Пряма мова. 1 варіант

власне мовлення

частина художнього тексту

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

 Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся.

 Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

 Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

 «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

 Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

 «А що таке щастя?», - спитав я у матері.

 «Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

реплікою

власними словами

словами автора

А: « П».

«П?» - а.

«П», - а.

«П, - а, - п».

перед прямою мовою;

після прямої мови;

усередині прямої мови;

немає слів автора.

перед прямою мовою;

після прямої мови;

усередині прямої мови;

немає слів автора.

крапка

знак оклику

знак питання

кома

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

Ярославна подумала «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

І тихо-тихесенько я промовляла: Сон літньої ночі, мені тебе жаль…

Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

Іду та людей питаю: «Де тут дорога до рідного краю?»

«Я навчився плавати», – похваливсь онук дідусеві.

Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!»

«А хто допоможе мені води принести?», - питає бабуся.