Презентація з літературного читання для 3 класу на тему: "Цікава Україна. Легенди рідного краю"

Урок позакласного читання ( тематичний ) «ЦІКАВА УКРАЇНА» «МОЯ КРАЇНА – Україна Легенди рідного краю»

Завдання таких уроків – поповнювати і розширювати знання дітей, їхній кругозір за темою, яка вивчається « Моя країна - Україна. Легенди рідного краю» Під час обговорення творів, запропонованих для читання вдома, слід звернути увагу на їх спільні риси і головну думку, їх різновиди, на характери і вчинки персонажів. Варто з’ясувати, чим герої схожі один на одного, чого вони хотіли досягнути, яким шляхом вони прямують до своєї мети; порівняти ілюстрації до різних творів на одну і ту ж тему, розкрити ідейний задум художників.

Уроки позакласного читання за темою рекомендується проводити, розширюючи межі класного читання, але доцільно тематично не пов’язувати зміст цих уроків, проте цінність і виховне значення дібраних творів мають бути незаперечними. Загальна ідея цих творів – відродження національної самосвідомості, прилучення дітей до національної історії, культури, традиції, звичаїв. Отже, добираючи тексти для уроку з позакласного читання, слід подбати, щоб вони належали до однієї теми, були різножанровими і різних авторів.

1. Оголошення теми й мети уроку – до 2 хв. Запис теми на дошці «Моя країна – Україна» 2. Виявлення цікавих книжок до цієї теми – до 3 хв. Варто «провести екскурсію» за виставкою книжок, колективно їх розглянути, зачитати назви і авторів, з’ясувати, що учням більше сподобалось. Залучити до виставки книжки, які діти взяли із бібліотеки самостійно і принесли на урок.  Структура уроку позакласного читання за темою

Учитель, привертаючи увагу учнів до книжкової виставки, підготовленої ними, скаже про те, як багато різних і цікавих книжок принесли діти, але жоден з них не в змозі за короткий проміжок часу прочитати і детально розглянути всі твори. Кожному б було цікаво дізнатися, про що розповідають ці книжки. У цьому їм допоможе анотація – коротка характеристика змісту книжки. Анотації на книжки бувають різними. Зазвичай вони не схожі одна на одну, проте всі анотації мають спільну мету : у стислій формі розповісти читачеві про книжку і зацікавити її змістом. Наприклад.

Книга «Моя країна – Україна» запрошує юних читачів у подорож по рідній країні, в доступній формі знайомить з історією України, її державним устроєм, символікою, природними багатствами та культурою, даючи цілісне уявлення про Україну як незалежну демократичну державу. Анотація Сокол А.В., Конечна О.М. «Моя країна – Україна»

Мета книги – прищепити юним читачам почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини, гордості за рідну землю. Ці почуття і сформовані під їх впливом риси характеру – чесність, мужність, благородство, відданість – актуальні в усі часи, а надто в такий непростий період розвитку, який переживає Україна сьогодні. Чим раніше і більше кожна дитина довідається про свою Батьківщину, тим впевненіше торуватиме власну стежину на шляху до щасливого майбутнього рідної країни.

Книга запрошує читачів до захоплюючої мандрівки Україною. Ви побуваєте в різних куточках нашої Батьківщини, побачите, якою гарною є українська земля, яку багату і цікаву історію мають її міста і села. Нехай ваша мандрівка сторінками книги стане першим кроком до пізнання рідної землі, її історії та сьогодення. Анотація Дарія Іваницька «Дітям про Україну»

Ця книжка – про прекрасну землю, яку Господь Бог створив з ясного бездонного неба, безкраїх ланів золотої пшениці, вічнозелених Карпат, синього-синього Чорного моря, голубооких волинських озер і жагучого південного степу. Ця країна багатющої історії і прекрасних людей, країна великих випробувань та героїчних здвигів, країна, відома на весь світ своїми піснями. Це – наша з тобою земля, з такою давньою і прекрасною назвою – Україна. Гарного вам читання!

Ця книга відкриває для читача багато нового і цікавого. У ній є описи всіх основних державних, церковних і народних свят, найважливіших для українського народу днів пам’яті. Описи супроводжуються коментарями щодо традицій святкування та уточнення народних прикмет, пов’язаних із кожною конкретною датою. Анотація М.Н. Шкода «Свята моєї Батьківщини»

Пропонований календар покликаний створити в уяві читача цілісний колоритний світ українських традицій святкування. У чотирьох великих розділах цікаво і доступно подано інформацію про національні свята, про витоки народних обрядів і магічних дій, пов’язаних із кожним конкретним днем року. Значну увагу приділено уривкам із народних обрядових пісень, церковних переказів і легенд.

Із впливом часу нащадки забувають традиції своїх пращурів. Але ж існує давня легенда, згідно з якою суспільство буде покаране Богом, якщо забуде свою історію та звичаї предків. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства починають якоюсь мірою відроджуватися деякі народні святкові звичаї. Вони дуже оригінальні й цікаві. Залучившись до їх таїнств, кожна людина відчуває, що від них віє магією рідної землі, це бальзам для душі, який надає сил і наснаги.

Сьогодні у нас чергове засідання редколегії журналу «Рідний край». На засіданні редколегії ми запросили і художню раду, художники якої, прослухавши підготовлені легенди, повинні намалювати ілюстрації. Україна – це наша рідна земля, наша країна зі славною багатовіковою історією, співучою мовою, чудовими національними традиціями, мальовничою природою, талановитим, волелюбним народом. Українці свято шанують свою історію, тому чимало легенд і переказів дійшло до наших днів. Вони пояснюють різні історичні назви, події, виражають надії на сподівання людей. Ось декілька з них.   4. Перечитування, цитування окремих місць із текстів учнями, бесіда – до 3хв. 5. Розповідь учителя ( або бесіда) як доповнення до сказаного – до 5 хв.

ЧОМУ НАШУ ЗЕМЛЮ НАЗВАЛИ УКРАЇНОЮ Колись давно Бог створив різні народи і кожному наділив землю. Наші предки пішли до нього пізніше, тому землі їм уже не вистачило. Прийшли вони до Бога, а він у цей час молився, тому не сміли нічого сказати йому. Стали чекати. Повернувся Господь по якійсь хвилі, сказавши, що вони чемні, хороші діти. Дізнавшись, чого ті прийшли, запропонував їм чорну землю. Ні, - відповіли предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці. Тоді я вам дам ту землю, що залишив для раю, там усе є : річки, озера, ліси, пустелі. Але пам’ятайте : якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – то ворога. Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною ( часточкою раю). Доповнення : відеофільм «Моя країна – Україна»  6. Читання творів , недочитаних учнями, або тих, що дуже сподобалися, - до 7 хв. Обговорення їх.

ЧОМУ МИ СПІВУЧІ Одного разу Бог роздавав дітям подарунки. Коли закінчив, прибігла маленька дівчинка, стала під дверима та й заплакала. Почув Господь, відчинив двері та й питає : - Чого ти плачеш, дівчинко? Бо мені жодного подарунка не залишилось, - відповіла дівчинка. Не плач, не плач, - заспокоїв Бог. – Дам я тобі подарунок, який залишив для себе самого. І дав їй пісню співучою і мелодійною мовою. А тією дівчинкою була Україна.

ВЕРБА Жила в одному селі сім’я. Дружна, роботяща, до юдей привітна. Усім в домі заправляла ставна красуня-жінка. Усе в неї добре виходило і в хаті, і на городі. Але одна біда : вдень жінка жила зі своєю сім’єю, а на ніч перетворювалась у вербу. Аж ось про це дізнався чоловік. Що він, що діти напросились, ніщо не допомагала. Ось однієї ночі чоловік не витримав і зрубав вербу. Думав, що врятує цим жінку. А жінка померла. Та щира материнська любов продовжує жити в цьому дереві. Зроблена з верби колиска заколисує осиротілих дітей, а сопілка з пагінців старої верби розмовляє піснями, як ніжна мати. І стоять по берегах річок і озер верби, полощуть свої віти у воді, щоб ніхто не бачив пекучих жіночих сліз. Доповнення : відеофільм «Дерева-обереги»

ЧОРНОБРИВЦІ Чорнобривців називають по-різному : жовтяки, оксамитки, бархатки, бо яскраві суцвіття виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих, оранжевих та червонясто-коричневих барв. Найбільш поширена назва цих квітів – чорнобривці. Як розповідає легенда, жили в Україні майстри – чоботарі. І виготовляли вони особливо гарні, святкові жіночі чобітки. Мали чобітки яскраво-червоні халяви та червоні голівки. Звідси і пішла назва – чорнобривці. Взували їх дівчата і були красиві, як квіточки. А чорнобриві квіточки так і стали називатися – чорнобривцями. Доповнення : відеофільм «Народні обереги», «Квіти - символи»

СОЛОВЕЙ Старі люди розповідають, що жила ця пташка колись у чужих землях. А щоб були вони співучими, літати по всіх усю дах, збираючи пісні різних народів для індійського царя, у саду якого жили. Залетів якось один солов’їв в Україну і сів відпочивати у якомусь селі. Усі люди в той час були в полі, і село було, як німе. Що то за люди тут живуть? – подумав соловей, - ні тобі пісні, ані музики не чути? Доповнення : відеофільм «Птахи – символи»

Але зайшло сонце, люди гуртом поверталися стомлені з поля. Тут соловей заспівав і звеселив тих людей. Забули люди про втому і так заспівали заморськом у гостеві, що той довго слухав, запам’ятовуючи кожну ноту. З усіх земель позліталися до царя солов’ї, щоб заспівати почуті пісні. Але все те було йому відоме, і він сердився. Аж ось заспівав соловей, що літав по Україні. І цар втратив спокій, бо таких пісень він ще не чув. Велів він солов’ю співати день і ніч… Зачаровані солов’ї навесні гуртом полетіли в Україну, щоб слухати наші пісні і перекладати їх на пташину мову. І саме тут, в Україні, вони висиджують своїх пташенят, щоб ті уже з народженням чули найкращі у світі пісні.

ЛЕЛЕКИ Давно це було, коли на нашу землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей, а малюків покидають напризволяще на згарищах. Побачили це лелеки, стали стукотом дзьобів кликати на допомогу козаків. Але ті далеко були і не чули. І тоді птахи, підхопивши на крила малюків, піднялися високо в небо. Почули козаки плач дітей, кинулися наздоганяти ворогів, а птахи вказували дорогу.. З того часу лелекам в Україні завжди раді. Вони є оберегами домівок. А ще кажуть, що лелеки діток щасливим сім’ям приносять. Доповнення : відеофільм «Лелеки»

6. Пізнавально – розвивальні хвилинки – до 4 хв. Цей вид уроку варто продовжити літературною вікториною за прочитаними творами чи іншими видами роботи 7. Підсумок уроку – до 2 хв. Проведення конкурсу малюнків за темою уроку. 8. Завдання на перспективу – до 2 хв  

м. Краматорськ