????? Де річка Кая́ла? Є декілька варіантів локалізації літописної Каяли: Кая́ла — сучасна річка Берда, річка Агарліберт на картах Середньовіччя, Каялі-Берт, Каяла-Берда — у Запорізькій області, впадає в Азовське море поблизу сучасного Бердянська. Деякі вчені думали навіть, що Каяла — це метафорична назва річки, назва, зміст якої зводиться до суму, скорботи русичів через загибель їхніх воїнів. Каяла як поетичний образ. Каяла – каятись.
Українські віршовані й прозові переклади «Слова» Іван Вагилевич (1836)М. Максимович (1857)С. Руданський (1860)Юрій Федькович (1866, 1902) Іван Франко (1873, 1952)Панас Мирний (1883, 1896)М. Грушевський (1923)Наталя Забіла (1938)Володимир Свідзінський (1938)Максим Рильський (1939)Іван Огієнко (1949)Микола Аркас (1951)Богдан Лепкий (1915)
5. Плач Ярославни. Як думаєте, чий переклад?В Путивлі-граді вранці-рано. Співає-плаче Ярославна,Як та зозуленька кує,Словами жалю додає.— Полечу, каже, зигзицею,Тією чайкою-вдовицею,Та понад Доном полечу,Рукав бобровий омочу. В ріці Каялі. І на тілі,На княжім білім, помарнілім,Омию кров суху, отру. Глибокії, тяжкії рани... —І квилить-плаче Ярославна. В Путивлі рано на валу:— Вітрило-вітре мій єдиний!Легкий, крилатий господине!Нащо на дужому криліНа вої любії мої,На князя, ладо моє миле,Ти ханові метаєш стріли?Не мало неба, і землі,І моря синього. На моріГойдай насади-кораблі. А ти, прелютий... Горе! Горе!Моє веселіє украв,В степу на тирсі розібгав. —Сумує, квилить, плаче рано. В Путивлі-граді Ярославна.І каже: — Дужий і старий,Широкий Дніпре, не малий!Пробив єси високі скали,Текучи в землю половчина,Носив єси на байдаках. На половчан, на Кобяка. Дружину тую Святославлю!..