Синтаксис і пунктуація

Бережімо честь народу найкоштовнішу перлину (П. Тичина).

У Каневі стародавньому місті постійно стоїть козацький полк 

Там жайвір цей небесний верхолаз до сонця тягне співочу волосину 

Прилетів до нас здалека чорногуз або лелека

Юліє Максимівно, допоможіть колезі!

Євгеніє Миколаївно, підготуйте доповідь!

Ярославе Петровичу, радий вас бачити!

Валеріє Григоровичу, зачекайте, будь ласка!

Проковтнули тишу обважнілі від снігу сосни 

На повитих мороком вулицях не припинявся рух 

Освітлене вогнями місто лежало в долині 

Акації стояли в цвіту заквітчані безліччю китиць 

Земля світаючи всміхалась 

І ми жартуючи погнали чужі ягнята до води 

Гай лежав розпластавшись 

Мої думки печальні наче клоуни, що сміючись розмазують сльозу

Горобці, перелітаючи з гілки на гілку, голосно цвірінчали

Сонце, скочуючись за обрій, торкнулося вершечків лісу.

Відпочиваючи на березі, настав вечір.

Хлопець, прочитавши листа, сидів замислений

Тут день у день кипіла робота (І. Нечуй-Левицький).

Незабаром із обох боків звелися справді круті розмиті береги (Є. Гуцало).

Журавлі летять із гирла кудись аж за Київ у поліські болота (О. Гончар).

Сьогодні в самій гущавині гаю я чув солов’їні трелі (Є. Гуцало).

На його подвір’ї замість похилої хатини стояв веселий будинок (Панас Мирний).

 Сашко вирішив відповідати замість товариша (В. Нестайко).

А я не знаю нічого ніжного окрім берези (Леся Українка).

За винятком баби Оришки малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).

 «Ось і траншея, по якій ми вели вогонь»: сказав Брянський, і всіх потягло глянути на результати своєї роботи.

Англійці в розпачі кричать, - «Рятуй нас, милий Боже!» 

Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» 

 «Марино, Марино, гукав він, витріщившись у сволок очима, — кажеш, що пам’ятаєш давнє лихо?!» 

 Нелегко дається тобі брате цей заробіток

Гуркотіть тихіш машини

На добраніч любі діточки

Слався од краю до краю Вітчизно

 відокремлена прикладка

відокремлений додаток

відокремлена обставина

відокремлене означення

Мені потрібно слово а не слава.

Жайворонок заспівав своїй жіночці і їй теж захотілося злетіти в небо.

До пишного розмаїття мальв усі давно звикли і стали вони невід'ємною частиною родини.

На подвір'ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

А

Б

В

Г

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться

У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення.

Свист з неймовірною швидкістю наближався летів як здавалося Чернишеві прямо на нього.

За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

А я грішний завжди хочу бачити в людському труді гра акторська це великий труд тільки хороше.

Ще зовсім недавно просто здається вчора було стояли ми з нею пі днашою вишнею.

Укотре, переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова (І. Вихованець). 

Корінь навчання гіркий та плід його солодкий (Народна творчість).

Буду я навчатись мови золотої,

У трави-веснянки у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою (А. Малишко). 

Не бажає мати зла своїй дитині, Не всихає річка, де трава в долині (А. Малишко)

Спадщина Франка є багатющою, однак вона є маловивченою.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин, або кущиться пахучий чебрець 

 Не тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів .