Олена Пчілка Письменниця Справжнє ім'я – Ольга Петрівна Драгоманова – Косач. Народилася 5 (17 липня) 1849 року в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. В 1866 році закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць». Влітку 1868 року разом з чоловіком виїхали на Волинь до місця служби П. А. Косача у містечко Звягель . 25 лютого 1871 року тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім'я Косачів. Свій творчий шлях розпочала з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876 року вийшла друком у Києві її книжка «Український народний орнамент», яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва, в 1881 році вийшла збірка перекладів з Миколи Гоголя і з Олександра Пушкіна й Михайла Лєрмонтова «Українським дітям», видала своїм коштом «Співомовки» С. Руданського (1880). З 1883 року почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», перша збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь у жіночому русі, в 1887 році разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший Вінок». Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком і донькою.
Буде добре, як мине зле. Від добра добра не шукають. Все добре, що добре кінчається. Добре роби - добре й буде. Добре треба шукати, а зло саме прийде. Як не було добра змалку, то не буде до останку. Прислів'яstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type
Деформований текст…о. П муто мосаму зеруо вавпла векийли білйи дьбіле з довгюо єшию і ничорм дзьомоб. огно. Од зура зустрів лебьді сріблятус куриб і тівхо її стиз’ї. та. Сла кибра проситияс. По тому самому озеру плавав великий лебідь з довгою шиєю і чорним дзьобом. Одного разу зустрів лебідь сріблясту рибку і хотів її з’їсти. Стала рибка проситися.