Презентація "Збірка поезій «На крилах пісень», її висока оцінка І.Франком. Неоромантизм як основа естетичної позиції Лесі Українки. «Contra spem spero!» як світоглядна декларація с

Збірка поезій «На крилах пісень», її висока оцінка І. Франком. Неоромантизм як основа естетичної позиції Лесі Українки. «Contra spem spero!» як світоглядна декларація сильної, вольової особистості

Збірка «На крилах пісень». Загальна характеристика Перша збірка «На крилах пісень» вийшла на початку 1893 року у Львові, фактичним редактором її був Іван Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. Збірка складається з ліричних циклів.

Збірка «На крилах пісень» складається із 69-ти поезій і трьох поем. Більшість віршів об’єднані у цикли. Є шість циклів, розділених на дві умовні частини: перша – окремі поезії, об’єднані у вірші, друга – великі цикли і ліричні поеми. До збірки ввійшли поетичні твори, написані у 1880-х роках, та ранні поеми «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891 – 92), «Русалка» (1885).

Збірка «На крилах пісень» складається з 6 поетичних циклів: 1. «Сім струн», (Посвята дядькові Михайлові) 2. «Зоряне небо», 3. «Сльози-перли», (Посвята Іванові Франкові) 4. «Подорож до моря», (Посвята сім’ї Михайла Ф. Комарова) 5. «Кримські спогади», (Посвята братові Михайлові) 6. «В дитячому крузі». – 30 віршів поза циклами: «Конвалія», «Напровесні», «Contra spem spero!», «Коли втомлюся я життям щоденним», «Мій шлях», «В’язень», «Співець», «Розбита чарка», «Сосна», «Якщо прийде журба…», «Сафо», «До мого фортепіано», «Досвітні огні», «В магазині квіток», «Надія», «Сон», «Сон літньої ночі», «Сонет», «На роковини Шевченка», «Скрізь плач, і стогін, і ридання…», «До натури», «Вечірня година», «Завітання», «На давній мотив», «Пісня», «У путь», «Остання пісня Марії Стюарт».– 3 поеми: «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1892), «Русалка» (1895).

У журналі «Зоря» у статті «Наше літературне життя в 1893 році». Іван Франко висловлює думку, що ця збірка «становить, без сумніву, найважливіший здобуток поетичний нашої літератури оригінальної за 1892 рік».

«Contra spem spero!»( 2 травня 1890 року )у перекладі з латині означає «без надії сподіваюсь» Поштовхом до написання вірша стало загострення хвороби поетеси – туберкульозу кісток, проте у вірші стверджується перемога не тільки над недугою, а й узагалі над будь-якими проявами песимізму та легкодухості. Поезія написана 19-річною Лесею Українкою. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично), чи перемогти. Леся не піддалася, вона поставила перед собою мету — і перемогла. Наперекір зловісним «осіннім хмарам» вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям, про що написала у листі до брата (відомого у літературі як Михайло Обачний): «Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати «сізіфовий камінь» догори!.. Позволь присій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша: Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підійматьІ, несучи вагу ту страшную,Буду пісню веселу співать».

Жанр: поезія громадянської лірики. Тема : роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще. Ліричним героєм є сам автор.  Головним – людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі. У творі ліричного героя можна утотожнити з Лесею Українкою.«Contra spem spero!»

Розгляньмо художні засоби, наявні в поезії: Гетьте, думи, ви хмари осінні!      риторичне звертання, інверсія. То ж тепера весна золота!                   епітет, інверсія. Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?                       риторичне запитання. Ні, я хочу крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,                        оксиморон. Без надії таки сподіватись,                    оксиморон. Жити хочу! Геть, думи сумні!Я на вбогім сумнім перелозіБуду сіять барвисті квітки,Буду сіять квітки на морозі,                    оксиморон. Буду лить на них сльози гіркі.       анафора; інверсія; епітетІ від сліз тих гарячих розтане                 епітет. Та кора льодовая, міцна,                           епітет, інверсія. Може, квіти зійдуть – і настане. Ще й для мене весела весна.                    епітет

Я на гору круту крем’яную                   епітет, інверсія. Буду камінь важкий підійматьІ, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать.                   антитеза. В довгу, темную нічку невидну. Не стулю ні на хвильку очей – Все шукатиму зірку провідну,                інверсія. Ясну владарку темних ночей.                персоніфікація. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись,                                    оксиморони. Буду жити! Геть, думи сумні! 

Символічні образи : образи, які уособлюють самодержавство («льодова кора», «крута, крем’яна гора», «темна ніч») образи, що символізують визволення («барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна» (прийом контрасту). Лірична героїня – сильна, вольова, непересічна, яскрава особистість, хоча у її душі поєдналися суперечливі емоції.особивості твору-оспівування людини, що обирає свободу;  образ яскравої, непересічної, сильної ліричної героїні; -автобіографізм;- нтитеза (весна-осінь), алегорія, риторичні запитання, риторичні оклики.– У першій строфі ставиться ключове питання: «Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?». У другій утверджується активна позиція героїні: «Жити хочу! Геть думи сумні».

сильна незламнавольова особистістьсповнена мрій і сподіваньготова битися до перемоги. Характеристмка ліричної героїніцілеспрямованасвідома у виборі життєвої долі

Домашнє завдання Скласти і записати в зошит конспект презентаціїВивчити вірш «Contra spem spero!»Зробити ідейно-художній аналіз одного з віршів збірки