Презентація на тему "ГІРЧИТЬ ЧОРНОБИЛЬ КРІЗЬ РОКИ…"

ГІРЧИТЬ ЧОРНОБИЛЬ КРІЗЬ РОКИ…

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий. Сади цвітуть. В березах бродить сік. Це солов’їна опера, Ла Скала!Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік. Тут по дворах стоїть бузкова повінь. Тут ті бузки проламують тини. Тут щука йде, немов підводний човен,І прилітають гуси щовесни. Але кленочки проросли крізь ганки. Жив-був народ над Прип’яттю - і зник. В Рудому лісі виросли поганки,і ходить Смерть, єдиний тут грибник. (Ліна Костенко)

Чорно́бильська катастро́фа - техногенна екологічно - гуманітарна катастрофа , спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України, в ніч на 26 квітня 1986 року. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики , як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Люди, які жили в сусідніх містах, нічого не знали, їх не забезпечили достатньою кількістю йоду, щоб захиститися від радіаційних опромінень. Їм не розповідали, як поводитися. Перші повідомлення про те, що в Чорнобилі сталася аварія, в радянських ЗМІ з’явилися лише 27 квітня, коли з моменту аварії минуло 36 годин. Про небезпеку за кордоном повідомили раніше, ніж у зоні лиха.

Лише ввечері 28 квітня ТАСС (Телеграфне агентство Радянського Союзу) передало на весь світ повідомлення: «На Чорнобильській атомній електростанції стався нещасний випадок…». Аварія сталася 26 квітня. «Правда» мовчала про неї до 30-го квітня. 30-го, в кутку другої сторінки з’явилось таке повідомлення: Діти спокійно гралися на вулиці, ніяких попереджень про те, що треба зачинити вікна і сидіти вдома, не надходило. «Пошкодження є набагато серйознішіми, ніж повідомляє СРСР», – писала 30 квітня британська The Guardian. І виявилася права.

Вибух реактора на Чорнобильській АЕС потряс Україну і сколихнув планету. Та у перші хвилини, поки світ не відчув, що сталося, українські пожежники, забувши, що вони тільки смертні люди, а не безсмертні боги, тамували шалений вогонь довкола двох сотень тон ядерного палива, яке містилось у розірваному череві енергоблока. Воно будь-якої миті могло бути викинуте в довкілля і розпорошене, посилити масштаби трагедії. Земля була тільки на один крок від того, щоб катастрофа стала реально вселенською, бо тоді фізично могла б досягти важким ударом десятки мільйонів мешканців північної півкулі Землі. I наші звичайні пожежники, прості прип’ятські хлопці, приборкавши вогонь пекла, пішли у вічність, їхні імена тепер укарбовані в історію Землі та пам’ять землян.

На Чорнобиль журавлі летіли,З вирію вертались навесні. Як сніжниця, попелище біле Розвівалось в рідній стороні. Там згоріли гнізда і гніздечка,Поржавіла хвоя і трава,Журавлина крихітна вервечка Напиналась, наче тятива. Не було ні стогону, ні крику,Тільки пошум виморених крил. Журавлі несли печаль велику,Наче тінь невидимих могил. Не спинились птиці на кордоні,Де сягає атомна яса,І дивився батько з-під долоні,І ридала мати в небеса. На Чорнобиль журавлі летіли,З вирію вертались навесні...

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип'ять на чолі з Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Коли зловісна блискавиця. Сторуко в серце уп’ялась,І опалила ваші лиця,І в танці дикому зайшлась,Коли вже й хмари спопеліли. У знавіснілому вогні, –Ви смерть приборкати зуміли. На тім, останнім рубежі. Не віддали їй на поталу. Світанків наших ніжний щем,Ви, як один супроти стали,Пекельним січені дощем. У тій жорстокій вереміїВи до кінця тримали бійІ пронесли свої надіїКрізь вогнецвіт своїх надій. Шумлять жита, як і раніше,Пливуть у небі літаки…За вас історія допише. Суворі подвигу рядки.

Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії:1-й урок — безвідповідальності(люди не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди);2-й урок — милосердя(всі люди відгукнулись на біду, прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);3-й урок — патріотизму(ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу, любити й берегти рідну землю).

Урок пам'яті підготували і провели: Викладач суспільних дисциплін – Галкіна Наталя Олексіївна. Здобувачі освіти Придніпровського професійного ліцею – Котко Іван, Пімонов Андрій, Марченко Володимир. В ході уроку були використані такі матеріали:«Чорнобильська катастрофа: історія про трагедію, яка назавжди закарбувалася в пам’яті, Одна історія»«Перші ліквідатори аварії на ЧАЕС»