Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Мудрого не зламає лихо і не зіпсує щастя.

Пустка була навколо, і все було незнайоме.

Пароплав обганяє плоти, високі хвилі налітають на них.

Бджоли живуть там, де є квітучі рослини.

В душі Оксен непокоївся: весна видалася засушливою.

Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морю.

Не русалонька блукає — то дівчина ходить.

Се вже не раз бувало: я на чужину йшла шукать надій…

Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі.

Мої дні течуть тепер серед степу, серед  долини, налитої зеленим хлібом.

Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, усадках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука.

Війнув холодний вітерець, але Юрій не відчув його дотику.

Бери до серця і затям: душа творця не переквітне.

Одного зимового погожого дня забарабанили, заспівали дзвіночки — на нашу вулицю ввірвалася трійка в яблуках.

Мудрі люди порадили — не все читай упідряд…

Відра подзвонюють над степовою криницею, сонце спиняється в прошумілих кленах.

Зникає мова — зникає нація (О. Гончар).

Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне (П. Тичина).

Ще сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять (Леся Українка).

Слухай тихий голос вишиття — в ньому ти почуєш Україну (Н. Поклад).

Мир у світі таки буде  його хочуть усі люди.

Минають дні  минає літо.

Дзюрчали десятки фонтанів  лящали та щебетали всілякі птахи.

Небо порізали вогнями стріли  ударив грім.

Реве Дніпро  й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

Подивилась ясно  заспівали скрипки.

Тихо в лісі тільки поскрипує веселий морозець.

Бачу до двору заходять місяць і зоря.

Усе тут і сміється  й розмовляє  пташкам казки розказує горіх.

За дубами сонечко сяє  пташки у ліщині виспівують.

Довго спали вітри у ярах на припоні довго тиша гнітюча полями повзла…

Бачу здалека хвиля іскриста вільно грає по синьому морю.

Зозуля закувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна.

Рипнули двері: в хату ввійшла молода дівчина.

Тільки-но навчишся говорити — треба вчитися мовчати.

Хочеш жити в Україні — вивчи її мову.

Я підійшов до сака  одволожений росою він вибивав з себе пахощі риби й водяного зілля.

Обернувся я до хати нема в мене хати.

Коси знов сичали в траві косарі бовтались у болоті слали покоси.

Дрібним листом зашелестіла груша дмухнув свіжий вітрець із саду.

Перемелеться лихо добро буде.

Вовка боятися в ліс не ходити.

Раніше встанеш більше діла зробиш.

Сказано велика птиця горобець.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.