КР. Просте ускладнене речення

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься (Леся Українка)

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса (Д. Павличко)

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь)

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга)

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію (П. Панч)

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях (Марко Вовчок)

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий (Леся Українка)

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне (І. Багряний)

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Корнійчук).

Мені тепер здається, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості (П. Загребельний).

 Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі (Остап Вишня).

Щоб вам,мої рідні, щасливо вік звікувати (П.Мирний)

Гей, ви грізні чорні хмари! Я на вас збираю чари (Л.Українка)

Який, ти світе, теплий і широкий (А.Малишко)

Вона вас любила рожевії квіти, і про вашу долю любила співать (Т.Шевченко)

Тут навіть повітря, здавалось, несло в собі золотисті відтінки (О.Гончар)

Правда з теплих країв повертаються не всі журавлі...(І.Павлюк)

Здавалося багатьом, що й увесь півострів зараз палає в пожежах (О.Гончар)

З козацтвом пов'язане насамперед національне визволення нашого народу( В.Скуратівський)

А хмара, як гуска, в ставочок пірнає і, мабуть, скубе молодий плавунець (Н.Горик)

І розумієш певна річ, що ранок вечора мудріший (Л.Талалай)

На моє щастя, на материні прохання ніхто не зважає (О.Довженко)

Із уст землі, а може, із зап'ясть, немов роса, просочується осінь (З.Лізавенко)

Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі-тихі плеса (О.Вишня)

І може, заграє та кобза вільніше, ніж тихії струни мої (Л.Українка)

Звісно, клопоту багато на весіллі молодому (Л.Українка)

Сон, кажуть, Божа благодать (Л.Українка)

На жаль, ми не мали можливості знайти для її тітки квартиру десь ближче (О.Донченко)

Старий підводиться і, не прощаючись, іде, зникає десь унизу за курганом (О.Гончар)

Діти щойно - вона це добре пам'ятала! - були тут (Ю.Збанацький)

Ой летіли лебедоньки через темний бір, поронили біле пір'я та й у батьків двір (М.Рильський)

Вставним словом

Звертанням

Однорідними членами речення

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

 Будинки садки сніги усе мліє в теплі сонця.

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне

 Буди вже, ясне сонце, комашину, дерева, трави — все.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.

Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги — росли молоді осокори.

Зігрілася душа, розмерзлась, ожила (Л.Костенко)

Почув я слово близьке, щемливе, рідне (Д.Павличко)

Люблю я батьківщину чисто й чесно (Б.Щавурський)

За правду й віру шана і повага жде тебе (П.Куліш)