Контрольна робота з теми "Синтаксис. Пунктуація. Просте речення. Двоскладне речення"

поширені та непоширені

односкладні та двоскладні

повні та неповні

прості та складні

Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Коли ідеш ранковим полем, там грають бризки від роси.

Слова — полова, але огонь в одежі слова — безсмертна чудотворна фея.

Червоне сонце закотилося в імлу й пірнуло за обрій.

Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.

Живе полум’я жагуче здійнялося вгору й засичало.

Нехай добро заглядає у кожен дім і сіє своє золоте добро.

Що ж воно таке, отой берег дитинства (В.Скуратівський)

Хто серця чистого добро злобою чорною поборе (М.Рильський)

 Слово, чому ти не тверда криця (Леся Українка)

Сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди (Олександр Олесь)

Повіяло холодом.

 Петрик гнув кирпу.

Іван хоче навчатися.

Відповів кожен з нас.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Намотати на вус – означає добре запам’ятати.

Щире кохання – то великий скарб.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий жовтень прийшов позолотити дерева.

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Так, я буду крізь сльози сміятись…

присудок

підмет

додаток

означення

 Лісове болото обступили білокорі верби.

Стоять віддалік одна від одної три верби.

Ще здалеку побачили чотири берізки.

 Учень бездоганно описав степ.

 Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

 Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Бути чабаном це не прогулюватись з ґирлиґою по степу та їсти кашу чпбанську (О.Гончар).

Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)

образ/символ, поет/класик, художник/пейзажист

храм/Святої Софії, селище/Наддніпрянське, письменник/літописець

трава/звіробій, місто/Херсон, річка/Донець

 озеро/Світязь, виставка/продаж, красуня/дівчина

Це місто прекрасне як усмішка долі.

Сидів не більш як півгодини.

Руки зробилися як лід.

Максим почервонів як рак.