Шевченко і сучасність

Шевченко й сучасність

 

 

«Подивіться лишень добре,

Почитайте знову

Тую славу. Та  читайте

Од слова до слова…

Все розберіть… та й спитайте

Тойді себе: що ми?

Чиї сини?..яких батьків?

Ким? За що закуті?..»

 

 

« Німець скаже: «Ви слав'яне». 
«Слав'яне! слав'яне!» 
Славних прадідів великих 
Правнуки погані!»

 

 

 

 «Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? побачите,

Які будуть жни́ва!»

 

«Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.»

 

«В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля. 

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра, Добра святого.»

 

«Якби ви вчились так, як треба, 
То й мудрість би була своя.»

 «І всі мови 
Слав'янського люду – 

Всі знаєте. А своєї 
Дас[т]ьбі… Колись будем 
І по-своєму глаголать…»

 «Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають…»

 

«…Як німець… 
історію 
Нашу нам розкаже, – 
Отойді ми заходимось!.. 

 

«Схаменіться! будьте люди, 
Бо лихо вам буде. 
Розкуються незабаром 
Заковані люде, 
Настане суд, заговорять 
І Дніпро, і гори! 
І потече сторіками 
Кров у синє море 
Дітей ваших… і не буде

Кому помагать.                                      
Одцурається брат брата 
І дитини мати.»

«Умийтеся! образ Божий 
Багном не скверніте. 
Не дуріте дітей ваших, 
Що вони на світі 
На те тілько, щоб панувать.»

«Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, 
Щоб там і здихали, де ви поросли! 
Не плакали б діти, мати б не ридала, 
Не чули б у бога вашої хули. 
І сонце не гріло б смердячого гною 
На чистій, широкій, на вольній землі.» 
І люди б не знали, що ви за орли, 
І не покивали б на вас головою.

«Може,Москва випалила

І Дніпро спустила

В синє море,розкопала

Високі могили-

Нашу славу. Боже милий, Зжалься,Боже милий».

 

«Україно! Україно!

Оце твої діти,

Твої квіти молодії,

Чорнилом политі,

Московською блекотою

В німецьких теплицях

Заглушені!..Плач,Украйно!

Бездітна вдовице!»

 «Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле,

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.»

 

 

« Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата,-

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами».

«А правда наша п'яна спить.

Коли вона прокинеться? 
Коли одпочити 
Ляжеш, боже, утомлений? 
І нам даси жити! 
Ми віруєм твоїй силі 
І духу живому.»

 

 

 

 

 

«По закону апостола

Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті.

Ви любите на братові

Шкуру, а не душу!

Та й лупите по закону:»

 

.