Контрольна робота з теми “Пряма мова. Діалог”

висловлювання певної особи;

це чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

приблизно передане висловлювання певної особи.

в лапки; 

в дужки;  

в тире з обох боків.

зв’язне висловлювання однієї особи;

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб;

слова, які вказують, кому належить пряма мова.

слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі;

заключні слова кожного з діалогів;

слова одного з учасників діалогу.

вставними словами;   

словами автора;   

прямою мовою.

є реченням з прямою мовою;

є діалогом із двох реплік;

є діалогом із трьох реплік.

«Хай він б'ється», — хан хитрує і до князя шле посла (О.Олесь).

Пророчо звучать слова Кобзаря: «І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь...»

«Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти», — говорить народна мудрість.

«Мене звуть Олена Пилипівна»,— сказала вчителька. (О. Іваненко.)

“Тихіше їдьте, то встигнете”, — порадила бабуня, коли подорожні вже сідали в машину. (О. Гончар.)

Хочеться мовити собі й кожному: «Бережімо свої таланти!» (А. Камінчук).

Обіпершись вітрові на спину, кричить Тарасова гора: “Нема на світі України, немає другого Дніпра!..”  (В.Симоненко).

У цей час я побачила далеко машину і стала показувати в інший бік: «Дивіться, дивіться! Хтось іде!» (Яновський).

“Діду, здрастуйте!”  сказав я йому, спинившись. (О. Довженко.)

Тоді й каже Кармелюк мамі  “Скрізь, де я не піду, де не поїду, скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих”. (Марко Вовчок.)

Я всіх питав із щирою душею  «Яку ви любите найбільше мову?»

І всі відповідали  «Ту, що нею співала рідна мати колискову». (Д. Білоус)

“Яка ти розкішна, земле,  думала Маланка.

Підвівши голову, боєць запитав “Де санпункт?” (О. Гончар.)

“Чи воли, бабусю, говорять?..” питає Чіпка в Оришки. (Панас Мирний.)

"Я змушений був тебе перемогти, щоб жити"! загорлав я у розпачі.

Дивуюсь, радію, у серця питаю: «Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?»

Климко поворухнувся під важкою вкривачкою і сказав: «Треба йти» (Гр. Тютюнник).

«Тату, гляньте — лев», — шепочу я батькові.

«Ось я йду!» — обізвалась Зима (Леся Українка).

«Ласкавими словами й гадюк чарують», - каже одна українська приказка.

І тільки закінчилося це, як дівчата заспівали про зелену діброву, питаючи в неї: "Хто в тій діброві гуляє?" (В. Шевчук).

Я так завзято благаю слово: "Не мовчи! Бо краще вмерти, все сказавши, аніж мовчати, живучи" (Г. Чубач).