"Розвиток самоефективної особистості в просторі нової української школи"

Розвиток самоефективної особистості в просторі нової української школи

Розумна школа – це добре,

школа, що виховує доброту – чудово,

але дитина повинна бути підготовлена до життя

Джон Дьюи

  Головними завданнями освіти в Україні є виховання громадянина України, творчої особистості, якій притаманно свідоме ставлення до обов’язків громадянина, гордість за свою Батьківщину, здатність до саморозуміння і самовдосконалення, активної участі у соціальному житті країни.

З цього навчального року ми почали роботу над обласним науково-методичним проєктом «Педагогічні стратегії розвитку самоефективної особистості в освітньому просторі нової української школи». Цей проєкт розрахований на 3 роки і є досить актуальним не тільки у педагогіці, а і у суспільстві.

Поняття й концепцію самоефективності запропонував і обґрунтував відомий канадський і американський психолог Альберт Бандура. Самоефективність – це те, як людина оцінює власну ефективність у конкретній діяльності, почуття власної компетентності.  

Власне цей термін можна пояснити на такому прикладі: коли людина перший раз іде влаштовуватись на роботу, все має значення: настрій, одяг, міміка і жести, впевненість у своїх силах, тобто, якщо людина запрограмує себе на успіх, то вона отримає бажану посаду. Якщо ж вона буде невпевнена у собі, не приведе себе до ладу зовні і переважатимуть  думки: «Я не зможу, я боюсь, а якщо не впораюсь…», значить людина запрограмувала себе на НЕУСПІХ. Тому стає зрозумілим, що у першому прикладі у людини само ефективність розвинена добре і допомагає їй бути успішною. 

Отже, стає очевидним, що розвиток даної психологічної складової впливає на форми поведінки, мотивацію, виникнення емоцій, які сприяють або перешкоджають успішній діяльності.

Важливими умовами розгортання самоефективності особистості у шкільному віці є:

-         прагнення до саморозвитку, це пошук нового, удосконалення себе;

-         формування мотивації успіху, коли учень прагне кращого результату;

-         саморегуляції емоційного стану, треба навчити дитину володіти собою;

-         розвиток рефлексивних здібностей, необхідність відтворення нових знань та застосування їх на практиці.

Самоефективність особистості складається із шести компонентів.

1. Особистісний компонент самоефективності ґрунтується на суб’єктивних уявленнях про себе, елементах власного досвіду, потенціалах та ресурсах (яким я є). Психологічні бар’єри, ірраціональні судження, відчуття страху та невпевненість негативно впливають на рівень самоефективності та провокують зниження самооцінки дитини.
2. Ціннісно-цільовий компонент характеризує цінності, життєві смисли, плани, цілі (яким я хочу бути). Зрозумілі, значущі для дитини цілі активізують внутрішні та зовнішні ресурси, сприяють готовності до розвитку.
3. Мотиваційно-емоційний компонент самоефективності включає мотиви і емоції, навички емоційної саморегуляції, ідентифікації з успішними соціальними моделями. Саморегуляція посилює власну активність і самостійність та сприяє розвитку стресостійкості та життєвої міцності людини.
4. Рефлексивно-оціночний компонент складається з аналізу та оцінки власного досвіду, реальності визначених цілей, можливостей досягнення успіху, саморозвитку та самовдосконалення.
5. Прогностичний компонент дає змогу прогнозувати результати власних дій, попереджувати їх негативні наслідки, ідентифікувати себе як людину, що ефективно і успішно досягає визначеної мети. Проноз майбутнього успіху або неуспіху впливає на емоційний стан та результативність запланованої діяльності.
6. Прагнення до самовдосконалення – це компонент, що визначає спрямованість на власні зміни (що я хочу змінити у собі) через активізацію мислення, волі, почуттів задля досягнення визначених цілей.

Давайте розглянемо вміння, які повинен мати школяр, у якого сформована само- ефективність.

 – вміння вільно орієнтуватися в інформаційному і освітньому просторі;

– вміння використовувати зовнішні і внутрішні ресурси для вирішення навчальних задач;

– сприйняття навчання як важливої життєвої цінності,

– високий рівень розвитку компетентностей;

 – здатність до самостійної постановки нових задач;

– розуміння задач власного розвитку;

– здатність до ефективної самоорганізації;

 – здатність до мотивації власної діяльності;

– позитивна самооцінка та ставлення до себе;

– готовність навчатися впродовж життя.

Самоефективність є важливим регулятором розвитку та самовдосконалення людини, її результативності як у навчанні, так і в інших сферах життєдіяльності.

 Слід також враховувати, що процес навчання пов’язаний з певним спектром емоційних переживань: задоволення чи тривожності, радості або розчарування, здивування чи страху.

Емоції, що супроводжують процес навчання, не тільки суб’єктивно забарвлюють його, але і виступають регулятором ефективності.

Сьогодні ми вам представимо досвід наших колег щодо формування самоефективної особистості у правовому просторі нової української школи.