1
Свято–презентація проекту
"Є на світі моя країна, де червона цвіте калина"
Мета: Ознайомити дітей з одним із символів України – калиною; поглибити знання про цілющі властивості рослини; розвивати мовлення учнів через вміння декламувати вірші; збагачувати словниковий запас; виховувати любов до рідного крою, повагу до його звичаїв та традицій.
Обладнання: Презентація свята, музичне оформлення, кетяги калини, коровай.
Форма проведення: Виховний захід.
Хід свята
Ведуча:Україно моя мила
Твої води мене вмили
Твоя пісня забриніла
І мов сонечко зігріл
Твоя мова солов їна
Найрідніша в цьому світі
Добра ти моя країно
Тут мені найкраще в світі.
Пісня Н.Май «На нашій Україні»
Ведуча: Погляньте навколо:
Як друзів багато
Зібрало до школи
Калинове свято! СЛАЙД 1
Дівчинка-Калинка:
СЛАЙД 2
Я – Калина,
Я – Краплина Твого серця, Україно!
Я –тонесенька стеблинка,
Я – дівчинка-українка.
Ведуча:
Калина, червона калина... І чули ви про неї, і читали, і пісень співали. Скільки пісень, легенд складено про цей диво-кущ, його поетичну вроду.
У кожного народу є свої рослини-символи.
У росіян — білокора берізка, СЛАЙД 3.
у канадців — клен, СЛАЙД 4
а у нас — червона калина. СЛАЙД 5
Калина й Україна — нероздільні. Калина полюбила українську землю, , й українці бережуть її. Про шанобливе ставлення до цієї рослини свідчить хоча б той факт, що на Україні понад 100 населених пунктів названі словом «калина» або похідними від нього. Українських дівчат називали ім’ям Калина. Символ життя, образ рідної землі, дівочої краси і вірності — ось що вона означає. СЛАЙД 6
Правду каже народне прислів'я: «Без тополі, верби і калини нема неньки-України».
Калина – найулюбленіша в Україні рослина. Кущ калини біля материнської хати – це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наш оберіг, наша спадщина. СЛАЙД 7
Учень: Говорила мати:
“Не забудься сину,
Як будуєш хату – посади калину.
Білий цвіт калини – радість України.
А вогняні грона – наша кров червона.
Учениця: Зоряна калина і краса, і врода
Нашої країни , нашого народу”.
-Пам'ятай же сину, що казала мати:
“Посади калину в себе біля хати”.
Учень: Калинова гілочка під віконечком
Манить мене білим цвітом, Ніби сонечком.
Я до сонечка долоні простягаю,
До грудей духмяні квіти пригортаю.
Учениця: Розсіваю понад ставом синім вечором,
Щоб румянились зорею понад берегом,
Щоби кетяги червоні наливалися,
Щоб калиною всі люди милувалися.
Учениця: А скажіть, чому калину
Так шанують в Україні?
Приказки, вірші складають,
Та ще й пісні співають?
Ведуча: Калина – один із символів України. Саме тому про неї складено так багато віршів, пісень, приказок, легенд. СЛАЙД 8
1.Калина - це харчова, лікарська, медоносна рослина. З неї готують варення, кисіль, компоти, начинку для цукерок. Мабуть, більш ніж у будь-якому дереві, у калині поєднано корисне і красиве. СЛАЙД 9
2.Ягоди калини лікують проти кашлю, ангіни, гіпертонії, а відвари з калинової кори вживають для лікування різних хвороб. Росте калина в полі, лузі, долині, біля хати. Любить людську ласку і турботу. Любить воду, тому можна її побачити біля криниці.
3. Коли калина квітує, її білі квітки захоплюють чарівною красою, а восени горять на ній перли ягід. Вони повертають людям силу і здоров'я. Тому так дбайливо охороняють люди калину. СЛАЙД 10
4.Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Навіть дітям малим казали: «Не ламай калину, краще полий її водою з криниці», «Не ламай калину, бо накличеш біду».
Ведуча: Ламати калину, зневажати калину - великий гріх. Бо калина - жива душа того, хто її посадив, душа нашого народу.
Калинові грона прикрашали рушники та скатертини, хліб нового урожаю, дівочі віночки. СЛАЙД 11
З червоною калиною порівнювали красу української дівчини.
Починаючи від першої Пречистої (28 серпня — Успіння Божої Матері) і аж по Другу Пречисту (21 вересня -Різдво Пресвятої Богородиці) у кожній вкраїнській козацькій родині, де ще були дівчата на виданні, намагались вдосталь заготовити пурпурових калинових пучків, це була певна прикмета для сватів. Адже споконвіку так велося — коли під стріхою білої української хатини рясно висіли стиглі калинові кетяги – можна засилати сватів до цієї господи, бо тут мешкає дівчина на виданні…
В цей період наші прабабусі, які були ще незаміжніми дівками, вбравшись у святковий одяг, гамірливим гуртом йшли до лісу чи на луг — «в похід по калину». Цей «калиновий похід» був піднесено урочистим та супроводжувався різними дійствами – іграми, піснями, жартами, хороводами. Натомість парубки участі у дівочих ігрищах по заготівлі калини не брали, проте підліткам, як дівчаткам так і хлопчикам дозволялось супроводжувати дівочі гурти.
Учениця: Я- маленька українка,
В мене коси по коліна,
І сорочка – вишиванка,
І спідничка – готуванка,
Ще й червоні чобітки,
Щоб любили парубки!
Учениця: На сорочках, скатертинах
Сяють ягоди калини,
Грона до землі схиляють,
Від біди оберігають. СЛАЙД 12
Учень: Рушничок на руки ліг
– Це від мами оберіг.
Мати сина проводжала
– Хліб з калиною давала.
Учениця: А коли хворіли люди,
Потерпали від застуди,
Їх калина лікувала
– Чаєм з медом напувала.
Ведуча: Споконвіку в Україні калина вважалася символом жіночої долі. Пишна, квітуча, рясна калина – немов щаслива господиня. А зажурена, похилена до землі – нещасна, знедолена в коханні. Про це співають у народних піснях СЛАЙД 13
Звучить пісня у виконанні Куценко В.В «При долині кущ калини»
Ведуча: Калина, як і жінка, прекрасна в будь-яку пору: навесні і влітку, восени та взимку. СЛАЙД 14
Учениця: Білим цвітом квітне калина,
Мов наречена вийшла в долину.
Ягідки влітку хова під листочки,
Наче вдягнула зелену сорочку.
Ще й начепила зелене намисто
І заховала в смарагдовім листі.
4 Учень: А восени через листя багряне
Сяють, як вогники, грона рум'яні.
Ягідки взимку, морозом прибиті
Стали солодкі, соком налиті.
Люблять калину дорослі та діти –
Символ вона України у світі!
Ведучий: А скільки чудових віршів написано про калину!
Т. Г. Шевченко любив калину і оспівував її у віршах, а люди придумували мелодії - так виникали пісні. СЛАЙД 15
Тече вода з-під явора,
яром на долину,
Пишається над водою
червона калина,
Пишається калинонька,
явір молодіє,
А кругом їх верболози
й лози зеленіють.
Ведучий: А цю пісню на слова Т. Г. Шевченка "Зацвіла в долині червона калина" давайте виконаємо разом. СЛАЙД 16
Пісня «Зацвіла в долині»
Ведуча: Калинова сопілка... СЛАЙД 17
Так, саме з калини та верби робили колись сопілки. У народі існувало таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду - син.
Учень:
Мій дідусь зробив сопілку
Із калинової гілки.
Як заграє, як заграє...
Скільки він мелодій знає!
Я насмілився спитати,
Де він так навчився грати.
Посміхнувсь дідусь лукаво: -
У калини біля ставу.
Учень: Із калинової гілки
Гарну я зробив сопілку,
А як правду вам сказати,
Вирізав сопілку тато.
Я гіллячку вибирав,
Він її ножем стругав,
Дірочки робив свердельцем
Лаштував сопілці денце.
І мене навчив він грати.
Я сказав: - Спасибі, тату!
Я тобі тепер заграю,
Мама пісню заспіває,
Як з калинової гілки
Ти мені зробив сопілку. СЛАЙД 18
Ведуча: Живе образ калини не тільки в піснях, а й у приказках та прислів'ях. Давайте пригадаймо їх. СЛАЙД 19
Приказки
1.У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.
2.Весною калина білим цвітом квітує,
А восени червоні ягідки дарує.
3.Залишилася калина, наче красная дівчина.
4.Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
5.Калина хвалилась, що з медом солодка.
6..Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
7.Щоки червоні, як кетяги калинові.
8.Україна, мов калина.
9.Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.
1 0. Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
Учениця: Біжить стежина рушникова
У світ від рідного порога,
Біжить до чистої криниці,
У ній купаються зірниці,
І загляда на пишну вроду
Калина у прозору воду.
Учень: Стара прадідівська хатина,
Поросла споришем стежина,
Червоні мальви край віконця
Мов діти горнуться до сонця.
Це ж тут обсіли – люлі-люлі –
Мою колиску сірі гулі.
Учениця: Тут починався рід наш красний,
Над ганком сходив місяць ясний,
Калина в лузі квітувала,
Мене бабуся колихала.
Пісня «Там червона калина» СЛАЙД 20
Ведуча: Красуня-калина є не лише героїнею пісень, віршів та казок. Її краса приваблювала також і художників. Червоні кетяги калини можна зустріти на багатьох картинах українських митців (демонструємо твори).
Учениця: Що за кущ біля хатини
Розростається щоднини,
І на ньому ягідки
Не солодкі, не гіркі.
Мов намистечко, червоні
І цілющим соком повні,
І від кашлю добрі ліки,
Як же звуться ягідки?
Певно знають малюки?
Учениця: У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Задивляється у воду
На свою хорошу вроду.
Навесні біленьким цвітом зацвітає,
Восени червоним гроном пригощає.
Ведуча: На Україні існує багато легенд про походження калини. СЛАЙД 21
Рубінові плоди калини здавна символізують мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами а насіння ягід калини схоже на серце.
Колись на Україну напали турки і татари. Все нищили вони на своєму шляху: старих і малих убивали, а молодих дівчат і хлопців забирали у полон. Якось турки захотіли забрати в полон найкращу в селі дівчинку Марійку. Але вона втекла, та, на лихо, зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Воно розірвалося, посипалось на землю червоні намистини. Забрали вороги красуню і на чужій землі вона загинула. А із загублених намистинок виросли кущі з червоними ягодами. Назвали їх люди калиною.
Учениця: Я калину малювала, СЛАЙД 22
Та історію згадала,
Малювала залюбки,
Запорізьких козаків.
Це вони понад Дніпром
(За переказом) гуртом
Посадили зелен-гай.
Гай – калиновий розмай
Танок «Ой, єсть в лузі калина» СЛАЙД 23
Ведуча: Калина – один зі споконвічних символів України, її оберегів. Як бачите, легенди про калину такі ж прекрасні і трагічні, як доля нашої багатостраждальної землі. Грецькою мовою слово «калина» можна перевести як «прекрасна». І вона дійсно є окрасою кожного куточка нашої Вітчизни.
Учениця: Люблю я край свій – Україну,
Стару, як світ, і вічно молоду.
До неї я завжди думками лину
Із глибини віків до неї йду.
Учень: Про неї ще в колисці під вербою
З дитинства чули мамині пісні,
І щебет соловейка під калиною,
І жайворонка співи голосні.
Учениця: Зацвітай, молода калино,
Серед тихого по-весіння.
Чиста хвиля до тебе плине,
Омиває твоє коріння.
Учень: Це ж тобі од вітрів ламатись,
Білим цвітом шумить над світом
Свіжих сил від землі набратись,
Дивом кетягів пломеніти.
Учениця: Неподоланому народу,
Солов'їній моїй Україні,
Над камінням, над сиві води
Ти про щастя шуми, калино.
Ведуча: Якщо ви справжні діти України,якщо любите свій рідний край, турбуєтесь про його майбутнє – посадіть калину!
Учениця: Посадіть калину біля школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щира доля.
Материнський ніжний цвіт.
Учень: Посадіть калину на городі,
Щоб розквітнула земля!
Із роси – пречиста врода,
З неба – почерк журавля.
Учениця: Посадіть калину коло хати
Щоб на всеньке, на життя,
Став би кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Учень: Посадіть калину в чистім полі
Хай вона освятить час,
Рід наш дуже любить волю,
Хай же й Воля любить нас!
Учениця: А щоб цвіт її не стерся,
Не зів'яв у спориші,
Посадіть калину коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.
Пісня «Веселкова» СЛАЙД 25
Ведуча: Ми – українці – велика родина, СЛАЙД 26
Мова і пісня у нас солов’їна,
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх – Україна.
Аналіз отриманих результатів: учні поширили свої уявлення і знання про калину як символ України, познайомилися з традиціями і обрядами рідного краю, пов’язаними з цією рослиною, вивчили нові пісні та танці. Відбулося єднання батьків, учнів і вчителя під час підготовки цього проекту.
Літуратура: