Означено-особові та неозначено - особові речення

Живу з надією на краще.

Поправляли на собі одежу, оглядали своє убрання .

На софі сиділа начальниця Турман й, очевидячки, їх дожидала.

Вже вони підступали до мраморного стола, за котрим сиділа Турман, а вона все сиділа й не ворушилась.

 Дешеву юшку надвір виливають.

Найкраща птиця - ковбаса.

 Іще земля не хоче холодів.

 Добра риба на чужому блюді.

називне

означено-особове

безособове

узагальнено-особове.

Прокидаюся. Розвиднюється. Тиша.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах

Умій сказати, умій і промовчати.

Для правди багато слів не треба.

Краще послизнутись ногою, ніж язиком.

Посадили зелений сад навколо міста.

Не вислухана мова не варта нічого

означено-особове.

неозначено-особове.

узагальнено-особове.

називне.

Добре говорить, та зле робить.

Нас зустрічають хлібом-сіллю.

Краще не обіцяти, як слова не здержати.

Як привітаєшся, так і відкажуть.

На всі руки майстер.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах.

означено-особовим

неозначено-особовим

безособовим

називним