Пунктуаційна норма. Двокрапка та тире в складному реченні

Зазвичай щастя приходить до щасливого, а нещастя — до нещасливого.

Що б із вами не трапилося — нічого не приймайте близько до серця.

Тиша — це мова, якою до людини говорить Бог 

Наше життя нагадує подорож, а ідея слугує путівником. Немає путівника - і все зупиняється. Мета втрачена, і сил наче й не було.

Я знаю лише одного тирана – тихий голос мого сумління.

Любов, щирість, милосердя – такі риси має виховувати в собі кожен.

Звільнишся від зла – у тебе залишиться лише добро.

Бути особистістю – це бути самостійним джерелом дії.

1

2

3

4

Сонце світило... але мороз аж дух запирав.

Вітер повіяв... пропав запах! 

Осторонь кошар, на белебні, височить кущик тополь, біліють чабанські будиночки... там уже біганина, метушаться жінки-чабанки, пір'я летить аж у степ.

У нас є прислів'я... більше літаєш — більше живеш.

Іваниця ні про що не турбувався... усі вісті явні й затаєні самі прийдуть йому до рук без ніяких зусиль.

Це той степ, де людина з ґирлиґою ще недавно була як цар, де елеватор, що видніє на обрії, здається зовсім близько, хоч до нього пішки два дні ходьби... це край рівнин неосяжних, де природа розмахнулася широко, щедро, з океанським розмахом.

Ніщо не зруйнується і ніхто не зникне... з таким ми жили відчуттям.

І шумлять ліси вже тихше... сон малі квітки колише.

Сонце — як капітан: веселе, бадьоре, певне в собі. 

Ця польова стежка — літня, осіння, зимова — кожного разу була інша.

На небі сонце — серед нив я.

Головне — не пересваритися!.

Не чутно машин затихли люди. 

Прийде ранок місто оживе. 

Усе залишилося в минулому дозвілля, книги, подорожі. 

Хлопець заходить у ліс і знову натрапляє на ледь помітні сліди. 

Завтра буде вітряно на тлі сірого неба виднілися рожеві хмари. 

Сонце сходить а роса пропадає. 

 І сонце зійде і роса пропаде. 

Роса пропала зійшло сонце. 

Сонце зійде роса пропаде. 

2

3

4

5

Надворі вже стемніло десь далеко на небі засяяла перша зірка.

Укотре переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова.

Упаде мороз на яблуневий цвіт тоді залишимося без врожаю.

Не посадив жодного дерева за своє життя плати за чисте повітря.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Посієш впору збереш зерна гору.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Здобули волю відшукали долю.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

саме так можна «побачити» його інтелектуальний рівень.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте.

і саме це допомагає мені більше дізнатися про нього.