Конституція – це нормативно-правовий акт або система актів за допомогою якого народ або органи держави, що виступають від його імені закріплюють права і свободи людини і громадянина, основи громадянського суспільства, конституційний лад, належність влади, суб’єктів влади, а також механізм її організації і здійснення. Поняття Конституції
Юридичні властивості КонституціїКонституція є елементом законодавства. Конституція - це основний закон держави. Конституція – це найвища юридична сила. Конституція – це безпосередньо чинне право. Конституція є базою поточного законодавства. Конституція є юридичним виразом обмеження державної влади. Конституція має нормативний характер. Конституція закріплює основні положення, які мають найбільш важливе значення для життя суспільства на даному етапі. Конституція має установчий характер. Конституція має особливий порядок прийняття доповнення та зміни.
Політична функція полягає в тому, що вона визначає належність влади в країні народу, основи державного і суспільного устрою, внутрішньої і зовнішньої політики тощо. Економічна функція полягає у закріпленні економічної системи суспільства та різноманітних форм власності, створює необхідні умови для реалізації економічної політики країни, успішного функціонування її господарського механізму. Юридична функція полягає у визначенні місця конституції в ієрархічній системі правових актів держави. Установча функція полягає в тому, що вона закріплює найважливіші політичні та соціально-економічні інститути держави й суспільства. Регулятивна функція полягає в закріпленні в її нормах сталих суспільних відносин і гарантій їх дотримання та визначення тих суспільних відносин, які перебувають на етапі свого розвитку. Функції Конституції
Правоохоронна функція полягає у встановленні системи конституційних гарантій реалізації державних і суспільних інститутів. Правотворча функція вбачається у тому, що Основний Закон є тим фундаментом, який визначає основні засади правотворення в державі. Системотворча функція полягає в тому, що вона об’єднує правову систему держави, визначає основні напрями взаємоузгоджених зв’язків між людиною, суспільством і державою на основі конституційних норм і принципів. Організаційна функція полягає в тому, що вона стимулює подальший розвиток суспільних відносин, містить у собі положення програмного характеру, є базою розвитку прогресивних політико-правових процесів. Функції Конституції
Ідеологічна функція вбачається у її здатності об’єднувати різні публічні державні і суспільні інститути на основі загальновизнаних принципів: суверенітету, охорони всіх видів власності, законності, гуманності, демократії, забезпечення природного права людини і громадянина на життя, безпечні умови проживання, на працю тощо. Гуманістична функція полягає в тому, що в ній закріплені права і свободи особи як складової частини правової системи держави, проголошуються загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародних договорів України, ратифікованих парламентом, проголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Функції Конституції
Стабілізуюча функція виявляється в тому, що Конституція виступає стабілізуючим чинником соціально-економічних процесів, визначає стратегію розвитку політико-правової системи держави і суспільства. Консолідуюча функція полягає в тому, що будь-яка конституція є результатом суспільної злагоди, оскільки закріплює загальні соціальні інтереси основної більшості населення. Обмежувальна функція полягає в тому, що конституційні норми створюють основу і визначають межі діяльності державних органів, стримують узурпацію та монополізацію влади певними структурами державної влади. Зовнішньополітична функція проявляється в тому, що інші держави народи за змістом Конституції можуть робити висновки про рівень демократизму держави. Функції Конституції
Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І “Загальні засади”, розділу ІІІ “Вибори. Референдум” і розділу ХІІІ “Внесення змін до Конституції України”, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України. Внесення змін і доповнення Конституції
Законопроект про внесення змін до розділу І “Загальні засади”, розділу ІІІ “Вибори. Референдум” і розділу ХІІІ “Внесення змін до Конституції України”, подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, ІІІ і ХІІІ Конституції України з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Внесення змін і доповнення Конституції
Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України. Внесення змін і доповнення Конституції