Презентація "Хто це такий"

Хитру сороку спіймати морока, А на сорок сорок – сорок морок.

Народився Юрій Семенович Старостенко 13 червня 1923 р. в місті Забєлишине в Білорусії. Батько його був фельдшером, а мати — медсестрою. Юрко мало не щодня навідувався до лісу, милувався його красою і непомітно для себе переймався глибокою любов'ю до рідної природи... 1934 р. родина Старостенків переїхала до нової столиці України — Києва. Краса зустріла його і тут. Скільки близького, спорідненого до білоруської природи побачив хлопець у цьому краї, і скільки нового, небаченого потра­пило в око пильного природолюба! Тут закінчив Юрій десятирічку, якраз напередодні війни з гітлерівцями. Першим бажанням випускника було кину­тись у бій з ворогом. Та замість фронту його направили разом з іншими ровес­никами в Донецьку область на жнива. Працювали хлопці до знемоги і зібрали все, до останньої зернини. Але восени 1954 р., коли Юрію Старостенкові виповнилося всього тридцять літ, його спіткало непоправне горе — він тяжко захворів. Довгими безсонними ночами згадувалось життя, наповнене багатьма незабутніми подіями, марились білоруські бори, українські ліси — в пам'яті, виявляється, не згасли малюнки природи. То чому б не розповісти про все це людям? А тут ще й знайомство нещодавно сталося на пташиному базарі — з письменником Олександром Копиленком.

Знову попливли довгі безсонні ночі, але вже не тільки в спогадах, а й у натхненній творчій праці над аркушами паперу... І ось 1958 р. з'явилося друком перше оповідання Ю. Старостенка про природу Карпат «Рідні гори». А наступного року вийшла у світ перша книжка його природничих оповідань «Ловись, рибко!». Твори письменника лаконічні та щирі. Автор часто вдається до персоніфікації — надає явищам природи, тваринам та рослинам людських властивостей. Письменник любив повторювати: «Коли я пишу для дітей про нашу прекрасну природу, я відчуваю, що знайшов своє місце в житті».

Влітку медом ласував, Досхочу малини мав. А як впав глибокий сніг, Позіхнув і спати ліг. Бачив чи не бачив сни, А проспав аж до весни.

Ведмідь - хижий звір, який є найбільш знаним видом своєї родини, одним з найбільших наземних хижаків у світі та найбільшим хижаком України

В нього мііцний кремезний тулуб, масивна голова з невеликими вухами та очима. Хвіст короткий (6,5 —21 см), часто повністю прихований в шерсті. Лапи міцніі, з великими невтяжними кігтями довжиною 8 —15см, п'ятипалі, стопоходячі. Шерсть густа, зазвичай забарвлена рівномірно або з деяким потемнінням основного кольору на морді та лапах. Забарвлення бурого ведмедя загалом може бути від світло- палевого до майже чорного; але найбільш звичайною є буро- коричнева форма Довжина тіла бурих ведмедів складає 1,2-2 м, вага—70—120 кг

Цікаво знати! У індіанців є повір'я, що ведмеді є людською расою. І свої переконання вони підтверджують тим, що у них по п'ять пальців на лапах, всі представники їх роду мають загальні характерні особливості, а також ведмеді можуть ходити і бігати на двох лапах і у них псуються зуби від солодкого, як і в лю­дини. За своєю психологією ведмеді найбільше схожі на людину. У ведмедя універсальна система травлення, яка пристосована до перетравлювання їжі як рослинного, так і тваринного походження. Як відомо, ведмеді взимку впадають у сплячку, і вона триває від 75 до 195 днів на рік.

 Сьогодні ти познайомишся з оповіданням Юрія Старостенка «Хто це такий?» Чи можеш, не читаючи, сказати, про кого піде мова?

Відкрий підручник на сторінці 132 та прочитай оповідання Ю.Старостенка «Хто це такий?»

Жвакати — пережовувати їжу, створюючи відповідні звуки.

Завдання до тексту Перекажи зміст оповідання від імені Мишка. 2. Визнач тему твору (про що в ньому йдеться). 3. Дай відповіді на питання: що трапилося з ведмедем?; - чому звірята бачачи Мишка дивувалися та перемовлялися?

До зустрічі в наступному творі Юрія Старостенка «І трапиться ж таке…»!