Розробка уроку до твору Г. Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."

Тема:           Г. Белль. “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”.

Високий антивоєнний і гуманістичний пафос твору

     Мета: висвітлити проблему впливу війни на світогляд письменника Г. Белля, через українознавчий аспект розкрити антигуманну сутність війни, дослідити шлях героя твору Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” від участі в боях  до усвідомлення жахів війни як людини без майбутнього; розвивати навички аналізу художнього твору, формувати власну позицію і вміння відстоювати її; виховувати громадянську свідомість: неприйняття війни як явища.      

     Тип уроку:   урок-дослідження

Обладнання: портрет Г. Белля, текст твору “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”, відеосюжет про війну, буктрейлер, презентація, ілюстрації до оповідання, плакати, виставка літературних творів про війну, карта України, карточки.

                                                                         Ми, письменники, народжені для того,

                                                                         щоб втручатися.

                                                                                                                             Г. Белль

Перебіг уроку

І. Актуалізація опорних знань

* Слово вчителя (слайд 2). Хочеться почати нашу розмову з рядків відомого давньогрецького поета: «Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах…». Чиї це слова? (Давньогрецького поета Тіртея).

   Інший же письменник, ще навчаючись у гімназії, отримав завдання написати твір  на слова Горація: «Солодко й почесно померти за вітчизну…». Цей твір гімназисти мали писати на тлі І Світової війни. Виконуючи завдання, один із них, зокрема, висловив таку думку: «Твердження, ніби вмирати за батьківщину солодко й почесно, можна розглядати тільки як форму цілеспрямованої пропаганди. Прощатися з життям завжди важко, як у власному ліжку, так і на полі битви, поготів молодим людям у розквіті сил. Тільки дурні телепні можуть бути настільки марнославними, щоб говорити так…» .

• Як ви сприймаєте почуті висловлювання з приводу війни? Що вас вражає, а чим ви захоплюєтеся?

  Про смерть у розквіті літ написав Бертольд Брехт. Він німець. Але сьогодні ми будемо говорити про іншого німця, який знав війну не з фільмів і книг, - це Генріх Белль.

  ІІ. Мотивація навчальної діяльності (тема, мета) (слайд 3)

  ІІІ. Осмислення та узагальнення нового матеріалу

* Перегляд документального фільму «Втрати України за час ІІ Світової війни».

* Слово вчителя. Друга світова війна - величезна катастрофа XX століття - знайшла своє відображення у творчості багатьох письменників світу. Ставши очевид­цями та учасниками її, переживши та переосмисливши бачене, вони створили надзвичайно сильні за своїм емоційним впливом твори, які викривали злочинну та антигуманну суть війни. До голосів протесту А. Камю, Е.-М. Ремарка, Е. Хемінгуея, В. Нєкрасова, О. Довженка та інших долучив свій го­лос один з найвідоміших письменників повоєнної Німеччини, лауреат Нобелівської премії 1972р.  Генріх Белль.

*  Кроссенс (слайд 4, 5). Життя  та творчість пись­менника Г. Белля                                                                                                           

                                              Відповіді на кроссенс

* Українознавчий аспект (слайд 6).

Україна в житті та творчості Генріха Белля

Тези. Індивідуальне повідомлення учнів

• Війна стала предметом зображення вже у пер­ших оповіданнях. Г. Белль стверджував: «Так, ми писа­ли про війну, про повернення додому, про руїни. Звідси й народилися ті три визначення, якими наділили моло­ду літературу: «література про війну», «література тих, хто повернувся», «література руїн». Ці визначення ви­правдані: була війна - шість довгих років, ми поверну­лися додому з цієї війни, ми застали руїни і писали про це».

• Хоча Генріх Белль багато писав про війну, його не можна назвати письменником-баталістом: він зумисне уникав писати про битви, про фронтовий героїзм сол­датів, бо категорично не приймав ідеалів вермахтівського героїзму і не бачив його втілення у війні. Зате знову й знову змальовував страхітливі наслідки війни: по­калічені тіла, понівечені війною долі, спустошене людське життя.

• Вже перша книга, повість «Поїзд приходить вчас­но» (1949), зображувала війну такою, якою її бачили солдати. У поїзді, повертаючись з відпустки у свої час­тини, зустрічаються троє випадкових супутників. І хоча війна ще точиться на чужій території, герої знають, що кінець «Великої Німеччини» близький, і їдуть вони на­зустріч своїй смерті, яка «ніколи не спізнюється».

 • Особливе місце в житті та творчості письменника займала Україна. Як солдат Східного фронту влітку 1943 року Белль перебував на території України. У його пам'яті назавжди залишилися назви географічних місцевостей України, її міст і сіл: Галичина, Волинь, Львів, Одеса, Херсон, Коломия, Стрий та багато інших. У Галичині, біля міста Стрия, гине Андреас - головний герой повісті «Поїзд приходить вчасно». Якесь перед­чуття підказує Андреасу, що саме тут він незабаром помре - «в неділю рано між Львовом і Чернівцями».

• Трагізм долі героїв Г. Белля багато в чому визначає їх ставлення до місць, де відбувається дія творів: «Гали­чина, темне слово, страшне слово й водночас воно ва­бить до себе. Щось в ньому є від ножа, який поволі ріже. Галичина».  У слові  Галичина  багато крові, котра витікає з-під ножа.

• Набагато кращим, навіть дещо лірич­ним, є враження героя від Львова: «Львів гарний. Львів він може собі уявити. Гарні, похмурі й важкі ці міста, криваве їх минуле, а тепер їхні провулки тихі, тихі й за­недбані. Вулиці тут такі, як у всіх великих містах світу. Широкі, елегантні, пологі, сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими, а на вулицях пов­но людей».

• Молодий солдат вермахту Андреас після відпустки повертається на Східний фронт. У потязі «Париж - Перемишль» його охоплює страх: «Скоро я буду мертвий. Помру. Скоро». Надворі вересень 1944 року. Його непокоїть, де саме зустріне смерть. У Львові, Чернівцях, або Нікополі? «Ніколи, ніколи вже він не побачить Нікополя». Напевне, рояться божевільні думки, загине десь між Львовом і Чернівцями. «Крим оточений», – чутно у вагоні. Потяг минає Дрезден – Дортмунд  -  Нордгаузен…

• Андреас пригадує Керч, Одесу, Миколаїв, Нікополь і намагається уявити собі Чернівці, Львів і саму ж Галичину. «Десь там ще є Волинь». Хтось у вагоні розгортає карту, тицькає пальцем: «Коломия». Там, унизу мапи, розташована Східна Галичина, й зовсім близько Буковина та Волинь. «Ці назви – як незнайомі напої. «Буковина» звучить, як міцна слив‘янка, а «Волинь» нагадує густе, майже як сироп, пиво, як те пиво, що він його пив якось у відрядженні у Будапешті, справжня пивна юшка». Йому стає страшно, що помре між Львовом і Чернівцями, «на тих безкраїх чужих просторах». А потяг мчить крізь ніч, точно за розкладом. «Слово «Галичина» схоже на змію з крихітними ніжками, змію з блискучими очима, що безшумно як ніж повзе по землі й ріже, розтинає землю… Галичина… темне, гарне й дуже болюче слово. В цьому краї я загину».

• Перемишль. Потяг прибув точно за розкладом. І поки відпускники чекають наступний, щоб доїхати ним до Львова, перемовляються, пригадують, як відступали з Очакова, Миколаєва, Одеси. «Шість тижнів ми сиділи на позиції вище Сиваша… там, скільки оком кинь, ні будинків, ні навіть якоїсь руїни. Болота, вода… верболози…» Другий кинув: «Як подумаю, скільки добра там зараз валяється в грязюці довкола Нікополя. Мільйони, кажу тобі, просто мільйони!» Третій сумно додає: «Наших розбили під Черкасами».

• Нарешті вони прибули до Львова. «Тут великий вокзал, чорні металеві конструкції, брудно-білі таблички біля платформ… Вулиці тут такі, як у всіх великих містах світу. Широкі, елегантні, пологі сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими». Андреасу невтямки, задля чого він тут, у Львові, «в будинку часів габсбурзької монархії, в цьому старому напівзруйнованому будинку… Двадцять дев‘ять років тому тут була ще Австрія… потім була Польща… потім – Росія… а тепер, тепер скрізь Велика Німеччина».

• І коли він опинився в борделі, раптом поцікавився в повії: «Яке місто розташоване за сорок кілометрів від Львова в напрямку… в напрямку Чернівців?», і почув у відповідь: «Стрий». «Стрий… Так ось, значить, де мені судилося вмерти. Біля міста Стрия… навіть до Станіслава я не дістанусь, навіть до Коломиї, не кажучи вже про Чернівці. Стрий! Ось воно як! А може, його взагалі нема на тій карті, що мені дав Віллі…». Інтуїція його не підвела. Андреас таки загинув дорогою на Стрий.

• Про долю фронтовиків наприкінці війни розповів перший роман Белля «Де ти був, Адаме?» (1951). Антивоєнний пафос цього твору став одним із основних його склад­ників.

• Продовжує лінію антивоєнних творів письменни­ка роман «Дім без господаря» (1954). Закінчилась страхітлива війна, та її грізна тінь все ще нависає над героями роману. Минуле з його війною та злочинами фашизму полишило страшні сліди в долі кожного з них, а особливо в долі дітей. І письменник закликає не забувати жахів війни, недавніх нелюдяних злочинів фашиз­му.

• Аналізові повоєнного життя Західної Німеччини присвячений роман «Більярд о пів на десяту» (1959). Та в ньому постійно присутнє минуле, перед яким за­стерігає автор читача: воно може повторитися, бо ті, що винні у всіх жахах війни, спокійно прогулюються ву­лицями, знову займають високі посади, рвуться до влади. Письменника турбує відродження неофаши­стських тенденцій у країні. Це стосується й двох ос­танніх романів - «Дбайлива облога» (1985) і «Жінки на тлі річкового пейзажу» (1986).

• Які асоціації у вас виникли на фоні цих повідомлень? Які емоції ви переживали? Можливо, у вашій уяві виникали картини  війни, пов’язані з нашою сучасністю. Доповніть повідомлення учнів своїми враженнями.

Висновок: Отже, особиста участь у ІІ Світовій війні визначила подальший характер творчості письменника. До останньої хвилини життя Г. Белль виступав проти війни, викриваючи її антигуманну сутність, тому саме його слова: «Ми, письменники, народжені, щоб втручатися» є епіграфом до нашого уроку. Г. Белль у своїх творах не повчає, не агітує, а створює атмосферу, в якій зло стає нестерпним, війна – абсурдом. Його твори просякнуті філософією екзистенціалізму. Спробуймо зрозуміти суть цього мислення та особливості твор­чого методу письменника, проаналізувавши оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа ...».

         - Пригадати, що таке екзистенціалізм?

         * Перегляд буктрейлера  

  * Творчо-аналітична робота над оповіданням «Подо­рожній, коли ти прийдеш у Спа…» (слайд 7)

* Бліц-опитування (слайд 8)

1) На які 2 групи поділялися люди, привезені машиною? (Мерці і решта)

2) Назвіть ім’я головного героя (немає). Чому?

3) Хто веде розповідь у творі? (Оповідач, учасник битви).

4) Куди потрапив головний герой? (У гімназію-госпіталь).

5) Чиї скульптурні погруддя побачив герой? (Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія).

6) Скільки років навчався юнак у гімназії? (8).

7) Як юнак ставився до уроків малювання? (Ненавидів).

8) Що зняли зі стіни, коли школа стала гімназією? (Хрест).

9) У якому кабінеті розмістили пораненого? (Малювання).

10) Що герой у шкільні роки видряпав на картині («Хай живе Того»).

11) Що написано на дошці? (Фраза «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»).

12) Чого попросив поранений герой у фіналі твору? («Молока»).

* Візитівка твору (слайд 9)

                                   Алгоритм

                                      -  жанр

                                      -  композиція

                                      - форма оповіді

                                      - художній час

                                     - герої твору

                                     - сюжет

                                    -  художня деталь: “мерці” – “решта”

                                   - художній простір (слайд 10)

- Що вас особливо вразило в оповіданні?

* Робота в групах з картками-блоками (слайд 11).

І група: Подорож коридорами гімназії (слайди 12 - 21)

   - Завдання: пройдіть коридорами гімназії разом з героєм твору. Що бачить головний герой? На які деталі звертає увагу?  Чому він не впізнає рідної школи? (цитата: «Та я ще не був мертвий….. Може я з гарячки почав марити»).

* Намалюйте схему маршруту юнака: 

«решта» --- східці вгору --- 6-А --- 6-Б --- «Медея» --- 5-А --- 5-Б --- «Хлопчик, що виймає терня» --- Парфенон --- грецький гопліт --- сходова клітка ---портрет старого фріца --- портрет Гітлера --- троє погрудь: Цезар, Цицерон, Марк Аврелій --- Гермесова колона --- мармиза Зевса --- 01–А, портрет Ніцше (заліплений): «Легка хірургія», 01– Б ---- східці вниз --- краєвид Того …

   ● «Спершу йшли довгим, тьмяно освітленим коридором, із зеленими, мальованими олійною фарбою стінами, в які повби­вано чорні, криві, старосвітські гачки на одяг, потому пішли двері з табличками 5-А і 5-Б, а між ними - «Хлопчик, що виймає терня» - прегарне, з червонястим полиском фото у брунатній рамі».

   ● «А ось уже й колона перед виходом на сходовий помісток, і довгий, вузький фриз Парфенону за нею, справжній античний - мистецьки зроблений з жовтавого гіпсу макет, і все інше, віддавна знайоме: грецький гопліт, до п'ят озброєний, наїжений і грізний, схожий на розлюченого півня. На самому ж помістку, на стіні, пофарбованій жовтим, пишалися всі вони - од вели­кого курфюрста до Гітлера» .

   ● «Та коли ми поминули взірцевих арійців, за ними виринуло й усе інше: троє погруддів: Цезар, Цицерон і Марк Аврелій, рядочком, один біля одного, - чудові копії, всі жовті, античні, поважні, стояли вони попід стіною. А коли ми зайшли за ріг, з'явилася й Гермесова колона, а далі, в глибині коридору, - коридор тут був пофарбований у рожевий колір, - аж ген у гли­бині, над дверима зали малювання, висіла величезна мармиза Зевса».

- Як посилюється враження від побаченого зображення Зевса?

   ● «І знов я мимохідь глянув ліворуч, і знов побачив двері з табличками: 01-А й 01-Б, а поміж ними бурими, немов просякну­тими затхлістю дверима вгледів у золотій рамі вуса й кінчик носа Ніцше - другу половину портрета було заліплено папером із написом: «Легка хірургія».

   ● «Того, великий і яскравий, плаский, як старовинна гравюра, чудова олеографія, і на першому плані, поперед колоніальних будиночків, поперед негрів і німецького солдата, що безглуздо стовбичив там із гвинтівкою, на першому плані картини красувалася велика, змальована в натуральну величину, в'язка бананів».

* Словникова робота

-  «Хлопчик, що виймає терня» - славетний твір давньоримського мистецтва, бронзова статуя з V сторіччя до н. е.

- Гопліт - воїн при повній зброї у Стародавній Греції.

- Курфюрст - Фрідріх Вільгельм Бранденбурзький (1620-1688), який численними війнами заклав підвалини брандербурзько-прусської могутності.

- Того - колишня німецька колонія в Африці.

-   Який висновок можна зробити про виховання у гімназії?

- Чому тричі письменник привертає увагу читача до оформлення коридору гімназії?

 ІІ група: «Боротьба керівництва з хрестом» (слайд 22).

-  Знайдіть у тексті оповідання і прочитайте уривок, де описується хрест, який висів колись над дверима школи Свято­го Хоми. З якою метою автор так докладно оповідає історію цього хреста?

- Завдання: Яке смислове навантаження несе цей епізод? (цитата від «Аж ось санітари увійшли до зали… - коли ще дозволяли по школах мати хрести»).  ( З-поміж численних подробиць інтер’єру особливу увагу оповідач приділяє сліду хреста на стіні. Хрест було знято за часів перебудови гімназії відповідно до вимог тоталітарної ідеології. Керівництво закладу доклало чимало зусиль для того, щоб зафарбувати залишений ним слід, але марно. Ця історія є місткою ілюстрацією культурної політики нацистів щодо християнської спадщини: вона є лаконічним прикладом того, як ідеологи режиму намагалися стерти зі свідомості молодого покоління навіть пам’ять про моральні заповіді християнства).

- Санітари пронесли героя коридорами до зали малювання, а чи зрозумів він, де знаходиться? Зачитайте.

Цитата: «Ти нічого не почуваєш; жодне чуття тобі нічого не каже, самі тільки очі; жодне чуття не говорить тобі, що ти в своїй школі, яку всього три місяці тому покинув.

Серце в мені не озивалося. Чи то б воно й тоді не обізвалося, якби я опинився в тій кімнаті, де цілих вісім років малював вази й писав шрифти? Стрункі, чудові, вишукані вази, прекрасні копії римських оригіналів. Ніщо в мені не озивалось, і я мовчки похитав головою.

Все тут було таке далеке мені та байдуже, неначе мене принесли до якогось музею міста мертвих, у світ, глибоко чужий для мене й нецікавий, який чомусь пізнавали мої очі, але самі тільки очі.

І раптом за його плечима, на нестертому другому боці дошки я побачив щось таке, від чого вперше, відколи я опинився в цьому мертвому домі, озвалося моє серце; десь у потаємному його куточку зринув переляк, глибокий і страшний, і воно закалатало в мене в грудях - на дошці був напис моєю рукою».

ІІІ група: Остаточне впізнання героєм рідної гімназії. Операційна (слайди 23 - 27 )

- Завдання: За яких умов відбулося впізнання героєм рідної гімназії? Доведіть, що саме цей епізод є кульмінацією оповідання (цитата від «Лікар спиною… - до Молока»).

 - Чому таким дивним є тихе прохання: «Молока»?                                                                                                         ( Юнак ніби поринає у дитинство. Це безнадійний пошук минулого в момент утрати майбутнього. Прохання звучить як благання порятунку, якого вже немає для цього жалюгідного обрубка). І мимоволі читач проймається не жалем, а ненавистю до тих, з чиєї вини вчорашній школяр і тисячі таких, як він, пішли на війну.

- Як і чому змінюються почуття героя?

- Який епізод можна вважати кульмінаційним? Яке смислове навантаження він несе?

* Інтерактивна вправа «Обірвані фрази…». У творі використано функцію обірваної фрази.

- Назвати ці фрази і прокоментувати. 

- Визначити функції перерваних цитат.

- Чому вони використовуються в стінах гімназії?

-  Чому, на вашу думку, одну з перерваних цитат автор виніс у назву твору? Якого символічного значення вона набуває?

а) «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…(Спарту, повідай там, що ти бачив. Тут ми всі полягли, бо так звелів нам закон»).

   Історичний коментар (слайд 26): «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так звелів нам закон» - це початок вірша давньогрецького поета Симоніда Кеоського, в якому прославлено загиблих під Фермопілами. Під час греко-перських воєн у 480 р. до н. е. триста спартанців на чолі з царем Леонідом мужньо обороняли Фермопіли від персів. Усі спартанці за­гинули в нерівному бою. Поняття «спартанське виховання» дожило до наших днів, засвідчуючи надзвичайно високий рівень патріотичного, фізичного й духовного гарту. Ідеал спартанців - воїн-патріоти, здатні щомиті стати на захист вітчизни.

б) «Пішов зі школи на фронт і поліг за...» (слайд 28)

- Чи знає герой, за що він віддав своє життя? (Але він не знає, за що (та й чи була в героя його Спарта?) Проте йому вже напевно було відомо, що не за те, про що тут, у гімназії, тлумачили протягом останніх років. Отже, герой усвідомив, що його обдурили і використали).

* Бесіда

- Яким словом закінчується текст оповідання Г. Белля?

- Як ви вважаєте, чи є  дивним прохання юнака?

- Яку думку автор хоче передати читачу цією фразою?

* Висновок

1. Чи відбулося нарешті впізнання героєм своєї школи, в якій він навчався 8 років?

- Скласти таблицю «Свідомість снує коридорами пам'яті» (слайд 29)

2. Чи можна назвати героя «жертвою антигуманної ідеології»? Обґрунтуйте свої міркування.

3. Чому фінал оповідання залишився відкритим і розповідь несподівано уривається?

4. Чи відчувається присутність автора в оповіданні?

IV. Рефлексія (слайд 30)

- І група – Використовуючи схему “гроно”, складіть характеристику героя оповідання Г. Белля. Яким перед вами постає цей юнак? Чи розкрив письменник особливості його характеру?

- ІІ група – Скласти асоціативний ряд до слова «війна», використовуючи ілюстративний матеріал (твори В. Верещагіна, П. Пікассо, С. Далі) (слайд 31, 32).

- Чим загрожує людству війна? (Герой оповідання Г. Белля, звичайний німецький юнак, вчорашній школяр усвідомлює очевидну ілю­зорність колишніх ідеалів і свій стан. Він - фізично й ду­ховно скалічена нацистським режимом людина без майбутнього, жертва антигуманної ідеології).

Висновок: війна калічить, “пожирає” всіх без винятку. Незалежно від віку, характеру, соціального стану… І головне для письменника – показати не долю кожної окремої людини в війні, а страшне обличчя самої війни.

Слово вчителя. Розповідь від першої особи, форма сповідального монологу, ви­користання обірваних цитат дає нам можливість гли­боко проникнути у психологію персонажа, розкрити його внутрішній світ, переживання, зрозуміти авторсь­кий задум. Читач постійно відчуває присутність самого автора: у співчутливому ставленні до героя, у нена­висті до людських страждань, а найбільше – в усвідом­ленні абсурдності війни, національної провини й відповідальності за її розв'язання.

V. Підсумок уроку (слайд 33)

- У чому полягає антигуманна сутність подій, зображених в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»?

*  Проблемне запитання (колективна робота)

-  Чи є майбутнє у «химерного і тендітного кокона», якщо є, то яке воно? Спрогнозуйте долю героя.

   Оповідання раптом обривається так само, як і давньогрецька епітафія, і ми не знаємо, що трапиться з юнаком: чи виживе він, чи помре, чи знайде своє місце в цьому страшному світі. Але якщо з «мертвими» все зрозуміло – на них очікує «пам’ятник загиблому воїну» із Залізним хрестом і написом, - то як бути з тими, хто і вмерти не вмер, і живим бути не може? Що очікує на тих, хто вже ніколи не зможе дописати на шкільній дошці начебто звичайну фразу… І, можливо, власне те, що сам герой, будучи ще живим, зараховує себе до «полеглих», і є найстрашнішим звинуваченням війни. У книзі В. Висоцького «Марина Владі чи Перерваний політ» є своєрідне розповідь того, що відбувається з «коконом», якщо він виживає. Прочитайте і запропонуйте своє тлумачення.

- Чи є актуальним для нашої сучасної України події, зображені в оповідання Г. Белля?

Слово вчителя. На жаль, і на наш час припали випробування, які не дають спокою нікому. Але коли на кам’яній плиті будуть викарбувані їх імена,  ми будемо впевнені, що ці сини нашого народу - герої, бо полягли, як спартанці, захищаючи рідну землю, незалежність рідної України. Закінчити урок я б хотіла словами з вірша, який  написала Віолетта Кравченко.

• Поетична сторінка (слайд 34)                                   

***

Минула ця страшна весна

І літо, осінь на порозі.

Чи є в тім світова вина,

Що нас тримають у облозі?

Що в нас «котли» і геноцид,

Що нас з лиця землі стирають.

Нас просто знищують як вид,

Бо сил здолати нас не мають…

Бажаю вам, щоб крик «війна!»

Не чули ви і ваші діти.

VІ. Домашнє завдання (слайд 35)

1) Історики готують інформацію про трагедію Голокосту.

2) Літературознавці складають анкету про життя і творчість Пауля Целана; готують виразне читання вірша П. Целана “Фуга смерті”, складають асоціативний ланцюг подій у творі (робота в групах).

3) Індивідуальне завдання: П. Целан і Україна – презентація.

4) Мистецтвознавці добирають матеріал про особливості музичного твору фуга, наводять приклади.

Використані джерела

1. Белль, Г. Подорожній, коли ти прийдеш у Спа… / посібник Зарубіжна проза ІІ половини ХХ століття. – К. : Навчальна книга, 2002. – 318 с.

2. Рудаківська, С. Учитися бачити очима героя // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, - № 2 – 2003. С. 54 -55.

3. Акімова, Л. Осуд антигуманної сутності війни у творчості Генріха Белля

4.  https://naurok.com.ua/zasudzhennya-viyni-v-opovidanni -g-bellya-podorozhniy- koli-ti-priydesh-u-spa-56380.html

         5.  https://vseosvita.ua/library/urok-gbell-podoroznij-koli-ti-prijdes-

         u-spa-visokij-antivoennij-i -gumanisticnij-pafos-tvoru-15651.html