Аудіювання

Їжачок

Зустрів я нещодавно в лісі двох хлоп'ят. Валько і Петько звати їх. Близнята. Відмінники. Одним словом — розумні хлопці.

У беретику одного з них зненацька щось заворушилось.

—Їжачка знайшли! — радісно повідомили брати. — Несемо додому, нехай перезимує в теплі-добрі. А навесні випустимо.

— Де ж ви його на зиму поселите? — перш за все поцікавився я.

— У куточку під батареєю!

— Друзі мої дорогі, — не втримався я. — Вашому знайді не треба такого тепла на зиму. Він повинен під корчем десь у лісі в м'якому кубельці заснути, і тоді той сон буде міцним, бо завірюхи його колисатимуть. А у вас, напевно, телевізор гримить допізна.

— Еге ж, — знітився Петько.

— Хотіли ж як краще...

Хлопці з деяким жалем відпустили їжачка, і він, не гаючись, чкурнув у хащі.

(Г. Труфанов, 120 слів)