Поезія Т. Шевченка здобула загальнонародне визнання, принесла її творцеві любов читачів і невмирущу славу. Але не менш багатою і цікавою є творчість Шевченка-художника. Поетична спадщина Т. Шевченка налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт. Лише ця кількість робіт свідчить про те, що малярству Шевченко приділяв багато часу й уваги. Він досконало володів олівцем, аквареллю, олією, білилом, офортом, сепією.
Здібності до малювання виявилися в Тараса ще з дитинства. У спогадах родини Шевченка є немало свідчень про те, що настінне народне малювання, вишивки будили в нього пристрасть до створення власних малюнків. А коли він почав учитися в дяківській школі, ця пристрасть розвинулася ще сильніше. Згодом Тараса взяли козачком у покої пана Енгельгардта. Помітивши неабиякий хист у хлопця до малювання, пан віддав його в науку до майстра живописного цеху в м. Петербурзі – Ширяєва. У літньому саду Тарас випадково познайомився зі студентом Академії мистецтв Сошенком. Саме він відкрив “діаманта у кожусі”, як назвав Тараса професор Академії Карл Брюллов.
Три роки Шевченко відвідує навчальні класи Товариства заохочення художників і малює картини на історичні та міфологічні сюжети. Завдяки допомозі таких яскравих особистостей, як Жуковський, Вільєгорський, Венеціанов, Брюллов, кріпак Шевченко отримав волю і став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Упродовж семи років навчання Тарас був тричі нагороджений срібними медалями, двома – за живописні твори. Перша з відзначених робіт – «Сирітка-хлопчик під тином ділиться милостинею з собакою» (1840 рік) – на жаль не збереглася. У другій картині «Циганка- ворожка» (1841 рік) – художник показує селянську дівчину, яка довірливо чекає поради циганки.
Автопортрет (1847 рік)"Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачнее казни нельзя было бы придумать, как сослав меня в отдельный Оренбургский корпус солдатом. Вот где причина моих невыразимых страданий. И ко всему этому мне еще запрещено рисовать. Отнято благороднейшую часть моего существования". ("Щоденник, 19 червня 1857 року.)
Т. Г. Шевченко (автопортрет)Як художник Т. Шевченко заслужив собі добре й чесне ім'я. І на цьому шляху він був одним із перших, хто звернувся до народних мотивів. До останніх хвилин свого життя Тарас Григорович Шевченко працював у своїй майстерні при Академії мистецтв. Про Тараса знає вся Україна, що він був її батьком, заступником, голосом, виразником її інтересів. І сьогодні лине над Україною його пророче слово! А живописна спадщина Т. Шевченка, доводить усьому світові, що він – геній!