПРОЦЕСИ В НАДРАХ І НА ПОВЕРХНІ ЗЕМЛІ, ЇХНІ НАСЛІДКИ. 

* У надрах Землі весь час щось →«вариться», відбуваються хімічні й фізичні процеси→ розпад радіоактивних речовин. * Через певний час у результаті розломів і вулканізму → вони знову виходять на поверхню, де їх змінюють уже зовнішні сили.

* Зовнішні сили й процеси (вивітрювання), які найбільше впливають на наше життя й господарську діяльність: → процес механічного руйнування та хімічних змін гірських порід на поверхні нашої планети, → робота вітру, який виступає скульптором гірських порід, → діяльність текучих вод як головний зовнішній процес на земній поверхні, → робота льодовиків, своєрідних бульдозерів, які горнуть перед собою й подрібнюють гірські породи.

3. ВУЛКАНІЗМ, ЙОГО ПОЗИТИВНІ Й НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ. Вулканізм — потужний планетарний процес.

Магма — це природний силікатний розплав, який містить багато летючих речовин (вода, фтор, водень, кисень тощо). На значних глибинах магма перебуває в перегрітому стані, коли її температура перевищує точку плавлення. Однак через великий тиск магма перебуває на глибині в пластичному, близькому до твердого, стані.

Мал. 3. Будова вулкана. Зменшення тиску, наприклад у розломі земної кори, сприяє переходу магми у вогняно-рідкий і частково газоподібний стан із різким збільшенням її об’єму. Вона проникає у верхні шари земної кори або ж виходить на поверхню у вулканах.

Вулканізм відіграє важливу роль у формуванні рельєфу та впливає на склад атмосфери. У результаті виверження вулканів у повітря надходять вуглекислий газ, водяна пара, пил тощо.

Пил і попіл від виверження Кракатау оповив Землю і привів до пониження загальної температури на планеті на 1,2° С, а вміст сірки в атмосфері став настільки великим, що протягом кількох десятиліть на Землі відбувались опади кислотних дощів. Хмари попелу, що розійшлись по планеті, привели до незвичних оптичних ефектів, коли захід сонця здавався криваво червоним, а місячне сяйво — зелено-синім.

Кам'яна порода піднімалася на висоту до 50 кілометрів, а попіл — до 80 кілометрів і випадав протягом наступних 10 днів в радіусі до 5 тисяч кілометрів. Сила вибухів була настільки значною, що вони були чутні в Австралії та на Маврикії (3-4,8 тисяч кілометрів), де вони були сприйняті як постріли з корабельних гармат.

Лавові потоки знищують рослинність і тваринний світ, сільськогосподарські угіддя, населені пункти, перегороджують річки.

Під час третього викиду вулкану відколось дві третини острова і утворились хвилі заввишки до 40 метрів, які зруйнували на Яві і Суматрі 162 селища і привели до загибелі 36 417 осіб; вони зійшли на нівець, сім разів обійшовши земну кулю.

Усе частіше вулкани стають об’єктом туризму. їх досліджують вчені, про виверження вулканів створюють документальні й художні фільми. Виверження найбільших вулканів створює регіональні катастрофи.

Вулканізм — сукупність явищ, пов'язаних із переміщенням магми у верхній мантії, земній корі та на поверхні Землі. Вчені виділяють наземний і підводний вулканізм. Йому властива максимально концентрована енергія на одиницю площі.

Виверження вулканів може становити небезпеку не лише для окремих міст, але й для цілих країн. Вчені попереджають людство про можливість виверження супервулкана в США із фатальними наслідками для планети. 4. ЗНИЖЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ Й ЗАПОБІГАННЯ ВУЛКАНІЧНИМ ПРОЦЕСАМ. 

За своїми масштабами це виверження можна порівняти з падінням на Землю великого астероїда.

Щоб запобігти виверженню найбільш небезпечних вулканів і знизити людські втрати та матеріальні збитки від цього, створено вулканологічні станції, де вчені здійснюють моніторинг ситуації з використанням сучасних приладів.

Найстаріша наукова станція, яка здійснює дослідження процесів вулканізму, є вулканологічна станція, заснована французьким вченим каталонського походження Франсуа Араго в 1847 р. на вулкані Везувій в Італії. На початку XX ст. там були встановлені сейсмографи.

Вчені з тривогою спостерігають за зростанням вулканічної активності в Єллоустонському національному парку в США.

Фактично це велетенська вулканічна кальдера (циркоподібне заглиблення вулканічного походження із крутими стінками та більш-менш рівним дном) розміром 72 км на 55 км. Вона належить до найбільших і найактивніших у світі. Її назвали супервулканом, масштабне виверження якого може мати негативні глобальні наслідки. Кальде́ра (ісп. caldera — великий казан (від латинського caldaria)) — циркоподібне заглиблення із крутими стінками й більш-менш рівним дном, що утворилося внаслідок провалу вершини вулкана 

ВИСНОВКИГірські породи, незважаючи на їх видиму статичність, перебувають у постійному русі. На життя й господарську діяльність людини найбільший вплив мають зовнішні сили, що змінюють земну кору. Вулканізм викликають процеси, пов'язані із входженням магми в товщу земної кори або її виходом на земну поверхню. Для прогнозування вивержень найнебезпечніших вулканів у густо- заселених районах нашої планети працюють вулканологічні станції.