ПРЕЗЕНТАЦІЯ "МИСТЕЦТВО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ВІЗАНТІЯ)"

Мистецтво Середньовіччя (Візантія)Лекція з історії мистецтв

План : Становлення середньовічного мистецтва.1 Християнство й образотворче мистецтво.2 Мистецтво Візантії (IV-XV ст.)3

Середньовічне мистецтво і його специфіка. Мистецтво являє собою особливий спосіб переосмислення і пізнання навколишнього світу. Даний вид культурної діяльності почав розвиватися в XI столітті в період Середньовіччя, коли сама культура була виснажена міжусобними війнами і руйнівними набігами. У цей період релігія особливо сильно впливала на всі аспекти життя людини, включаючи творчість. Її вплив проявився в архітектурі, скульптурі, літературі, живописі, музиці. Мистецтво Середньовіччя – це мистецтво феодальної формації нової релігії – християнства, яке поклало початок абсолютно новій культурі, яка визнала в людині особистість, яка дивилася на людину як на земне втілення божественного начала.

Риси Середньовічного мистецтва:

Внутрішній поділ тисячолітнього періоду розвитку європейської цивілізації такий:

Мистецтво західноєвропейського Середньовіччя розділяють за трьома основними періодами:

Архітектура Середньовіччяпредставлена 2 стилями:готичним (представлений середньовічними містами)романським (представлений ​​оборонними спорудами)

Живопис Середньовіччя Живопис Середньовіччя було представлено ​​фресками, слайдами, іконографією, вітражами і мозаїкою. Художники в основному отримували замовлення на розпис стін церкви, приміщення для відокремленої молитви або вівтаря. Імена багатьох творців пензлем не дійшли до нас, так як тоді не було прийнято ставити підпис над своїми шедеврами. Художник в Середні століття був синонімом слова ремісник. Головна мета живописця – моралізаторський і емоційний вплив на наглядача людини.

Основні 2 правила середньовічного живопису:

Основні 2 правила середньовічного живопису:нехтувати реальними розмірами фігур людейпоказувати одного персонажа на полотні в рамках різних проміжків часу

Культура і мистецтво Середньовіччя. Християнський бог - найглибша таємниця, і немає жодних можливостей розгадати її. "Незбагненна сутність і несповідимі шляхи Його" (Новий Завіт). Бог - творець, і всесвіт - його творіння, його твір, в якому існує світ «Гірський» - божественний, і світ «дольний» - матеріальний. А між ними - людина, створена Їм за образом і духом своїм. На зміну тілесному античному герою приходить людина одухотворенна. Вся культура і мистецтво Середньовіччя - суть актуальність і торжество духу. Найбільш яскраво середньовічне мистецтво проявилося в трьох географічних центрах: Західній Європі, Візантії і Давньої Русі. Християнська релігія склалася у II ст. н. е., в останній період Римської імперії, в період безвихідного кризи, тупика, до якого прийшла рабовласницька формація.

Образотворчого мистецтва раннього Середньовіччя. Теми розписів були взяті переважно з Біблії; пізніше, з IV ст., використовуються євангельські сюжети. Нові риси в розписах, які будуть характерні і для подальшого мистецтва:площинність, лінійність, узагальненість форми, ірраціонально зрозумілий простір;символічність. Христос зображується в образі доброго пастиря, на своїх плечах тримає вівцю, - символ порятунку душі людини.

Оранта, символ представлення перед богом душі покійного

Архітектура є зримим літописом століть. Перші християни не бачили необхідності в будівництві храмів. "Який храм Йому побудую, коли весь цей світ, створений Його могутністю, не може вмістити Його? І якщо я, людина, люблю жити просторо, то як замкну в одній невеликій будівлі настільки велику істоту? Чи не краще містити Його в нашому розумі і святити його в глибині нашого серця?". апостол християнства Марк Мінуцій

Архітектура є зримим літописом століть. Спочатку християни збиралися в підземних коридорах (катакомбах); потім у приватних будинках для спільних трапез і молитов; потім з'явилися "церковні будинки". У 313 р християнство було офіційно визнано і стало державною релігією імперії. Церква вийшла з підпілля. Язичницькі храми були закриті. Новий статус церкви зажадав створення великих храмів.

СкрипторіїВеличезну роль у становленні культури після падіння Римської імперії відігравали монастирі. Культ святих, а також реліквій, які вважалися чудотворними, був поширений в Європі. Монастирі будувалися в глушині, а церква зводилася на місці поховання якогось християнського мученика.

Монастир. Монастир - це замкнута організація, де все підпорядковано статуту: ченці трудилися, виробляючи все необхідне для життя, Тут переписували книги переважно релігійного змісту в спеціальних приміщеннях - скрипторіях,  були бібліотеки, які зберігали рукописи, школи, де навчалися грамоті. З часом монастирі перетворилися на головні осередки інтелектуального життя середньовічної Європи.

Книга - важливий аспект середньовічної культури Повно сторінкова мініатюра святого Луки як євангеліста, 6 ст. Середньовіччю ми зобов'язані виникненню форми кодексу, що прийшов на зміну папірусній сувої, формі, якою ми користуємося зараз. Ідеї християнства поширювалися у формі тексту. Написане слово цінувалося за те, що йому притаманна незмінність, яка ріднить його з вічністю. Однією з головних християнських святинь була Біблія - Книга Книг, текст, якої був навіяний Святим Духом. Книга писалася по пергаменту й мініатюрами, які розташовувалися прямо в тексті або на окремій сторінці. Листи покривалися фарбою, літери писалися золотом і сріблом - книга перетворювалася на коштовність. Середньовічний рукопис - це кодекс (pl. codices), що означає книгу, складену зі сторінок, пов'язаних між двома дошками. 

Особливості скульптури цієї доби:1) тісний зв'язок із релігією. Релігія та церква були могутньою ідеологічною силою, найважливішим чинником формування всієї феодальної культури, бо саме церква була основним замовником мистецтва, а духовенство – єдиним тоді освіченим класом. Релігійне мислення сформувало все середньовічне мистецтво; 2) близькість середньовічного мистецтва до народної творчості. Традиції язичницької культури, народні звичаї, усна творчість – усе це наклало відбиток на характер мистецтва Середньовіччя. Воно більш багатошарове, ніж мистецтво стародавнього світу, та не ігнорує народ – адже воно створюється руками ремісників, представниками народу.

Діптих БарберініРанньовізантійський рельєф із слонової кістки виконаний в античному стилі. Це зображення імператорського тріумфу традиційно датується першою половиною VI століття, а імператор зазвичай ототожнюється з Анастасієм I або, що більш імовірно, Юстиніаном I. Внизу зображені підкорені народи, що несуть дари своїх земель, у тому числі - слонові бивні, а також самих слонів та інших тварин.Імператор Тріумфатор (Barberini Ivory), середина 6 ст. Слонова кістка, інкрустація, 34,2 х 26,8 х 2,8 см.

Функція мистецтва: Кожному виду мистецтва була призначена своя функція, залежно від сили й засобу впливу. Наприклад, архітектура виступала символом Всесвіту, у якому світи – духовний і фізичний – поєднуються в гармонії. Скульптура й живопис виконували одночасно декілька функцій: це і священна реліквія, і частина літургії – вони були ілюстрацією Святого Письма і втіленням божественної краси.

Мистецтво Візантії (IV-XV ст.)

Ієронім Вольф. Саме поняття «Візантія» і «Візантійська імперія» було вжито німецьким гуманістом Ієронімом Вольфом в 1577 р. в «Корпусі візантійської історії». Його праці заклали основу візантистики.

Основні періоди розвитку стилю:

Основні особливості мистецтва Візантії:

Візантійське мистецтво

У символах перші християни ховали смисл:

Християнське мистецтво. Християнське мистецтво було символічним від самого початку. У жорстокі часи гонінь мовчазність символу робила мистецтво таємним скарбом. Нерідко перші християни впізнавали один одного по таємним знакам. Перші християни жили передчуттям пришестя Ісуса Христа і передчуттям вічного життя у Царстві Небесному. Символ допомагав їм наблизитися до прийдешнього Царства. християнський символ: зовнішнє зображення було лише половиною того прихованого, потаємного сенсу, який був зрозумілий лише віруючим.  У християнському мистецтві символ міцно пов’язаний зі Святим Письмом. Ранньохристиянське мистецтво на перший погляд здається дуже простим, але в ньому, як у зерні, приховано весь наступний розвиток якщо не світового, то, принаймні, європейського мистецтва аж до ХХ століття.

«Добрий пастор»Так називали зображення Христа з овечкою на плечах. Зустрічається воно і на стінах римських катакомб, і на рельєфах саркофагів, і навіть у круглих скульптурах ранньохристиянського мистецтва. Це євангельський образ. Сам Ісус Христос порівнює Себе з пастирем – пастухом, який віддає життя своє за овець. Символізм ранньохристиянського мистецтва йшов набагато глибше простого шифрування зображень, він відкривав багатозначність буття, вчив глибоко сприймати життя. Так наприклад, старозавітні сюжети сприймалися не стільки як ілюстрація до Старого Завіту, скільки розкриття через них сенсу Нового Завіту.

Рибка. Найпоширенішим символом перших століть була рибка (грец. «Іхфіс»). Знак риби – це зашифрований символ віри християн, їх віровизнання: грецьке слово «риба» – Ίχθύς – являє собою абревіатуру початкових букв в наступній фразі: Ἰησοὺς Χριστὸς Θεoὺ ῾Υιὸς Σωτήρ (Ісус Христос Божий Син Спаситель), а це і є те, у що вірять християни, за що віддавали своє життя християнські мученики. Рибку християни зображували на своїх будинках - у вигляді невеликого малюнка або в якості елемента мозаїки. Деякі носили рибку на шиї. В катакомбах, пристосованих під храми, даний символ теж дуже часто присутній.

Голуб. Цей образ також прийшов у християнське мистецтво зі Старого Завіту. У Книзі Буття розповідається, як голубка принесла Ноєві зелену гілку і цим оповістила закінчення потопу і те, що Божий гнів змінився на милість. З тих пір голуб з оливковою гілкою в дзьобі став символом миру. У катакомбах також нерідко зустрічається зображення голуба з гілкою – це символ нового життя, душі, що пізнала Христа. У Святому Письмі неодноразово згадується голуб як символ лагідності, чистоти, довіри. Ісус Христос заповів Своїм учням: «Будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби» (Мт 10, 16). У Новому Завіті голуб символізує Святого Духа, тому в деяких зображеннях голуб уособлює собою Божу присутність і Боже благословення.

Виноградна лоза Євхаристійний символ, а також символ вибраності. Виноградник у Святому Писанні є символом Обітованої Землі, яку дав Бог своєму обраному народу як спадок, а тому виноградник – це і символ самого народу Божого, Церкви. В останній бесіді з учнями Ісус Христос сказав: «Я виноградина правдива, а Отець Мій – виноградар. Я виноградина, ви гілки. Хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду». Виноградне вино на Таємній вечері стає Кров’ю Христа, яку Він віддає за життя світу, на спокутування гріхів. Зображення виноградної лози або грон винограду нерідко поєднувалося із зображенням пшениці або хлібів, які також є євхаристійним символом.

ХРМонограма, складена з перших букв грецького слова «Христос» - «Помазаник». По краях монограми іноді поміщають грецькі літери «а» і «ω». Хризму зображували на саркофагах мучеників, в мозаїках баптистеріїв (крестілен), на щитах воїнів і навіть на римських монетах - вже після епохи гонінь.

Живопис:

Раннєхристиянське мистецтво ІІ – Vст. Катакомби святих Петра та Марцелліна біля 3-4 ст.Євхаристичний хліб і риба. ІII століття. Фреска. Катакомби Святого Каліста. Рим

Фрески. Катакомби Прісцилли сер. ІІІ ст. в Римі - це підземний цвинтар, висічений в туфі

Фрески. Христос «Добрий пастир». Розпис римських катакомб Прісцилли. III-IV ст.«Мосхофор» — давньогрецька статуя архаїчного періоду – юнак, який несе ягня на жертовник, також відома англійською як «Теленосець» сер. 6 ст. до н. е.

Фрески. Христос з учнями. Розпис у катакомбах Доміцили. Рим, поч. ІV ст.

Фрески

Візантійська культура. Візантійська культура була пронизана філософськими і богословськими суперечками навколо догмату про втілення Христа у вигляді людини. Ці суперечки призвели у VIII ст. до відкритої боротьби між іконошанувальниками і іконоборцями. Противники ікон спиралися в основному на біблійні ідеї про те, що Бог є Дух, і його ніхто не бачив.

Мозаїка"Райський сад" - мозаїка на стеліу мавзолеї Галли Плацидії V ст. Хрест та зоряне небо – мозаїка в куполі

Мозаїка північного люнету (стіна над входом) «Христос – Добрий Пастир»Внутрішній вигляд мавзолею. Велична поза Христа: його ноги схрещені, права рука торкається голови овечки, але погляд при цьому звернений в інший бік. Завдяки такій позі Пастир стає смисловим центром мозаїки: він бачить усіх своїх овець, і всі вівці дивляться на нього.

Іконографічний канон. Вироблення іконографічного канону (зображення святих, Матері Божої, Христа) та стінового розпису: чим вище в божественній ієрархії особа, тим вище вона розміщується в стіновому розписі храму (космічна символіка: купол Христу (Пантократ (Вседержитель), конха (грец. раковина - перекриття у формі напівкупола над напівциліндричними частинами будівель, такими як апсида або ніша), апсида (багатогранний або напівкруглий виступ споруди) присвячена Богоматері, якщо немає купола, тоді Христос зображується в консі апсиди, євангелісти на підкупольних вітрилах; життя Ісуса в Палестині (топографічна символіка), літургійний календар (часова символіка). Топографічна й часова символіки відображалися у зображенні 12-ти празників. Спосіб зображення композицій – нарративний (оповідальний).

Іконографічний канон. Пантократ (Вседержитель)Богоматір на троні. Конха апсиди св. Софії в Константинополі

Іконографічний канон. Собор в Монреалі. Христос Пантократ в консі, мозаїка 1170-1180 рр. Богоматір "Оранта". Фреска в консі апсиди

Книжкова ілюстрація - мініатюра«Давид, який грає на лірі». Мініатюра із Псалтиря. Бл. 950 р. Париж. Робота македонського періоду з ухилом в класицизм. У Візантії мистецтво оформлення книги піднялося до значних художніх висот, оскільки на нього суворість канону не поширювалася. Книжкова мініатюра була виразною, витонченою та майстерно виконаною. Художники розробляли не тільки сюжети композицій, але й систему взаємозв'язку тексту і мініатюр, їх розташування, прагнучи досягти художньої цілісності. Мініатюра від лат. minium «сурик» - червона фарба.

Книжкова мініатюра. Рукописна книга придбала у Візантії свій канонічний вигляд: декоративні заставки на початку сторінки, оформлення малюнками, вертикальними та горизонтальними, боків сторінки, маленькими мініатюрами в тексті та ілюстрації на всю сторінку. Мініатюри нагадують характером малюнка, золотим тлом та загальними канонами візантійський іконопис та мозаїки.

Книжкова мініатюра. Колесо Фортуни, мініатюра рукопису Carmina Burana. Мініатюра «Євангеліст Матвій», Пересопницьке євангелієОрнамент – єдина форма художнього самовираження. Яскраві фарби, примхливий візерунок, оправа з металу, слонової кістки, дорогоцінних каменів, емалі перетворювали середньовічний рукопис у коштовність.

Книжкова мініатюра. Дочки імператриці Феодори навчаються почитати ікони у бабусі Феоктисти. Мініатюра із мадридського кодексу «Хроніки» Іоанна Скилиці. XII-XIII століття

Святий Мокій Амфіпольський та ангел, що вбиває іконоборців. Мініатюра із Псалтирі Феодора Кесарійського. 1066 рік

Станковий живопис. Станковий живопис – іконопис (витоки з фаюмського портрету; техніки енкаустики, темпери, сформувалася система зворотньої перспективи побудови простору в іконі); упродовж ХІІ – ХІІІ ст. остаточно формується іконографія. Відбулись зміни у відношенні персонажів ікон та глядача. Глядача, що розглядає витвір живопису, змінив той, хто молиться, хто представ перед своїм Небесним Заступником. Зображення спрямовувалось на людину, яка стоїть перед іконою, що вплинуло на зміну перспективи. Антична перспектива – різновид лінійної, або прямої, коли лінії сходяться позаду полотна і створюють ілюзію «глибини» зображення. Візантійська перспектива – обернена перспектива, коли лінії сходяться перед площиною ікони, в очах у глядача, у його реальному світі.

Станковий живопис. Вишгородська ікона Богородиці. Тип Єлеуса. Візантійська школа ХІ – ХІІ ст. Візантійська ікона «Богородиця Втілення» (Влахернітісса). Тип Знамення.

Скульптура. Рельєфна скульптура домінує над об’ємною: сакральне приладдя (ікони, свічники, релікварії), «догматичні саркофаги» (саркофаги, тематично оздоблені вченням Біблії), трони, архітектурні форми, деталі (трансенни, парапети, архітрави), із яких укладалася структура темплону (попередник іконостасу), малі твори зі слонової кості, великі – із природного каменю (мармур, алебастр, порфір).

Темплон (грец. - храм). Прикрашена рельєфними зображеннями у вівтарна перешкода, що сформувалася у храмах Візантії в XI – XII ст. Спершу являла собою невисокий парапет з центральним входом до і вівтаря.

Догматичний Саркофаг, 325-50 р. Загальний вигляд. Лютеранський палац. Ватикан. ІV або V ст.

Клуазоне Св. Димитрій Солунський. Медальйон з окладу ікони зі святим Гавриїлом. У декоративно-ужитковому мистецтві удосконалюється перегородчаста техніка емалі (клуазоне), (ІХ - Х ст.), яка використовується для виготовлення сакрального приладдя, прикрас. Достоїнство візантійських емалей – чистота і прозорість фарб.

Клуазоне. Медальйон із святим Іоанном Хрестителем із рами ікони, бл. 1100, візантійський. Медальйон із Христом із рами ікони

Поділ Римської імперії (395)У 395 р могутня Римська імперія розпалася на західну і східну провінції після смерті давньоримського імператора Феодосія I, в кожній з яких при владі стояв свій імператор. Правителем Східної Римської імперії став старший син Феодосія Флавій Аркадій, тоді як правителем Західної — його молодший син Гонорій. Столицею Східної імперії став Константинополь, тоді як імператор Заходу проживав спочатку в Медіолані, згодом здебільшого в Равенні та лише зрідка в Римі. Більш стабільними виявилися східні провінції, де імператор Костянтин (323-337) заснував нову імперію, Візантію, і на місці давньогрецького поселення Візантія побудував нову столицю, назвавши її на свою честь Константинополем. Саме тут зародилася нова культура, що представляє собою складний симбіоз елліністичних традицій культури Переднього Сходу. Костянтин оголосив християнство державною релігією.

У Візантії склалося два типи храму:базилікальний Базиліка - це прямокутна в плані будівля, розділене на три-п'ять нав: середня нава вище і ширше бічних.хрестово-купольний. Хрестово-купольний храм в плані - квадрат з потужними колонами всередині, на яких тримається купол.

У Візантії склалося два типи храму:

Візантійські куполи. Купол на вітрилах

Візантійські куполи

Візантійські капітеліБазиліка Сан Вітале, Равенна. Колони з надбудовою під п’яту склепіння. Візантійські різьблені капітелі мають надбудову – підп’ятник під п’ятою арки, тобто двоступінчасті капітелі.

Смугаста кладка. Основний будівельний матеріал – пліінфа (плоска цегла) і квадр (те­саний камінь). Від VІІІ - ІХ ст. стає популярним прийом «opus mixtum» – чергування в кладці рядів каменю та цегли. Стіна при цьому набуває характерної «смугастості».

Розроблено 3 типи сакральних споруд:

Мартиріум - культова споруда (храм, каплиця), побудована над місцем загибелі або поховання мученика, а також на місці, пов'язаному з біблійною історією. Базиліка Сан-Вітале в Равенні 527 – 548 рр. План базиліки

Мозаїки Сан-Вітале. Мозаїка конхі апсиди. Основний простір базиліки прикрашений мармуровою інкрустацією, а увігнуті поверхні апсиди (аркади, склепіння, конха) стіни (вими) пресбітерію покриті візантійською мозаїкою. Мозаїки Сан-Вітале були покликані продемонструвати західному світу могутність і бездоганний смак візантійського імператора Юстиніана під час недовгого панування візантійців в Італії.

Мозаїки Сан-Вітале

Імператора Юстиніана та імператриця Феодора

Імператор Юстиніан в оточенні придворних

Імператриця Феодора в оточенні придворних

Мозаїки Сан-Вітале. Панно вівтарної частини храму — зображають імператора Юстиніана зі свитою одягненого в пурпур і золотий німб, який стоїть зі своїми придворними та єпископом Максиміаном із преторіанською гвардією та дияконами. Німб імператора ставить його нарівні з Христом у куполі апсиди. Його оточують символи його земної та духовної влади. Це показує, що імперська влада в Римі також вплинула на візантійську теократичну владу. Та імператрицю Феодору - урочиста і офіційна, також із золотим німбом, прикрашеною коштовностями короною і свитою придворних дам. Усі зображені – реальні історичні особистості. Художники зуміли передати характер імператора-реформатора та його дружини, а вся композиція напрочуд гармонійна та підкреслює урочисту атмосферу базиліки.

Дякую за увагу!Гарного дня!