Рання творчість Шевченка. Загальна характеристика. «Кобзар», «До Основ’яненка», «На вічну пам’ять Котляревському», «Думка» («Нащо мені чорні брови»)

Тема. Рання творчість Шевченка. Загальна характеристика. «Кобзар», «До Основ’яненка», «На вічну пам’ять Котляревському», «Думка» («Нащо мені чорні брови»)

  Ознайомившись з матеріалами уроку , ви дізнаєтеся про основні етапи творчості поета, її джерела, основні мотиви та жанри петербурзького періоду, на чиї традиції спирався молодий поет у художніх пошуках, особливості ліричних творів, характерні риси поета-романтика та реаліста. Сподіваюся, що життєвий і творчий шлях Шевченка вас надихнув на глибше ознайомлення з творчістю поета.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОСТІ

 Перед нами Шевченків «Кобзар». Довголітнє і прекрасне життя безсмертної ідеї книги, яку читали сучасники Великого Кобзаря, їхні діти, внуки й правнуки, тобто наші прадіди, діди й батьки. Сьогодні в рядки «Кобзаря», названого народом Книгою Правди, вчитуємося ми. Кожен з нас може повторити, як свої власні, слова Миколи Бажана: «Я розгортаю томик «Кобзаря», і мені здається, що я кладу руки на трепетне гаряче людське серце — серце, що так багато пережило і так багато пізнало, і я відчуваю його потужний пульс у пристрасних вільних ритмах Шевченкового вірша».

«Кобзар», за Франком,— це «епоха в історії духовного розвою цілого народу українського, бо ся маленька книжечка  відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухнула немов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві якістю, простотою і поетичною грацією вислову «Кобзаря» Шевченка. Як згадують сучасники, про цю збірку поезій у ті дні сперечались у приватних розмовах, її обговорювали на літературних вечорах, а головне — читали. В Україні ця тоненька збірочка підсилювала й без того надзвичайне зацікавлення рідним письменством. Григорій Квітка-Основ'яненко відзначав, що думи, висловлені в «Кобзарі», «кріпко лягають на душу». Твори з «Кобзаря» поширювалися з блискавичною швидкістю, їх переписували, заносили в альбоми. А назву книжки любовно перенесли на автора, додавши епітет «Великий».

Ще прихильніше були зустрінуті наступні «Кобзарі», зок­рема видання 1860 р. Високу оцінку йому дали «Современник», «Отечественные записки» та багато інших періодичних видань Росії. Схвальні рецензії з'явилися незабаром у пресі Польщі, Чехії та інших слов'янських країн, що свідчить про великий успіх «Кобзаря» та вихід української літератури на широкі європейські літературні шляхи. Усі чесні люди того часу бачили кривду, заподіяну трудя­щому люду російськими, польськими і українськими панами, самодержавством. Але Шевченко найглибше збагнув, як тяжко Україні:

Обідрана, сиротою понад Дніпром плаче;

Тяжко-важко сиротині... А ніхто не бачить,

 Тілько ворог, що сміється...

Тут йдеться передусім про жахливий стан духовної неволі, про рабство цілого народу. А це стократно більше, ніж заподіяна панами соціальна кривда.

Проте поет не лише сумував і скорботно зітхав над долею рідного краю, а й застерігав гнобителів: «Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине...».

Джерела творчості

      Тарас Шевченко був не лише творцем геніального «Кобзаря», тобто поетом, а й драматургом, прозаїком, мислителем, істориком, етнографом, фольклористом і художником (живописцем, гравером), який залишив велику образотворчу спадщину — понад тисячу творів.

Це цікаво! Образотворча спадщина Шевченка - це приблизно 1290 картин.

Одне слово, геній Великого Кобзаря надзвичайно широкий, багатогранний.

Літературна спадщина Шевченка — це «Кобзар», 9 повістей (із 20-ти задуманих), п'єса «Назар Стодоля», кілька уривків інших драматичних творів, щоденник та листи. Найпопулярніший з цієї спадщини — «Кобзар», він пішов у найширші трудові маси. Вірші, а то й цілі поеми з нього, відразу завчали напам'ять навіть неписьменні.

Це цікаво! У «Кобзарі» налічується 224 твори.

Причина цього чи не єдиного явища в історії світової поезії дуже проста: про що б не писав поет, в центрі його уваги — знедолена, скривджена проста людина, найчастіше селянського стану. Його «Кобзар»,— це книга, творена горем і сльозами, гнівом і надією. В одному народному переказі говориться, що «Тарас Шевченко всі людські болі списував у свій «Кобзар». І на любов народ відповідав любов'ю. Ось лише маленька частка народних прислів'їв про творчість Шевченка: «Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі»; «Зі сторінок «Кобзаря» зійшла правди зоря»;

 «Тарасові слова — то правда жива»; «Шевченкове перо панів по серцю шкребло».

У ранніх творах (інколи і в пізніших) Шевченко переважно схилявся до романтики: в них бачимо його інтерес до незвичайного, яскравого і навіть таємничого, фантастичного, піднесений стиль мови, деяку розчуленість, навіть сентиментальність, захоплення історичним минулим, а це якраз основні риси романтизму.

• Які риси романтизму притаманні раннім творам Шевченка ?

Поступово посилюються реалістичні мотиви в романтизмі Шевченка, він вносить у нього елементи соціальної сатири. Основа естетичної платформи Шевченка — правдиве зображення дійсності та висока художність, сміливе викриття антинародного ладу, активний гуманізм, впевненість у кращому майбутньому, заклик до визволення і побудови демократичної держави.

Отже, Шевченко був романтиком і реалістом одночасно; у молодості, яка схиляє до романтики, писав і реалістичні твори («Катерина»), а в зрілому віці — і романтичні («Царі», «Давидові псалми»). Часто в одному творі тісно взаємодіють і романтизм, і реалізм («Гайдамаки»). Ці два методи тісно переплітаються в усій творчості Шевченка, джерелами якої були тогочасна дійсність, фольклор і літературні традиції.

Народна пісня — одне з основних джерел «Кобзаря». Пісні матері, оповіді діда, односельців, народнопісенна творчість навіяли поетові балади «Причинна», «Тополя», поеми «Сова», «Сліпий», «Наймичка», «Відьма», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гамалія», «Гайдамаки», сотні поезій.

Українська література попередніх століть (творчість Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Гребінки, Боровиковського, Метлинського, Костомарова) та красне письменство інших народів також мали вплив на формування літературних смаків Шевченка. Проте основне джерело його творів — життя народу, зокрема покріпачених селян. З дитинства увібрав поет у себе пекучі народні болі, куці радощі й високі, багатьма поколіннями вистраждані болі.

Рання творчість Т. Шевченка (загальна характеристика)

Перші поетичні спроби письменники з’явились принаймні з 1837 року. Про них він писав в автобіографії: «В светлые летние ночи бегал в Летний сад рисовать. В этом саду в то летнее время начал делать этюды в стихотворном искусстве, из многочисленных попыток, впоследствии напечатал только одну балладу «Причинна».

Після викупу Шевченка охопило творче піднесення і протягом 1838-1840 рр. він пише твори: «На вічну пам'ять Котляревському», «Катерина», «Іван Підкова», «Тополя», «Перебендя», «Тарасова ніч», «Думи мої» та ін. У ранні роки були написані також «Гайдамаки», «Гамалія», «Слепая», «Тризна» та ін.

Уже в ранніх творах Шевченко виступив як народний поет, творчість якого відбиває погляди, думки й переживання народних мас і органічно зв'язана з фольклором.

Більшість ранніх творів митця мають романтичний характер. У них виводяться виняткові образи, змальовано надзвичайні події.

Романтизм Т. Шевченка революційно спрямований. Поет заперечує тогочасний кріпосницький лад і закликає, боротися проти нього. Твори митця відбивають його мрії про вільне, щасливе життя трудящих. Його мрії, як і мрії інших романтиків прогресивного напряму, випереджали життя, відображали революційні настрої передових людей. Зміст і характер творчості Шевченка тісно пов’язані з подіями його життя, а також тими, що стосувалися становища народу, долі батьківщини. Традиційно творчість поділяємо на 4 періоди:

1) 1837-1843;

2)1843-1847;

3) 1847-1857;

4) 1857-1861.

 Ранні твори поета різноманітні щодо жанрів: це ліричні вірші, балади, поеми.

Т. Шевченко був то палким, то ніжним, виступив творцем багатьох дорогоцінних перлин ліричної поезії. Багато його віршів пішло в народ, стало народними піснями.

                 Основні мотиви лірики петербурзького періоду:

почуття самотності, сирітства, сумні згадки про страждання покріпаченого народу, визначення завдань поезії.

 Запитання.

1. Назвати основні етапи творчості.

2. Основні мотиви лірики петербурзького періоду.

3. Жанри ранньої творчості.

4. "Кобзар" 1840 року. Назвати ранні твори.

5.Перші поетичні спроби.

6. Ліро-епічний твір - це...

7. Лірика - це... Жанри лірики.

Теорія літератури. Словник літературознавчих термінів

Лірика — 1. Один із трьох родів художньої літератури, у якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора.

2. Певний віршований твір або сукупність творів.

Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображувально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого з'являються якісно нові твори (балада, співомовка, поема, роман у віршах).

Елегія – один із жанрів лірики медитативного (філософського, меланхолічного, почасти журливого змісту).

Епітафія - короткий вірш, надмогильний напис;текст у віршах або прозою, де висловлено жаль за померлим і похвалу йому.

Бувають епітафії і сатиричного змісту.

Жанр був  поширений у період бароко. У 19 ст. до нього звертався Ю.Федькович, у 20 ст. -  В. Симоненко, М.Сом.

Образ автора – своєрідний персоніфікований художній образ людини у творі, який виступає не тільки автором – творцем, а й повноправним персонажем, ліричний героєм, набуваючи при цьому рис художнього образу. У романтичних творах образ автора виражає ідейно-естетичну позицію письменника, виступає в ролі пророка, месії, вигнанця, громадянина, трибуна.

                             Аналіз поетичного твору (схема)

Визначити безпосередній зміст ліричного твору — переживання, почуття;

визначити предмет опису та його зв'язок з поетичною ідеєю (прямий — опосередкований);

визначити організацію (композицію) ліричного твору;

визначити своєрідність використання зображально-виражальних засобів автором (активне — скупе);

визначити ритміку (однорідна — неоднорідна; ритмічний рух);

визначити інтонацію (ставлення того, хто говорить, до предмету мовлення і співрозмовника).

КОМПОЗИЦІЯ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ

Визначити провідне переживання, почуття, настрій, яке відбилося в поетичному творі;

з'ясувати стрункість композиційної побудови, її підпорядкованість вираженню певної думки;

визначити ліричну ситуацію, представлену у вірші (конфлікт героя з собою; внутрішня несвобода героя тощо);

визначити життєву ситуацію, яка, здогадно, могла викликати це переживання;

виділити основні частини поетичного твору: показати їх зв'язок (визначити емоційний "малюнок").

ПОЕТИЧНА ЛЕКСИКА:

з'ясувати активність використання окремих груп слів загальновживаної лексики — синонімів, антонімів, архаїзмів, неологізмів;

з'ясувати міру близькості поетичної мови до розмовної;

визначити своєрідність та активність використання тропів;

епітет — художнє визначення;

порівняння — зіставлення двох предметів або явищ з метою пояснити один з них за допомогою іншого;

алегорія (інакомовлення) — зображення абстрактного поняття або явища через конкретні предмети та образи;

іронія — прихована насмішка;

гіпербола — художнє перебільшення, яке використовується, щоб посилити враження;

літота — художнє применшення;

уособлення — зображення неживих предметів, при якому вони наділяються властивостями живих істот — даром мови, здатністю мислити і відчувати;

метафора — приховане порівняння, побудоване на схожості або контрастності, у якому слова "як", "нібито", "неначе" відсутні, але маються на увазі.

ПОЕТИЧНИЙ СИНТАКСИС

(синтаксичні прийоми та фігури поетичної мови)

Риторичні питання, звернення, вигуки — вони посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді;

повтори — неодноразове повторення одних і тих же слів або висловів;

антитези — протиставлення.

ПОЕТИЧНА ФОНЕТИКА

(використання звуконаслідувань, звукопису — звукових повторів, які створюють своєрідний звуковий "малюнок" мови)

Алітерація — повторення приголосних звуків;

асонанс — повторення голосних звуків;

анафора — єдинопочаток.

 ВІРШУВАННЯ:

визначити систему віршування, якої дотримувався автор;

визначити віршовий розмір;

визначити, чи є відступи від метричної схеми і які;

визначити спосіб римування.

"На вічну пам'ять Котляревському"(1838р)

Санкт-Петербург

І так розгортаймо "Кобзар" для ознайомлення з текстом елегії "На вічну пам'ять Котляревському".

Виразно читаймо. Написано у формі монологу, зверненого до Котляревського.

Жанр - елегія в поєднанні з одою, літературною епітафією.

Ода - це жанр лірики, вірш, що виражає піднесенні почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб.

Отже, це зразок жанрового новаторства раннього Шевченка.

Це цікаво! Згадайте! 1838 р. - це рік викупу з кріпацтва Шевченка. 1838 р. - це рік народження Нечуя-Левицького. 1838 р. - це рік смерті Котляревського, автора "Енеїди", "Наталки Полтавки", зачинателя нової української літератури.

Тема: звернення молодого поета до померлого Котляревського, щоб той розважив сироту.

Запитання по тексту:

Яку оцінку дає Шевченко Котляревському?

Чому поет називає його батьком? Підтвердіть цитатою. (...Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди...). Згадайте славнозвісну "Енеїду", якою Котляревський започаткував нову українську літературу. Як ви думаєте, чому Шевченко звернувся до Котляревського? Можливо, шукаючи духовної підтримки під час перебування на чужині? .

Знайдіть опис природи рідного краю. .З приводу чого Шевченко порівнює солов'їний спів зі щебетом Котляревського? (спів солов'я - голос поета) .

Чому смерть Котляревського - це сирітство для багатьох українців?  Зачитайте останні рядки твору: "Не кинь сиротою...". Про що вони свідчать ?

Знайдіть риторичні звертання, риторичні оклики, порівняння, повтори, епітети.

Запишіть у зошит. Над чим змушує задуматися ця поезія?

Які почуття виникають після ознайомлення з твором?

Отож, ідея твору - возвеличення краси української літератури, мови, яку започаткував Котляревський.

 Проведення тестового опитування. Записати відповіді у зошит.

«На вічну пам'ять Котляревському»

1. Поезія починається описом:

а) краси природи рідного краю,

 б) святкування Великодня;

в) портрета І. Котляревського;

г) петербурзького ранку.

2.Пташиний спів па калині залюбки слухали:

а) молодята, що кохалися ввечері біля річки;

б) селяни, які йшли на панщину;

в) багаті люди;

г) розбійники.

3. Т. Шевченко у творі співчуває:

а) дівчині, яка втратила коханого;

б) сироті, який вдосвіта підводився працювати;

в) усім тим, хто постраждав від зазіхань злодія;

г) напівголодним солдатам.

4.Солов'їне тьохкання «дрібне та рівне», наче:

а) гармонія в душі знедоленого;

б) гімн коханню;

 в) благання до Бога;

 г) музика життя.

5.Яку кару обіцяє поет злодію?

а) це буде селянський самосуд;

 б) його знищить козацтво;

в) справедливу, що чинить Всевишній;

г) самопозбавлення життя.

6.Ватагою пройдисвітів Тарас Григорович називає:

а) рутульців;

б) богів;

 в) троянців;

 г) карфагенців.

7. Котляревського в поезії названо:

а) сонцепоклонником;

 б) вільним вітром;

 в) батьком;

г) тим, хто відродив Трою.

8. На думку Кобзаря, видатний полтавець увіковічив:

а) славу козацьку;

б) звичаї та обряди українців;

 в) красу пісень рідного краю;

 г) стиль літературного письма.

"До Основ'яненка" (1839 р. Санкт-Петербург).

Музика Якова Степового

Згадайте "Сватання на Гончарівці", першу сентиментальну повість "Маруся" харківського письменника Квітки-Основ'яненка. Саме до нього послання Тараса Шевченка. Що спонукало поета до написання вірша? У 1839р. Квітка-Основ'яненко надрукував у журналі "Отечественные записки", що виходив у Петербурзі, нарис під назвою "Головатий". Головатий - це кошовий отаман, запорозький полковник, на ім'я Антін. Він був знайомий з сім'єю Федора Квітки, де знаходив моральну підтримку і матеріальну допомогу. Як бачимо, Квітка не був байдужий до історії України! Шевченко прочитав нарис і під враженням написав вірш "До Основ'яненка".

Один з ранніх творів Т. Шевченка, у якому розкривається тема героїчного життя України.

«Те диво, що було, минуло» - так поет характеризує українську старовину -

У поезії виявляється сум з приводу знищення козацтва. Мають місце персоніфіковані запитання: «де преславні козаки?» (очерети запитують у Дніпра, могили у вітру, у степу, чайки у синього моря).

Поезія пройнята духом запорозької минувшини, але спроектована на сучасність, промовляє до національної свідомості сучасних йому українців. Нація, яка має такі скарби, не може загинути:

Наша дума, наша пісня,

Не вмре не загине…

От де, люди, наша слава,

Слава України!

Жанр - вірш-послання, громадянська лірика.

Послання - віршовий твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб.

Образок-невеликий художній твір,побудований на матеріалі якогось конкретного життєвого факту чи події.

                                   «До Основ'яненка»

1. Антін Головатий у творі — запорозький:

а) хорунжий;

б) писар;

в) кошовий отаман,

г) сотенний.

2.3а жанровою особливістю «До Основ'яненка» — це вірш -...

 а) медитація;

б) прохання;

в) трагедія;

 г) послання.

3.Кого мали на увазі очерети, запитуючи у Дніпра про зникнення дітей?

а) селян-заробітчан;

б) козаків;

 в) сиріт;

г) жебраків і кобзарів.

4.На безлюдному степу можна було побачити тільки:

а) напівзруйновані курені;

б) заржавілу зброю;

в) могили;

г) кістки загиблих.

5.Славу України, на думку Т. Шевченка, містять:

а) кургани;

б) пісні українські;

 в) літописні трактати;

г) твори політичного спрямування.

6.Голосною, правдивою, без хитрої мови називає поет:

а) пісню;

  б) історію рідного краю;

в) козацьку традицію;

г) Московщину.

7. Народ поважає Основ'яненка за те, що він:

а) міг яскраво відтворити картини природи рідного краю;

б) надавав матеріальну допомогу бідноті;

в) мав співучий голос;

г) із захопленням розповідав про цікаві пригоди і бувальщину.

8.Художні засоби, використані поетом у реченні:  «Слава не поляже, / Не поляже, а розкаже, / Що діялось в світі» :

а) епітет і анафора;

 б) повтор і метонімія; .

  в) метафора і гіпербола;

г) повтор і метафора.  

Подумайте! До кого звернене послання Шевченка? Звичайно ж, до Основ'яненка.

Як поет назвав письменника Квітку? Ви скажете  - батьком. Чому? Знайдіть ці рядки в тексті.

З яким проханням звертається Шевченко до Основ'яненка? Знайдіть у тексті.

Що розповідає поет про своє життя, настрій, переживання?

 Яким настроєм (оптимістичним чи песимістичним) пройнятий твір?

Чим викликано цей настрій (сум)? .

Як називає Шевченко минувшину? ("Те диво, що було минуло").

 Чому так? Яке значення приділяє історії   ( минувшині)?

 Кого звинувачує поет у знищенні Запорозької Січі?

 Ідея твору - минуле Батьківщини має велике значення для пробудження національної свідомості.

Пам'ятайте! Квітка-Основ’яненко - батько української прози, засновник сентименталізму, першої сентиментальної реалістичної повісті "Маруся" в українській літературі.

Новаторство Шевченка. У цьому вірші вперше з'являється персоніфікований образ бідної сироти - України, що плаче понад Дніпром і з якою сміється ворог.

Чому поет називає батьком не тільки І. Котляревського, але й Г. Квітку-Основ'яненка?

• 3 яким проханням звертається Тарас Григорович до Григорія Федоровича?
• Завдяки чому Г. Квітка отримав повагу від народу?
• Що розповідає Т. Шевченко про своє життя, настрій та переживання? Чим викликаний його сум?
• Чому початок і закінчення твору пройняті песимістичним настроєм?
• Кого, на вашу думку, звинувачує поет у знищенні Запорозької Січі?
• Яке значення поет приділяє минувшині?
• Висловіть власне припущення: « Чи зможе виконати Квітка-Основ'яненко прохання Т. Шевченка?»

"Думи мої, думи..."

Вивчали цю поезію у 8 класі. Згадаймо, що нею починався "Кобзар" (1840р.) У ній Шевченко вперше в українській поезії широко змалював образ ліричного героя - носія авторської свідомості.

"Думка" ("Нащо мені чорні брови..") (1838р.)

Виразне читання поезії.

Тема: розповідь про нещасливе кохання дівчини та її сирітське життя серед своїх.

Ідея: висловлення співчуття героїні твору, яка вимушена страждати, плакати через «зраду чорнявого».

Основна думка: Нащо ж мені краса моя, / Коли нема долі?

Жанр: інтимна лірика.

Римування: перехресне.

Сюжет поезії.

Молода дівчина, героїня твору, плаче, серце в неї «в'яне», вона «нудить світом», оскільки її залишив чорнявий. Тепер вона не бачить сенсу свого подальшого життя. Навіть близькі люди виявляють байдужість до її сліз, квилінь.

Дівчина хоче, щоб її сум, жалість «вітри почули і понесли за синєє море, чорнявому зрадливому на лютеє горе».

 Художні особливості вірша.

Анафори: «Чого...», «Нащо...», «Нема...», «Нехай...», «Щоб...». Епітети: «літа... веселі», «тяжко жити», «лютеє горе», «вітри буйнесенькі».

Повтори: «літа молодії», «очі плачуть», «чого серце...». Риторичні оклики: «Нехай плаче сиротина, / Нехай літа тратить!», «Чорнявому зрадливому / На лютеє горе!».

Метафори: «Літа пропадають», «очі плачуть», «серце в'яне, нудить світом», «очі плачуть», «серце хоче... воркує», «вітри почули».

Запитання. Хто є головним образом поезії?

Користуючись текстом, змалюйте цитатний портрет дівчини. (наприклад: карі очі, молода..).

Розкрийте причини сирітства. Чи можна зарадити горю дівчини? 

Чим близька доля героїні поету?

Основний мотив поезії - почуття самотності, сирітства .

Користуючись схемою, яка додається, напишіть ідейно-художній аналіз поезії на вибір.

«Думка» («Нащо мені чорні брови»)

Домашнє завдання. Читати поезії Шевченка.

Виконайте тест (письмово)

1.На початку твору поет описав:

а) страждання дівчини;

б) портрет героїні;

в) зовнішність чорнявого;

 г) повсякденну роботу молодиці.

2.Героїня «нудиться світом», як:

а) людина, що втратила фізичне здоров'я;

б) особистість, яку не сприйняло суспільство;

в) пташка без волі;

 г) жебрак серед багатіїв.

3.Молодиці не потрібна її краса, бо вона вважає, що втратила:

а) можливість виявити себе у мистецтві;

б) власну долю;

в)все, що було в житті;

 г) віру, надію і любов. /

4.Т. Шевченко порівнює дівчину з:

а) жайворонком;

 б) соловейком;

в) голубкою;

г) самотньою берізкою серед поля широкого.

5.Що є спорідненим у долях поета і його героїні?

а) прагнення стати людиною творчою і мислячою;

б) талановитість у малярстві;

в) сирітство;

г) мрія про повалення самодержавства.

6.Додає жалю дівчини те, що вона:

а) не отримала на шлюб батьківського благословення;

б) серед своїх людей була як чужа;

в) втратила голос для співу;

г) не виявляла бажання виконувати будь-яку роботу по господарству.

7.Поезія написана Т. Шевченком у період, коли він:

а) був пастухом у дядька Павла;

б) навчався в Академії мистецтв;

в) служив козачком у пана Енгельгардта;

г) куховарив в управителя панських маєтків.

8.Страждання молодиці посилюються через:

а) людську байдужість;

б) зневагу батьків до неї;

в) зимову негоду;

г) солов'їне тьохкання.