Контрольна робота №4. Відокремлені члени речення

Отаман дуже полюбив Миколу; настановив його за крилаша, себто за свого помічника.

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Зовні спокійний, Петро жив усі ці місяці якоюсь внутрішньою тривогою.

На яблуні переливчасто заспівала іволга і, війнувши пір'ям, перелетіла на друге дерево.

Тим часом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік.

І на оновленій землі врага не буде, супостата.

Небо, холодне та темне, байдуже блимало зірочками.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Над Оболонню висять низько білі, аж прозорі хмарки.

Він угорський хорват з Балатону, чизмар по професії, тобто швець.

Вкрита садками балка вилась попід горою.

Матюха поклав аркуш і, спершись обома руками на стіл, грізно очима вп'явся в юрбу.

Зараз від дороги, загороджений очеретяним тином, починався Замфірів виноградник.

Вустя нічого не бачила, крім отих швидких струмків.

Усіяна колосками земля пахне літом.

Зачувши тупіт з глинища, вискочив Карпо, сторож із школи, і подався в поле.

Природжений співак, він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом.

Знесилений кінь зупинився, важко дишачи.

Ростислав, у солдатській фронтовій шинелі Іванова, і Боженко поспішали тепер до залізничних майстерень.

Земля, скована морозом, покрилась білим снігом.

Знесилана горем мати схилилась схилилась на бильце канапи і заснули.

Людина високогуманна, Сошенко з піклуванням ставився до Шевченка.

Степ, струснувши з себе росу, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були гарні дівчата.

То хліб. Домашній добрий хліб. Хмільний. Гарячий. Щойно з печі.

Земля оновлена! І люди не ті, що ти, Тарасе, знав...

Дружба - безмежна, як море.

Люди - солдати, матроси, цивільні - потоком вливались в одні двері...

Дивлюся на квітучу яблуньку, а бачу сухі дерева

Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими гарні дівчатка: кароокі, чорняві, круглолиці, з ямочками на щоках.

Переляканий, запорошений снігом, без шапки, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять.

Окрім гри на сопілці, Хома Провора дуже любив пісні.

головні члени речення; 

головні і другорядні члени речення; 

другорядні члени речення; 

 однорідні члени речення

Тріпочучи крильцями, жайворонки намагалися втриматися на одному місці. Це речення ускладнене відокремленою обставиною.

Нікого тут нема, крім мене й господині. Це речення ускладнене відокремленим присудком.

В густому повітрі, насиченому тліном і випарами грунту, ясно й чисто горять берези. Це речення ускладнене відокремленою прикладкою.

 Правда, може, я сам-таки в цьому й винен... Це речення ускладнене відокремленими уточнюючими членами.

Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині.

З ніжної душі - слово ніжне й запашне, як розпростерта у світ неперевершена українська пісня.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

У руку взяв зерно важке і повне, і налилася силою рука.